1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 48
|
Глава́ м҃и
|
|
1
|
1
|
| Про Моав так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: горе Нево́! він спустошений; Кариафаїм посоромлений і взятий; Мизгав посоромлений і знищений. | Ѡ҆ мѡа́вѣ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель, бг҃ъ і҆и҃левъ: ѽ, лю́тѣ нава́ѵꙋ, ꙗ҆́кѡ поги́бе, взѧ́сѧ карїаѳаі́мъ, посрами́сѧ масїга́ѳъ и҆ побѣжде́нъ є҆́сть. |
|
2
|
2
|
| Немає вже слави Моава; у Есевоні задумують проти нього зло: «підемо, знищимо його із числа народів». І ти, Мадмено, загинеш; меч іде слідом за тобою. | Нѣ́сть ктомꙋ̀ цѣле́нїе въ мѡа́вѣ, весе́лїе во є҆севѡ́нѣ, помы́слиша на́нь ѕла̑ѧ: прїиди́те и҆ потреби́мъ ѧ҆̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ: (сегѡ̀ ра́ди) молчѧ̀ оу҆мо́лкнеши, по́йдетъ за тобо́ю ме́чь. |
|
3
|
3
|
| Чутно волання від Оронаїма, спустошення і руйнування велике. | Гла́съ во́плѧ ѿ ѡ҆рѡнаі́ма, погꙋбле́нїе и҆ сотре́нїе вели́ко. |
|
4
|
4
|
| Знищений Моав; волання підняли діти його. | Сотре́сѧ мѡа́въ, возвѣсти́те во́пль ма́лыхъ є҆гѡ̀. |
|
5
|
5
|
| На підйомі у Лухит плач за плачем здіймається; і на спуску з Оронаїма ворог чує волання про руйнування. | Ꙗ҆́кѡ и҆спо́лнисѧ а҆лаѡ́ѳъ пла́ча: взы́детъ рыда́ѧ пꙋте́мъ ѡ҆рѡнаі́ма, вразѝ, во́пль сотре́нїѧ слы́шасте. |
|
6
|
6
|
| Біжіть, рятуйте життя своє, і будьте подібні до оголеного дерева у пустелі. | Бѣжи́те и҆ спаси́те дꙋ́шы ва́шѧ, и҆ бꙋ́дете ꙗ҆́кѡ ѻ҆се́лъ ди́вїй въ пꙋсты́ни. |
|
7
|
7
|
| Оскільки ти сподівався на діла твої і на скарби твої, тому і ти будеш узятий, і Хамос піде у полон разом зі своїми священиками і своїми князями. | Поне́же и҆мѣ́лъ є҆сѝ наде́ждꙋ во ѡ҆гра́дахъ твои́хъ и҆ въ сокро́вищихъ твои́хъ, и҆ ты̀ ꙗ҆́тъ бꙋ́деши: и҆ по́йдетъ хамѡ́съ во преселе́нїе, и҆ свѧще́нницы є҆гѡ̀ и҆ кнѧ̑зи є҆гѡ̀ вкꙋ́пѣ. |
|
8
|
8
|
| І прийде спустошувач на всяке місто, і місто не уціліє; і загине долина, і спорожніє рівнина, як сказав Господь. | И҆ прїи́детъ гꙋби́тель на всѧ́къ гра́дъ, и҆ не и҆зба́витсѧ ни є҆ди́нъ гра́дъ, и҆ поги́бнꙋтъ оу҆дѡ́лїѧ, и҆ погꙋбѧ́тсѧ полѧ̀, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь. |
|
9
|
9
|
| Дайте крила Моаву, щоб він міг полетіти; міста його будуть пустелею, тому що не буде кому жити у них. | Да́йте зна́менїе мѡа́вꙋ, ꙗ҆́кѡ прикоснове́нїемъ прикоснове́нъ бꙋ́детъ, и҆ всѝ гра́ди є҆гѡ̀ бꙋ́дꙋтъ пꙋ́сти и҆ без̾ живꙋ́щихъ. |
|
10
|
10
|
| Проклятий, хто діло Господнє робить недбало, і проклятий, хто утримує меч Його від крови! | Про́клѧтъ (человѣ́къ) творѧ́й дѣ́ло гдⷭ҇не съ небреже́нїемъ, и҆ про́клѧтъ возбранѧ́ѧй мечꙋ̀ своемꙋ̀ ѿ кро́ве. |
|
11
|
11
|
| Моав від юности своєї був у спокої, сидів на дріжджах своїх і не переливали його із посудини у посудину, і у полон не ходив; тому залишався у ньому смак його, і запах його не змінювався. | Почива́ше мѡа́въ ѿ мла́дости своеѧ̀ и҆ бѣ̀ оу҆пова́ѧ на сла́вꙋ свою̀: не прелїѧ́сѧ ѿ сосꙋ́да въ сосꙋ́дъ и҆ во преселе́нїе не ѿи́де: сегѡ̀ ра́ди пребы́сть вкꙋ́съ є҆гѡ̀ въ не́мъ, и҆ вонѧ̀ є҆гѡ̀ нѣ́сть премѣне́на. |
|
12
|
12
|
| Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я пошлю до нього переливачів, які переллють його і спорожнять посудини його, і розіб’ють глечики його. | Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ послю̀ є҆мꙋ̀ пресели́тєли, и҆ преселѧ́тъ є҆го̀, и҆ сосꙋ́ды є҆гѡ̀ и҆стоща́тъ и҆ ро́ги є҆гѡ̀ сокрꙋша́тъ: |
|
13
|
13
|
| І посоромлений буде Моав заради Хамоса, як дім Ізраїлів посоромлений був заради Вефиля, надії своєї. | и҆ посрами́тсѧ мѡа́въ ѿ хамѡ́са, ꙗ҆́коже посра́мленъ є҆́сть до́мъ і҆и҃левъ ѿ веѳи́лѧ, въ не́мже и҆мѧ́хꙋ наде́ждꙋ. |
|
14
|
14
|
| Чому ви говорите: «ми люди хоробрі і міцні для війни»? | Ка́кѡ глаго́лете: си́льни є҆смы̀ и҆ мꙋ́жїе крѣ́пцы во бране́хъ; |
|
15
|
15
|
| Спустошений Моав, і міста його горять, і добірні юнаки його пішли на заколення, — говорить Цар, — Господь Саваоф ім’я Його. | Поги́бе мѡа́въ, гра́дъ є҆гѡ̀, и҆ и҆збра́ннїи ю҆́нѡши є҆гѡ̀ снидо́ша под̾ ме́чь, гл҃етъ цр҃ь, гдⷭ҇ь вседержи́тель и҆́мѧ є҆гѡ̀. |
|
16
|
16
|
| Близька загибель Моава, і сильно поспішає біда його. | Бли́з̾ де́нь мѡа́вль, є҆́же прїитѝ, и҆ ѕло̀ є҆гѡ̀ ско́ро ѕѣлѡ̀. |
|
17
|
17
|
| Пошкодуйте за ним, усі сусіди його й усі, хто знає ім’я його, скажіть: «як знищений жезл сили, посох слави!» | Оу҆тѣша́йте є҆го̀ всѝ, и҆̀же ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ всѝ вѣ́дѧщїи и҆́мѧ є҆гѡ̀: рцы́те, ка́кѡ сокрꙋши́сѧ же́злъ крѣ́пости, па́лица сла́вна; |
|
18
|
18
|
| Зійди з висоти величі і сиди у спразі, дочко — жителько Дивона, бо спустошувач Моава прийде до тебе і знищить укріплення твої. | Сни́ди ѿ сла́вы и҆ сѧ́ди, во вла́гѣ живꙋ́щаѧ, дщѝ дївѡ́нѧ, ꙗ҆́кѡ гꙋби́тель мѡа́вскїй взы́детъ на тѧ̀ разрꙋша́ѧй ѡ҆гра̑ды твоѧ̑. |
|
19
|
19
|
| Стань при дорозі і дивися, жителько Ароера, запитуй того, хто біжить і спасається: «що трапилося?» | На пꙋтѝ ста́ни и҆ воззрѝ, живꙋ́щаѧ во а҆рои́рѣ, и҆ вопросѝ бѣжа́щаго и҆ и҆збѣ́гшаго, и҆ рцы̀: что̀ сѐ бы́сть; |
|
20
|
20
|
| Посоромлений Моав, бо знищений; ридайте і волайте, оголосіть в Арноні, що спустошено Моав. | Посрами́сѧ мѡа́въ, занѐ побѣжде́нъ є҆́сть: рыда́йте и҆ вопі́йте, возвѣсти́те во а҆рнѡ́нѣ, ꙗ҆́кѡ поги́бе мѡа́въ, |
|
21
|
21
|
| І суд прийшов на рівнини, на Халон і на Іаацу, і на Мофаф, | и҆ сꙋ́дъ прїи́де на зе́млю напо́льнꙋю, на хелѡ́нъ и҆ на рефа́съ и҆ на мѡфа́ѳъ, |
|
22
|
22
|
| і на Дивон і на Нево́, і на Бет-Дивлафаїм, | и҆ на девѡ́нъ и҆ на навѡ̀ и҆ на до́мъ девлаѳаі́мъ, |
|
23
|
23
|
| і на Кариафаїм і на Бет-Гамул, і на Бет-Маон, | и҆ на карїаѳаі́мъ и҆ на веѳгамꙋ́лъ и҆ на до́мъ маѡ́новъ, |
|
24
|
24
|
| і на Кериоф і на Восор, і на всі міста землі Моавитської, далекі і близькі. | и҆ на карїѡ́ѳъ и҆ на восо́ра и҆ на всѧ̑ гра́ды мѡа̑вли, и҆̀же дале́че и҆ и҆̀же бли́з̾ сꙋ́ть. |
|
25
|
25
|
| Відсічений ріг Моава, і правиця його знищена, — говорить Господь. | Ѿсѣ́ченъ є҆́сть ро́гъ мѡа́вль, и҆ мы́шца є҆гѡ̀ сокрꙋши́сѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: |
|
26
|
26
|
| Напоїть його п’яним, бо він піднісся проти Господа; і нехай Моав валяється у блювотині своїй, і сам буде посміянням. | оу҆по́йте є҆го̀, ꙗ҆́кѡ на гдⷭ҇а возвели́чисѧ, и҆ прирази́тъ мѡа́въ рꙋ́кꙋ свою̀ (ѡ҆ блево́тинꙋ), и҆ бꙋ́детъ въ посмѣ́хъ и҆ са́мъ. |
|
27
|
27
|
| Чи не був осміяним у тебе Ізраїль? хіба він між злодіями був упійманий, що ти, бувало, лиш тільки заговориш про нього, хитаєш головою? | И҆ а҆́ще не въ посмѣ́хъ бы́сть тебѣ̀ і҆и҃ль, а҆́ще въ та́тствѣ твое́мъ ѡ҆брѣ́тесѧ, ꙗ҆́кѡ воева́лъ є҆сѝ є҆го̀: пресели́шисѧ и҆на́мѡ. |
|
28
|
28
|
| Залиште міста і живіть на скелях, жителі Моава, і будьте як голуби, які роблять гнізда при вході у печеру. | Ѡ҆ста́вите гра́ды и҆ пребыва́йте на ка́мени, живꙋ́щїи въ мѡа́вѣ, и҆ бꙋ́дите ꙗ҆́коже го́лꙋби гнѣздѧ́щїисѧ въ ка́менехъ, во оу҆стѣ́хъ сква́жни. |
|
29
|
29
|
| Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про його зарозумілість і його гордовитість, і чванливість його і звеличування серця його. | Слы́шахомъ го́рдость мѡа́влю, го́рдъ бѣ̀ ѕѣлѡ̀: презо́рство є҆гѡ̀ и҆ киче́нїе є҆гѡ̀, возноше́нїе и҆ воздвиже́нїе се́рдца є҆гѡ̀. |
|
30
|
30
|
| Знаю Я зухвалість його, — говорить Господь, — але це ненадійно; порожні слова його: не так зроблять. | А҆́зъ же вѣ́мъ дѣла̀ є҆гѡ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь: не дово́лство ли є҆гѡ̀ та́кѡ сотворѝ; |
|
31
|
31
|
| Тому буду ридати про Моав і волати за весь Моав; будуть зітхати за мужів Кирхареса. | Сегѡ̀ ра́ди над̾ мѡа́вомъ возрыда́йте всю́дꙋ, возопі́йте над̾ мꙋ̑жи кїра́ды смꙋще́нїѧ. |
|
32
|
32
|
| Буду плакати за тебе, винограднику Севамський, плачем Іазера; паростки твої простягалися за море, досягали озера Іазера; спустошувач напав на літні плоди твої і на дозрілий виноград. | Ꙗ҆́кѡ пла́чемъ і҆ази́ровымъ воспла́чꙋсѧ ѡ҆ тебѣ̀, вїногра́де а҆сери́мль! лѣ́тѡрасли твоѧ̑ проидо́ша мо́ре, градѡ́въ і҆ази́ровыхъ коснꙋ́шасѧ, на жа́твꙋ твою̀ и҆ на ві́нное собира́нїе твоѐ хи́щникъ нападѐ. |
|
33
|
33
|
| Радість і веселощі відняті від Кармила і від землі Моава. Я покладу кінець вину в точилах; не будуть більше топтати у них з піснями; крик битви буде, а не крик радости. | Ѿѧ́та є҆́сть ра́дость и҆ весе́лїе ѿ карми́ла и҆ ѿ землѝ мѡа́вли, и҆ вїно̀ ѿ точи̑лъ ѿѧ́хъ: ника́коже и҆згнета́ѧй ві́ннꙋ ꙗ҆́годꙋ по ѡ҆бы́чаю пѣ̑сни воспое́тъ. |
|
34
|
34
|
| Від волання Есевона до Елеали і до Іааци вони піднімуть голос свій від Сигора до Оронаїма, до третьої Егли, бо і води Нимрима висохнуть. | Ѿ во́плѧ є҆севѡ́нска да́же до є҆леа́ла и҆ і҆а́са гра́ды и҆́хъ да́ша гла́съ сво́й, ѿ сиго́ра да́же до ѡ҆рѡнаі́ма, и҆ ю҆́ница трилѣ́тнаѧ, поне́же и҆ во́ды немрі́мъ во сожже́нїе бꙋ́дꙋтъ. |
|
35
|
35
|
| Знищу в Моаві, — говорить Господь, — тих, що приносять жертви на висотах і кадять богам його. | И҆ ѿимꙋ̀ мѡа́ва, гл҃етъ гдⷭ҇ь, жрꙋ́щаго на гора́хъ и҆ кадѧ́щаго богѡ́мъ свои̑мъ. |
|
36
|
36
|
| Тому серце моє стогне за Моав, як сопілка; за жителів Кирхареса стогне серце моє, як сопілка, бо багатства, ними набуті, загинули: | Тогѡ̀ ра́ди се́рдце мѡа́ва, ꙗ҆́кѡ цѣвни̑цы звѧца́ти бꙋ́дꙋтъ, и҆ се́рдце моѐ къ мꙋжє́мъ кїра́ды ꙗ҆́кѡ цѣвни́ца звѧца́ти бꙋ́детъ: сегѡ̀ ра́ди, ꙗ҆̀же пристѧжа̀, погибо́ша ѿ человѣ̑къ. |
|
37
|
37
|
| у кожного голова го́ла й у кожного борода зменшена; у всіх на руках подряпини і на стегнах веретище. | Всѧ́ка бо глава̀ на всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ ѡ҆стри́жена бꙋ́детъ, и҆ всѧ́ка брада̀ ѡ҆бро́снетсѧ, и҆ всѧ́ка рꙋка̀ посѣ́чена бꙋ́детъ, и҆ на всѧ́цѣмъ чре́слѣ вре́тище, |
|
38
|
38
|
| На усіх покрівлях Моава і на вулицях його загальний плач, бо Я знищив Моав, як непотрібну посудину, — говорить Господь. | и҆ на всѣ́хъ хра́минахъ мѡа́вскихъ и҆ на сто́гнахъ є҆гѡ̀ всѧ́къ пла́чь, поне́же сокрꙋши́хъ мѡа́ва, ꙗ҆́коже сосꙋ́дъ непотре́бенъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
39
|
39
|
| «Який знищений він!» — будуть говорити ридаючи; «як Моав покрився соромом, повернувши тил!». І буде Моав осміяним і жахом для усіх навколишніх його, | Ка́кѡ и҆змѣни́сѧ; возрыда́ша, ка́кѡ ѡ҆братѝ хребе́тъ мѡа́въ и҆ посрами́сѧ; и҆ бы́сть мѡа́въ въ посмѣ́хъ и҆ въ не́нависть всѣ̑мъ ѡ҆́крестъ себє̀. |
|
40
|
40
|
| бо так говорить Господь: ось, як орел, налетить він і розкриє крила свої над Моавом. | Ꙗ҆́кѡ та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, ꙗ҆́коже ѻ҆ре́лъ полети́тъ и҆ распростре́тъ крилѣ̑ своѝ на мѡа́ва, |
|
41
|
41
|
| Міста будуть узяті, й укріплення завойовані, й серце хоробрих моавитян буде у той день, як серце жінки, яка мучиться пологами. | взѧ́тъ є҆́сть карїѡ́ѳъ, и҆ ѡ҆гра̑ды є҆гѡ̀ ѡ҆бстои̑мы сꙋ́ть: и҆ бꙋ́детъ се́рдце си́льныхъ мѡа́вскихъ въ то́й де́нь, ꙗ҆́кѡ се́рдце жены̀ родѧ́щїѧ. |
|
42
|
42
|
| І знищений буде Моав із числа народів, тому що він повстав проти Господа. | И҆ поги́бнетъ мѡа́въ ѿ люді́й, ꙗ҆́кѡ на гдⷭ҇а возвели́чисѧ. |
|
43
|
43
|
| Жах і яма і петля — для тебе, жителю Моава, — сказав Господь. | Стра́хъ и҆ про́пасть и҆ сѣ́ть на тѧ̀, ѽ, живꙋ́щїй въ мѡа́вѣ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
44
|
44
|
| Хто втече від жаху, впаде в яму; а хто вийде з ями, потрапить у зашморг, бо Я наведу на нього, на Моава, час відвідання їх, — говорить Господь. | И҆́же оу҆бѣжи́тъ ѿ лица̀ стра́ха, впаде́тъ въ про́пасть: и҆ и҆зла́зѧй и҆з̾ про́пасти и҆́метсѧ сѣ́тїю: поне́же наведꙋ̀ сїѧ̑ на мѡа́ва въ лѣ́то посѣще́нїѧ и҆́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
45
|
45
|
| Під тінню Есевона зупинилися ті, що біжать, знесилівши; але вогонь вийшов з Есевона і полум’я із середовища Сигона, і пожере бік Моава і тім’я синів непокірних. | Во стѣ́ни є҆севѡ́нстѣй ста́ша ѿ си́лы и҆збѣ́гше, ѻ҆́гнь бо и҆зы́де ѿ є҆севѡ́на и҆ пла́мень ѿ среды̀ сеѡ́на, и҆ пожжѐ ча́сть мѡа́ва и҆ ве́рхъ сынѡ́въ смѧте́нїѧ. |
|
46
|
46
|
| Горе тобі, Моаве! загинув народ Хамоса, бо сини твої взяті у полон, і дочки твої — у полон. | Го́ре тебѣ̀, мѡа́ве! погибо́ша лю́дїе хамѡ́са, ꙗ҆́кѡ ѿведо́шасѧ сы́нове твоѝ и҆ дщє́ри твоѧ̑ въ плѣ́нъ. |
|
47
|
47
|
| Але в останні дні поверну полон Моава, — говорить Господь. До цього суд на Моаві. | И҆ возвращꙋ̀ плѣ́нъ мѡа́вль въ послѣ̑днїѧ дни̑, гл҃етъ гдⷭ҇ь. До здѣ̀ сꙋ́дъ мѡа́вль. |
