1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
| Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим. | Ѡ҆быди́те пꙋти̑ і҆ерⷭ҇ли̑мскїѧ и҆ воззри́те, и҆ позна́йте и҆ поищи́те на сто́гнахъ є҆гѡ̀, а҆́ще ѡ҆брѧ́щете мꙋ́жа творѧ́щаго сꙋ́дъ и҆ и҆́щꙋща вѣ́ры: и҆ млⷭ҇рдъ бꙋ́дꙋ є҆мꙋ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
2
|
2
|
| Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво. | Живе́тъ гдⷭ҇ь, глаго́лютъ, сегѡ̀ ра́ди не во лжа́хъ ли кленꙋ́тсѧ; |
|
3
|
3
|
| О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчувають болю; Ти знищуєш їх, а вони не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися. | Гдⷭ҇и, ѻ҆́чи твоѝ (зрѧ́тъ) на вѣ́рꙋ: би́лъ є҆сѝ и҆̀хъ, и҆ не поболѣ́ша, сокрꙋши́лъ є҆сѝ и҆̀хъ, и҆ не восхотѣ́ша прїѧ́ти наказа́нїѧ: ѡ҆жесточи́ша ли́ца своѧ̑ па́че ка́мене и҆ не хотѣ́ша ѡ҆брати́тисѧ. |
|
4
|
4
|
| І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого; | А҆́зъ же рѣ́хъ: не́гли оу҆бо́зи сꙋ́ть (и҆ бꙋ́їи), тогѡ̀ ра́ди не возмого́ша, ꙗ҆́кѡ не оу҆вѣ́даша пꙋтѝ гдⷭ҇нѧ и҆ сꙋда̀ бг҃а своегѡ̀. |
|
5
|
5
|
| піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Господню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани. | Пойдꙋ̀ ко держа̑внымъ и҆ возглаго́лю и҆̀мъ, ті́и бо позна́ша пꙋ́ть гдⷭ҇ень и҆ сꙋ́дъ бг҃а своегѡ̀. И҆ сѐ, є҆динодꙋ́шнѡ сі́и сокрꙋши́ша и҆́го, расторго́ша оу҆́зы. |
|
6
|
6
|
| За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто вийде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні. | Сегѡ̀ ра́ди поразѝ и҆̀хъ ле́въ ѿ дꙋбра́вы, и҆ во́лкъ да́же до домѡ́въ погꙋбѝ и҆̀хъ, и҆ ры́сь бдѧ́ше над̾ града́ми и҆́хъ: всѝ и҆сходѧ́щїи ѿ ни́хъ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́ти, ꙗ҆́кѡ оу҆мно́жиша нечє́стїѧ своѧ̑, оу҆крѣпи́шасѧ во ѿвраще́нїихъ свои́хъ. |
|
7
|
7
|
| Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць. | Ѡ҆ че́мъ ѿ си́хъ млⷭ҇рдъ бꙋ́дꙋ тебѣ̀; сы́нове твоѝ ѡ҆ста́виша мѧ̀ и҆ клѧ́шасѧ тѣ́ми, и҆̀же не сꙋ́ть бо́зи: насы́тихъ и҆̀хъ, и҆ прелюбодѣ́йствоваша и҆ въ домѣ́хъ блꙋдни́цъ ѡ҆бита́ша, |
|
8
|
8
|
| Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого. | ко́ни женонеи́стовни сотвори́шасѧ, кі́йждо ко женѣ̀ и҆́скреннѧгѡ своегѡ̀ ржа́ше. |
|
9
|
9
|
| Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? | Є҆да̀ ѿ си́хъ не посѣщꙋ̀; речѐ гдⷭ҇ь: и҆лѝ ꙗ҆зы́кꙋ сицево́мꙋ не мсти́тъ дш҃а̀ моѧ̀; |
|
10
|
10
|
| Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зубці їх, тому що вони не Господні; | Взы́дите на стѣ́ны є҆гѡ̀ и҆ разори́те, ѡ҆конча́нїѧ же не сотвори́те: ѡ҆ста́вите подпѡ́ры є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ни сꙋ́ть. |
|
11
|
11
|
| бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно, — говорить Господь: | Престꙋпле́нїемъ бо престꙋпи́лъ є҆́сть на мѧ̀ до́мъ і҆и҃левъ и҆ до́мъ і҆ꙋ́динъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
12
|
12
|
| вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду. | Солга́ша гдⷭ҇ꙋ своемꙋ̀ и҆ реко́ша: не сꙋ́ть сїѧ̑, нижѐ прїи́дꙋтъ на на́съ ѕла̑ѧ, и҆ меча̀ и҆ гла́да не оу҆́зримъ: |
|
13
|
13
|
| І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде». | проро́цы на́ши бы́ша на вѣ́тръ, и҆ сло́во гдⷭ҇не не бѣ̀ въ ни́хъ, та́кѡ бꙋ́детъ и҆̀мъ. |
|
14
|
14
|
| Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ — дровами, і цей вогонь пожере їх. | Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ: зане́же глаго́лали є҆стѐ сло́во сїѐ, сѐ, а҆́зъ даю̀ словеса̀ моѧ̑ во оу҆ста̀ твоѧ̑ ѻ҆́гнь, и҆ лю́ди сїѧ̑ древа̀, и҆ поѧ́стъ и҆́хъ. |
|
15
|
15
|
| Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку, — говорить Господь, — народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить. | Сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на ва́съ ꙗ҆зы́къ и҆здале́ча, до́ме і҆и҃левъ, речѐ гдⷭ҇ь, ꙗ҆зы́къ си́льный, ꙗ҆зы́къ ста́рый, є҆гѡ́же ѧ҆зы́ка не оу҆вѣ́си, (ни оу҆разꙋмѣ́еши, что̀ глаго́летъ): |
|
16
|
16
|
| Сагайдак його — як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі. | тꙋ́лъ є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ гро́бъ ѿве́рстъ, всѝ крѣ́пцыи и҆ поѧдѧ́тъ жа́твꙋ ва́шꙋ |
|
17
|
17
|
| І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся. | и҆ хлѣ́бы ва́шѧ, и҆ поѧдѧ́тъ сынѡ́въ ва́шихъ и҆ дще́рей ва́шихъ, и҆ снѣдѧ́тъ ѻ҆ве́цъ ва́шихъ и҆ телцє́въ ва́шихъ, и҆ поѧдѧ́тъ вїногра́ды ва́шѧ и҆ смѡ́кви ва́шѧ и҆ ма̑сличїѧ ва̑ша, и҆ сокрꙋша́тъ гра́ды ва́шѧ твє́рдыѧ, на ни́хже вы̀ оу҆пова́сте, мече́мъ. |
|
18
|
18
|
| Але й у ті дні, — говорить Господь, — не знищу вас до кінця. | Ѻ҆ба́че во дне́хъ ѻ҆́нѣхъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, не сотворю̀ ва́съ во и҆стребле́нїе. |
|
19
|
19
|
| І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій. | И҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ рече́те: почто̀ сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ на́мъ сїѧ̑ всѧ̑; И҆ рече́ши къ ни̑мъ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́висте мѧ̀ и҆ послꙋжи́сте богѡ́мъ чꙋжди̑мъ въ землѝ ва́шей, та́кѡ послꙋ́жите богѡ́мъ чꙋжди̑мъ въ землѝ не ва́шей. |
|
20
|
20
|
| Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи: | Возвѣсти́те сїѧ̑ до́мꙋ і҆а́кѡвлю и҆ слы́шано сотвори́те въ домꙋ̀ і҆ꙋ́динѣ (рекꙋ́ще): |
|
21
|
21
|
| вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує: | слы́шите сїѧ̑, лю́дїе бꙋ́їи и҆ не и҆мꙋ́щїи се́рдца, и҆̀же, и҆мѣ́юще ѻ҆́чи, не ви́дите, и҆ оу҆́шы, и҆ не слы́шите: |
|
22
|
22
|
| чи Мене ви не боїтеся, — говорить Господь, — чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть. | менє́ ли не оу҆боите́сѧ; речѐ гдⷭ҇ь: и҆лѝ ѿ лица̀ моегѡ̀ не оу҆стыдите́сѧ; и҆́же положи́хъ песо́къ предѣ́лъ мо́рю, за́повѣдь вѣ́чнꙋ, и҆ не превзы́детъ є҆гѡ̀, и҆ возмꙋти́тсѧ и҆ не возмо́жетъ: и҆ возшꙋмѧ́тъ вѡ́лны є҆гѡ̀, и҆ не пре́йдꙋтъ тогѡ̀. |
|
23
|
23
|
| А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли; | Лю́демъ же си̑мъ бы́сть се́рдце непослꙋ́шно и҆ непокори́во, и҆ оу҆клони́шасѧ и҆ поидо́ша, |
|
24
|
24
|
| і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашого, Який дає нам дощ ранній і пізній у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив». | и҆ не реко́ша въ се́рдцы свое́мъ: оу҆бои́мсѧ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, даю́щагѡ на́мъ до́ждь ра́ннїй и҆ по́здный во вре́мѧ и҆сполне́нїѧ повелѣ́нїѧ жа́твы и҆ хранѧ́щагѡ на́мъ. |
|
25
|
25
|
| Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре. | Беззакѡ́нїѧ на̑ша оу҆клони́ша сїѧ̑, и҆ грѣсѝ на́ши ѿри́нꙋша блага̑ѧ ѿ на́съ. |
|
26
|
26
|
| Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей. | Ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣто́шасѧ въ лю́дехъ мои́хъ нечести́вїи, и҆ сѣ̑ти поста́виша, є҆́же погꙋби́ти мꙋ́жы, и҆ оу҆лови́ша. |
|
27
|
27
|
| Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли, | А҆́ки клѣ́тка поста́влена полна̀ пти́цъ, та́кѡ до́мы и҆́хъ по́лни ле́сти: сегѡ̀ ра́ди возвели́чишасѧ и҆ ѡ҆богати́шасѧ: |
|
28
|
28
|
| зробилися повні, жирні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають суду. | оу҆ты́ша и҆ оу҆толстѣ́ша и҆ престꙋпи́ша словеса̀ моѧ̑ ѕлѣ́йшїи: прю̀ вдови́цы не сꙋди́ша, сꙋда̀ си́ра не оу҆пра́виша и҆ сꙋда̀ оу҆бѡ́гимъ не сꙋди́ша. |
|
29
|
29
|
| Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей? | Є҆да̀ си́хъ ра́ди не посѣщꙋ̀; речѐ гдⷭ҇ь: и҆лѝ ꙗ҆зы́кꙋ сицево́мꙋ не ѿмсти́тъ дꙋша̀ моѧ̀; |
|
30
|
30
|
| Дивне і жахливе відбувається на цій землі: | Оу҆́ жасъ и҆ стра̑шнаѧ содѣ́ѧшасѧ на землѝ: |
|
31
|
31
|
| пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього? | проро́цы проро́чествоваша непра́вєднаѧ, и҆ свѧще́нницы восплеска́ша рꙋка́ми свои́ми, и҆ лю́дїе моѝ возлюби́ша такѡва́ѧ. И҆ что̀ сотворитѐ въ послѣ̑днѧѧ си́хъ; |
