1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 44
|
Глава́ м҃д
|
|
1
|
1
|
| Слово, яке було до Єремії про усіх юдеїв, що живуть у землі Єгипетській, які оселилися у Магдолі й Тафнисі, й у Нофі, й у землі Пафрос: | Сло́во бы́вшее ко і҆еремі́и (ѿ гдⷭ҇а) и҆ ко всѣ̑мъ і҆ꙋде́ємъ сꙋ́щымъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй и҆ сѣдѧ́щымъ во магда́лѣ и҆ во тафна́сѣ, и҆ во мемфі́сѣ и҆ въ землѝ паѳꙋ́рстѣ, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви бачили усю біду, яку Я навів на Єрусалим і на весь рід юдейський; ось, вони тепер порожні, і ніхто не живе у них, | та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: вы̀ ви́дѣсте всѧ̑ ѕла̑ѧ, ꙗ҆̀же наведо́хъ на і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ на гра́ды і҆ꙋ̑дины: и҆ сѐ, пꙋ́сти сꙋ́ть нн҃ѣ ѿ живꙋ́щихъ, |
|
3
|
3
|
| за нечестя їх, яке вони робили, прогнівляючи Мене, ходячи кадити і служити іншим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні батьки ваші. | ѿ лица̀ ѕло́бы и҆́хъ, ю҆́же сотвори́ша разгнѣ́вати мѧ̀, ходѧ́ще кади́ти богѡ́мъ чꙋжди̑мъ, и҆́хже не вѣ́дѣсте вы̀ са́ми и҆ ѻ҆тцы̀ ва́ши. |
|
4
|
4
|
| Я посилав до вас усіх рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, щоб сказати: «не робіть це мерзенне діло, яке Я ненавиджу». | И҆ посла́хъ къ ва́мъ ѻ҆́троки моѧ̑ прⷪ҇ро́ки заꙋ́тра, и҆ посыла́хъ ѧ҆̀, гл҃ѧ: не твори́те дѣ́ла ѡ҆скверне́нїѧ сегѡ̀, є҆го́же возненави́дѣхъ. |
|
5
|
5
|
| Але вони не слухали і не прихилили вуха свого, щоб навернутися від свого нечестя, не кадити іншим богам. | И҆ не послꙋ́шаша менѐ, ни приклони́ша оу҆́ха своегѡ̀ ѡ҆брати́тисѧ ѿ ѕло́бъ свои́хъ, є҆́же не кади́ти богѡ́мъ и҆нѣ̑мъ. |
|
6
|
6
|
| І вилилися лють Моя і гнів Мій і розгорілися у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима; і вони зробилися руїнами і пустелею, як бачите нині. | И҆ вска́па ꙗ҆́рость моѧ̀ и҆ гнѣ́въ мо́й и҆ разгорѣ́сѧ во вратѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ внѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма: и҆ бы́ша во ѡ҆пꙋстѣ́нїе и҆ въ непроходи́мꙋю до сегѡ̀ днѐ. |
|
7
|
7
|
| І нині так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: навіщо ви робите це велике зло душам вашим, знищуючи у себе чоловіків і дружин, дорослих дітей і немовлят із середовища Юдеї, щоб не залишити у себе залишку, | И҆ нн҃ѣ си́це речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель, бг҃ъ і҆и҃левъ: вскꙋ́ю вы̀ творитѐ ѕлѡ́бы вели̑ки на дꙋ́шы своѧ̑, є҆́же и҆зсѣщѝ ва́мъ мꙋ́жы и҆ жєны̀, младе́нца и҆ ссꙋ́щаго ѿ среды̀ і҆ꙋ́ды, да не ѡ҆ста́нетсѧ ни є҆ди́нъ ѿ ва́съ, |
|
8
|
8
|
| прогнівляючи Мене творінням рук своїх, кадінням іншим богам у землі Єгипетській, куди ви прийшли жити, щоб погубити себе і зробитися прокляттям і ганьбою у всіх народів землі? | разгнѣ́вати мѧ̀ въ дѣ́лѣхъ рꙋ́къ ва́шихъ, кади́ти богѡ́мъ и҆нѣ̑мъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, въ ню́же прїидо́сте жи́ти та́мѡ, да и҆зсѣ́чени бꙋ́дете и҆ въ проклѧ́тїе да бꙋ́дете и҆ на оу҆кори́знꙋ во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ землѝ; |
|
9
|
9
|
| Хіба ви забули нечестя батьків ваших і нечестя царів юдейських, ваше власне нечестя і нечестя дружин ваших, яке вони робили у землі Юдейській і на вулицях Єрусалима? | є҆да̀ забы́сте ѕлѡ́бы ѻ҆тє́цъ ва́шихъ и҆ ѕлѡ́бы царе́й і҆ꙋ́диныхъ, и҆ ѕлѡ́бы кнѧзе́й ва́шихъ и҆ ѕлѡ́бы ва́шѧ, и҆ ѕлѡ́бы же́нъ ва́шихъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша въ землѝ і҆ꙋ́динѣ и҆ внѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма; |
|
10
|
10
|
| Не смирилися вони і до цього дня, і не бояться і не роблять за законом Моїм і за уставами Моїми, які Я дав вам і батькам вашим. | И҆ не преста́ша да́же до сегѡ̀ днѐ и҆ не оу҆боѧ́шасѧ, и҆ не держа́хꙋсѧ зако́нѡвъ мои́хъ и҆ повелѣ́нїй мои́хъ, ꙗ҆̀же да́хъ пред̾ лице́мъ ва́шимъ и҆ пред̾ ѻ҆чи́ма ѻ҆тє́цъ ва́шихъ. |
|
11
|
11
|
| Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну проти вас лице Моє на загибель і на знищення усієї Юдеї | Тогѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: сѐ, а҆́зъ приста́влю лицѐ моѐ на вы̀ во ѕло̀, є҆́же погꙋби́ти всѧ̑ лю́ди і҆ꙋ̑дины: |
|
12
|
12
|
| і візьму юдеїв, які залишилися, які повернули лице своє, щоб іти у землю Єгипетську і жити там, і всі вони будуть знищені, впадуть у землі Єгипетській; мечем і голодом будуть знищені; від малого і до великого помруть від меча і голоду, і будуть прокляттям і жахом, наругою і ганьбою. | и҆ возмꙋ̀ ѡ҆ста́нки і҆ꙋ̑дины, и҆̀же поста́виша ли́ца своѧ̑, є҆́же вни́ти въ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ и҆ жи́ти та́мѡ, и҆ и҆сче́знꙋтъ всѝ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆ падꙋ́тъ мече́мъ и҆ гла́домъ, и҆ и҆сче́знꙋтъ ѿ ма́ла да́же до вели́ка: и҆ бꙋ́дꙋтъ на оу҆кори́знꙋ и҆ въ па́гꙋбꙋ и҆ въ проклѧ́тїе: |
|
13
|
13
|
| Відвідаю тих, що живуть у землі Єгипетській, як Я відвідав Єрусалим, мечем, голодом і моровицею, | и҆ посѣщꙋ̀ на сѣдѧ́щихъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ꙗ҆́коже посѣти́хъ на і҆ерⷭ҇ли́мъ, мече́мъ и҆ гла́домъ и҆ сме́ртїю, |
|
14
|
14
|
| і ніхто не уникне і не вціліє із залишку юдеїв, які прийшли у землю Єгипетську, щоб пожити там і потім повернутися у землю Юдейську, куди вони всією душею бажають повернутися, щоб жити там; ніхто не повернеться, крім тих, які втечуть звідти. | и҆ не бꙋ́детъ оу҆цѣлѣ́вша ни є҆ди́нагѡ же ѿ ѡ҆ста́вшихъ і҆ꙋ́диныхъ, ѡ҆бита́ющихъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, є҆́же возврати́тисѧ на зе́млю і҆ꙋ́динꙋ, къ не́йже ті́и надѣ́ютсѧ дꙋша́ми свои́ми возврати́тисѧ та́мѡ: не возвратѧ́тсѧ, ра́звѣ и҆збѣ́гшїи. |
|
15
|
15
|
| І відповідали Єремії усі чоловіки, які знали, що дружини їхні кадять іншим богам, і всі дружини, які стояли там у великій кількості, і весь народ, який жив у землі Єгипетській, у Пафосі, і сказали: | И҆ ѿвѣща́ша і҆еремі́и всѝ мꙋ́жїе разꙋмѣ́ющїи, ꙗ҆́кѡ кадѧ́тъ жєны̀ и҆́хъ богѡ́мъ и҆ны̑мъ, и҆ всѧ̑ жєны̀ собо́ръ вели́къ, и҆ всѝ лю́дїе сѣдѧ́щїи въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, въ землѝ паѳꙋ́рстѣ, глаго́люще: |
|
16
|
16
|
| слово, яке ти говорив нам ім’ям Господа, ми не слухаємо від тебе; | сло́во, є҆́же глаго́лалъ є҆сѝ къ на́мъ во и҆́мѧ гдⷭ҇не, не послꙋ́шаемъ тебѐ, |
|
17
|
17
|
| але неодмінно будемо робити усе те, що вийшло з вуст наших, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання, як ми робили, ми і батьки наші, царі наші і князі наші, у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима, тому що тоді ми були ситі і щасливі і лиха не бачили. | ꙗ҆́кѡ творѧ́ще сотвори́мъ всѧ́кое сло́во, є҆́же и҆зы́детъ и҆з̾ оу҆́стъ на́шихъ, кади́ти цари́цѣ небе́снѣй и҆ возлива́ти є҆́й возлїѧ̑нїѧ, ꙗ҆́коже сотвори́хомъ мы̀ и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши, и҆ ца́рїе на́ши и҆ кнѧ̑зи на́ши во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ внѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма: и҆ насы́тихомсѧ хлѣ́бѡвъ, и҆ бла́го на́мъ бы́сть, и҆ ѕла̀ не ви́дѣхомъ. |
|
18
|
18
|
| А з того часу, як перестали ми кадити богині неба і виливати їй узливання, терпимо в усьому нестаток і гинемо від меча і голоду. | И҆ є҆гда̀ преста́хомъ кади́ти цари́цѣ небе́снѣй и҆ возлива́ти возлїѧ̑нїѧ, ѡ҆скꙋдѣ́хомъ хлѣ̑бы всѝ мы̀, и҆ мече́мъ и҆ гла́домъ сконча́хомсѧ. |
|
19
|
19
|
| І коли ми кадили богині неба і виливали їй узливання, то хіба без відома чоловіків наших робили ми їй пиріжки з зображенням її і виливали їй узливання? | И҆ є҆гда̀ кади́хомъ мы̀ цари́цѣ небе́снѣй и҆ возлива́хомъ є҆́й возлїѧ̑нїѧ, є҆да̀ без̾ мꙋже́й на́шихъ твори́хомъ є҆́й ѡ҆прѣсно́ки и҆ возлива́хомъ є҆́й возлїѧ̑нїѧ; |
|
20
|
20
|
| Тоді сказав Єремія всьому народові, чоловікам і дружинам, і всьому народові, який так відповідав йому: | И҆ речѐ і҆еремі́а всѣ̑мъ лю́демъ си̑льнымъ и҆ всѣ̑мъ жена́мъ и҆ всѣ̑мъ лю́демъ ѿвѣща́вшымъ є҆мꙋ̀ словеса̀, глаго́лѧ: |
|
21
|
21
|
| чи не це кадіння, яке звершували ви у містах юдейських і на вулицях Єрусалима, ви і батьки ваші, царі ваші і князі ваші, і народ країни, згадав Господь? І чи не воно зійшло Йому на серце? | не кажде́нїе ли, є҆́же кади́сте во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ внѣꙋ́дꙋ і҆ерⷭ҇ли́ма вы̀ и҆ ѻ҆тцы̀ ва́ши, и҆ ца́рїе ва́ши и҆ кнѧ̑зи ва́ши и҆ лю́дїе землѝ, помѧнꙋ̀ гдⷭ҇ь, и҆ взы́де на срⷣце є҆гѡ̀; |
|
22
|
22
|
| Господь не міг більше терпіти злих діл ваших і мерзот, які ви робили; тому і зробилася земля ваша пустелею і жахом, і прокляттям, без жителів, як бачите нині. | И҆ не можа́ше гдⷭ҇ь терпѣ́ти ктомꙋ̀ ѿ лица̀ ѕло́бы дѣѧ́нїй ва́шихъ и҆ ѿ гнꙋ́сностей, ꙗ҆̀же сотвори́сте: и҆ бы́сть землѧ̀ ва́ша во ѡ҆пꙋстѣ́нїе и҆ въ непрохожде́нїе и҆ въ клѧ́твꙋ, є҆́же не бы́ти живꙋ́щымъ, ꙗ҆́коже є҆́сть де́нь се́й, |
|
23
|
23
|
| Оскільки ви, звершуючи те куріння, грішили перед Господом і не слухали гласу Господа, і не чинили за законом Його і за встановленнями Його, і за веліннями Його, то й осягла вас ця біда, як бачите нині. | ѿ лица̀ си́хъ, и҆̀мже кади́сте (і҆́дѡлѡмъ) и҆ и҆́миже согрѣши́сте гдⷭ҇еви: и҆ не послꙋ́шасте гла́са гдⷭ҇нѧ, и҆ въ повелѣ́нїихъ є҆гѡ̀ и҆ въ зако́нѣ и҆ во свидѣ́нїихъ є҆гѡ̀ не ходи́сте, и҆ пости́гнꙋша вы̀ ѕла̑ѧ сїѧ̑, ꙗ҆́коже де́нь се́й. |
|
24
|
24
|
| І сказав Єремія усьому народові і всім жінкам: слухайте слово Господнє, всі юдеї, які у землі Єгипетській: | И҆ речѐ і҆еремі́а лю́демъ и҆ жена́мъ: слы́шите сло́во гдⷭ҇не, ве́сь і҆ꙋ́да, и҆̀же є҆стѐ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: |
|
25
|
25
|
| так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ви і дружини ваші, що вустами своїми говорили, те і руками своїми робили; ви говорите: «станемо виконувати обітниці наші, які ми обіцяли, щоб кадити богині неба і виливати їй узливання», — твердо тримайтеся обітниць ваших і у точності виконуйте обітниці ваші. | та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель, бг҃ъ і҆и҃левъ, гл҃ѧ: вы̀ и҆ жєны̀ ва́шѧ оу҆сты̑ ва́шими соглаго́ласте и҆ рꙋка́ми ва́шими и҆спо́лнисте, глаго́люще: творѧ́ще сотвори́мъ и҆сповѣ̑данїѧ на̑ша, ꙗ҆̀же ѡ҆бѣща́хомъ кади́ти цари́цѣ небе́снѣй и҆ возлива́ти возлїѧ̑нїѧ є҆́й: пребыва́юще пребы́сте во ѡ҆бѣ́тѣхъ ва́шихъ и҆ творѧ́ще сотвори́сте ѧ҆̀. |
|
26
|
26
|
| За те вислухайте слово Господнє, всі юдеї, які живуть у землі Єгипетській: ось, Я поклявся великим ім’ям Моїм, — говорить Господь, — що не буде вже на усій землі Єгипетській вимовлятися ім’я Моє вустами будь-якого юдея, який говорить: «живий Господь Бог!» | Тогѡ̀ ра́ди слы́шите сло́во гдⷭ҇не: ве́сь і҆ꙋ́да, сѣдѧ́щїи въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: сѐ, клѧ́хсѧ и҆́менемъ мои́мъ вели́кимъ, речѐ гдⷭ҇ь, а҆́ще бꙋ́детъ ктомꙋ̀ и҆́мѧ моѐ во оу҆стѣ́хъ всегѡ̀ і҆ꙋ́ды, є҆́же рещѝ, жи́въ гдⷭ҇ь бг҃ъ, во все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй. |
|
27
|
27
|
| Ось, Я буду спостерігати над вами на погибель, а не на добро; й усі юдеї, які у землі Єгипетській, будуть гинути від меча і голоду, доки зовсім не знищаться. | Ꙗ҆́кѡ сѐ, а҆́зъ возбꙋди́хсѧ на нѧ̀ ѡ҆ѕло́бити и҆̀хъ, а҆ не бл҃госотвори́ти, и҆ и҆сче́знꙋтъ ве́сь і҆ꙋ́да живꙋ́щїи въ землѝ є҆гѵ́петстѣй мече́мъ и҆ гла́домъ, до́ндеже сконча́ютсѧ. |
|
28
|
28
|
| Тільки невелика кількість тих, що уникли меча, повернеться із землі Єгипетської у землю Юдейську, і дізнаються всі юдеї, які залишилися, що прийшли в землю Єгипетську, щоб пожити там, чиє слово збудеться: Моє чи їх. | И҆ оу҆цѣлѣ́вшїи ѿ меча̀ возвратѧ́тсѧ на зе́млю і҆ꙋ́динꙋ ма́лымъ число́мъ: и҆ оу҆вѣ́дѧтъ ѡ҆ста́вшїи і҆ꙋ̑дины, пресели́вшїисѧ въ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ ѡ҆бита́ти та́мѡ, сло́во чїѐ пребꙋ́детъ, моѐ, и҆лѝ и҆́хъ; |
|
29
|
29
|
| І ось вам знамення, — говорить Господь, — що Я відвідаю вас на цьому місці, щоб ви знали, що збудуться слова Мої про вас на погибель вам. | И҆ сїѐ ва́мъ зна́менїе, гл҃етъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ посѣщꙋ̀ а҆́зъ на вы̀ на мѣ́стѣ се́мъ, да оу҆вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ вои́стиннꙋ и҆спо́лнѧтсѧ словеса̀ моѧ̑ на ва́съ во ѕла̑ѧ. |
|
30
|
30
|
| Так говорить Господь: ось, Я віддам фараона Вафрія, царя Єгипетського, до рук ворогів його і до рук тих, що шукають душі його, як віддав Седекію, царя Юдейського, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, ворога його і який шукав душі його. | Та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ предаю̀ фараѡ́на вафрі́а царѧ̀ є҆гѵ́петска въ рꙋ́цѣ врага̀ є҆гѡ̀ и҆ въ рꙋ́цѣ и҆́щꙋщихъ дꙋшѝ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже да́хъ седекі́ю царѧ̀ і҆ꙋ́дина въ рꙋ́цѣ навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нска врага̀ є҆гѡ̀ и҆ и҆́щꙋщагѡ дꙋшѝ є҆гѡ̀. |
