1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 49
|
Глава́ м҃ѳ
|
|
1
|
1
|
| Про синів Аммонових так говорить Господь: хіба немає синів у Ізраїлю? хіба немає у нього спадкоємця? Чому ж Малхом заволодів Гадом, і народ його живе у містах його? | Къ сынѡ́мъ а҆ммѡ̑нимъ та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: є҆да̀ не сꙋ́ть сы́нове і҆и҃лєвы, и҆лѝ наслѣ́дника нѣ́сть и҆̀мъ; почто̀ оу҆̀бо прїѧ̀ наслѣ́дїе мелхо́мъ [ца́рь и҆́хъ] га́да, и҆ лю́дїе є҆гѡ̀ во градѣ́хъ є҆гѡ̀ живѧ́хꙋ; |
|
2
|
2
|
| Тому ось, настають дні, — говорить Господь, — коли у Равві синів Аммонових чутно буде крик битви, і зробиться вона купою руїн, і міста її будуть спалені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, які володіли ним, — говорить Господь. | Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ ѡ҆глашꙋ̀ на равва́ѳъ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ ра́тный звꙋ́къ, и҆ бꙋ́детъ въ непрохѡ́днаѧ и҆ въ па́гꙋбꙋ, и҆ трє́бища є҆гѡ̀ ѻ҆гне́мъ сожжє́на бꙋ́дꙋтъ, и҆ воспрїи́метъ і҆и҃ль вла́сть свою̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
3
|
3
|
| Ридай, Есевоне, бо спустошено Гай; кричіть, дочки Равви, опояшіться веретищем, плачте і блукайте по горо́дах, бо Малхом піде у полон разом зі священиками і князями своїми. | Возопі́й, є҆севѡ́не, ꙗ҆́кѡ поги́бе га́й: возопі́йте, дщє́ри равва̑ѳски, препоѧ́шитесѧ вре́тищами, рыда́йте и҆ бѣ́гайте по забра́лѡмъ, ꙗ҆́кѡ мелхо́мъ во плѣ́нъ ѿведе́тсѧ, свѧще́нницы и҆ кнѧ̑зи є҆гѡ̀ вкꙋ́пѣ. |
|
4
|
4
|
| Чого хвалишся долинами? Потече долина твоя кров’ю, віроломна дочко, що сподіваєшся на скарби свої, що говориш: «хто прийде до мене?» | Что̀ хва́лишисѧ во оу҆до́лїихъ; стечѐ оу҆до́лїе твоѐ, дщѝ безстꙋ́днаѧ, оу҆пова́ющаѧ на бога̑тства своѧ̑, глаго́лющи: кто̀ прїи́детъ на мѧ̀; |
|
5
|
5
|
| Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, — говорить Господь Бог Саваоф; розбіжитеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що розбіглися. | Сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ на тѧ̀ стра́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, ѿ всѣ́хъ сꙋ́щихъ ѡ҆́крестъ тебє̀: и҆ разсѣ́етесѧ всѝ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, и҆ не бꙋ́детъ собира́ющагѡ бѣжа́щихъ. |
|
6
|
6
|
| Але після того Я поверну полон синів Аммонових, — говорить Господь. | И҆ посе́мъ возвращꙋ̀ плѣ́нники сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
7
|
7
|
| Про Едом так говорить Господь Саваоф: хіба немає більше мудрости у Фемані? хіба не стало ради у розумних? хіба збідніла мудрість їх? | Ко і҆дꙋме́и сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: є҆да̀ є҆́сть ктомꙋ̀ мꙋ́дрость во ѳема́нѣ; поги́бе совѣ́тъ ѿ разꙋ́мныхъ, непотре́бна бы́сть мꙋ́дрость и҆́хъ, |
|
8
|
8
|
| Біжіть, повернувши тил, ховайтеся у печерах, жителі Дедана, бо загибель Ісава Я наведу на нього, — час відвідування Мого. | попра́но бы́сть мѣ́сто и҆́хъ: сни́дите въ про́пасть къ сѣдѣ́нїю, живꙋ́щїи во деда́нѣ: ꙗ҆́кѡ же́стѡкаѧ сотворѝ: (поги́бель и҆са́ѵлю) наведо́хъ на́нь во вре́мѧ, въ не́же посѣти́хъ є҆го̀. |
|
9
|
9
|
| Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то, напевне, залишили б кілька незібраних ягід. І якби злодії прийшли уночі, то вони украли б, скільки їм потрібно. | Ꙗ҆́кѡ ѡ҆б̾има́телїе вїна̀ прїидо́ша на тѧ̀, не ѡ҆ста́вѧтъ тебѣ̀ ѡ҆ста́нкѡвъ: а҆́ки та́тїе въ нощѝ возложа́тъ рꙋ́ки своѧ̑. |
|
10
|
10
|
| А Я догола обберу Ісава, відкрию потаємні місця його, і сховатися він не може. Знищене буде плем’я його, і брати його і сусіди його; і не буде його. | Ꙗ҆́кѡ (а҆́зъ) ѡ҆бнажи́хъ и҆са́ѵа, ѿкры́хъ та̑йнаѧ є҆гѡ̀, не возмо́жетъ оу҆таи́тисѧ, поги́бе рꙋко́ю бра́та своегѡ̀ и҆ сосѣ́да своегѡ̀, |
|
11
|
11
|
| Залиш сиріт твоїх, Я підтримаю життя їх, і удови твої нехай надіються на Мене. | и҆ нѣ́сть ѡ҆ста́тисѧ сиротѣ̀ твое́й, да живе́тъ: а҆́зъ же сотворю̀ жи́ти, и҆ вдови̑цы на мѧ̀ оу҆пова́ша. |
|
12
|
12
|
| Бо так говорить Господь: ось і ті, яким не призначено було пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти залишишся непокараним? Ні, не залишишся непокараним, але неодмінно будеш пити чашу. | Та́кѡ бо гл҃етъ гдⷭ҇ь: сѐ, и҆̀мже не бѣ̀ зако́на пи́ти ча́шꙋ, пїю́ще и҆спїю́тъ: и҆ ты́ ли а҆́ки непови́нный ѡ҆ста́нешисѧ; не бꙋ́деши непови́ненъ, но пїѧ̀ и҆спїе́ши. |
|
13
|
13
|
| Бо Мною клянуся, — говорить Господь, — що жахом, посміянням, пустелею і прокляттям буде Восор, і всі міста його зробляться вічними пустелями. | Собо́ю бо клѧ́хсѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ въ пꙋсты́ню и҆ въ порꙋга́нїе и҆ въ посмѣ́хъ и҆ въ проклѧ́тїе бꙋ́деши посредѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ всѝ гра́ди є҆гѡ̀ бꙋ́дꙋтъ въ пꙋсты́ню вѣ́чнꙋю. |
|
14
|
14
|
| Я чув поголос від Господа, і посол посланий до народів сказати: зберіться і йдіть проти нього, і піднімайтеся на війну. | Слꙋ́хъ слы́шахъ ѿ гдⷭ҇а, и҆ послѡ́въ во ꙗ҆зы́ки посла̀: собери́тесѧ и҆ и҆ди́те проти́вꙋ є҆мꙋ̀ и҆ воста́ните на ѡ҆полче́нїе. |
|
15
|
15
|
| Бо ось, Я зроблю тебе малим між народами, знехтуваним між людьми. | Сѐ, ма́ла да́хъ тѧ̀ во ꙗ҆зы́цѣхъ и҆ порꙋга́ема въ лю́дехъ. |
|
16
|
16
|
| Грізне становище твоє і гордовитість серця твого звабили тебе, що живеш у розщілинах скель і займаєш вершини пагорбів. Але, хоч би ти, як орел, високо звив гніздо твоє, і звідти скину тебе, — говорить Господь. | И҆гра́нїе твоѐ прельсти́ тѧ, безстꙋ́дїе се́рдца твоегѡ̀ ѡ҆бита́ше въ разсѣ́линахъ ка́менныхъ, похи́ти крѣ́пость хо́лма высо́кагѡ: є҆гда̀ вознесе́ши ꙗ҆́кѡ ѻ҆ре́лъ гнѣздо̀ своѐ, ѿто́лѣ све́ргꙋ тѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
17
|
17
|
| І буде Едом жахом; усякий, хто проходить мимо, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його. | И҆ бꙋ́детъ і҆дꙋме́а въ запꙋстѣ́нїе, всѧ́къ ходѧ́й чрез̾ ню̀ подиви́тсѧ и҆ позви́ждетъ над̾ всѧ́кою ꙗ҆́звою є҆ѧ̀. |
|
18
|
18
|
| Як знищені Содом і Гоморра і сусідні міста їх, — говорить Господь, — так і там жодна людина не буде жити, і син людський не зупиниться у ньому. | Ꙗ҆́коже превраще́на є҆́сть содо́ма и҆ гомо́рра и҆ сосѣ́ди є҆ѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь, не поживе́тъ та́мѡ мꙋ́жъ, нижѐ пребꙋ́детъ та́мѡ сы́нъ человѣ́чь. |
|
19
|
19
|
| Ось, виходить він, як лев, з узвишшя Йордану на укріплені житла; але Я змушу їх поспішно піти з Ідумеї, і хто обраний, того поставлю над нею. Бо хто подібний до Мене? і хто вимагатиме відповіді від Мене? і який пастир протистане Мені? | Сѐ, ꙗ҆́коже ле́въ и҆зы́детъ ѿ среды̀ і҆ѻрда́на на мѣ́сто си́льнагѡ, ꙗ҆́кѡ ско́рѡ сотворю̀ и҆̀мъ бѣжа́ти ѿ негѡ̀, и҆ кто̀ бꙋ́детъ и҆збра́нъ, є҆го́же поста́влю над̾ ни́мъ; кто́ бо подо́бенъ мнѣ̀; и҆ кто̀ противоста́нетъ мѝ; и҆ кто̀ є҆́сть се́й па́стырь, и҆́же сопроти́витсѧ лицꙋ̀ моемꙋ̀; |
|
20
|
20
|
| Отже, вислухайте визначення Господа, яке Він поставив про Едом, і наміри Його, які Він має щодо жителів Фемана: істинно, найменші зі стад поведуть їх і спустошать житла їх. | Сегѡ̀ ра́ди слы́шите совѣ́тъ гдⷭ҇ень, є҆го́же совѣща̀ на є҆дѡ́ма, и҆ оу҆мышле́нїе є҆гѡ̀, є҆́же оу҆мы́сли на живꙋ́щихъ во ѳема́нѣ, не све́ргꙋтъ ли и҆̀хъ ма̑лаѧ ѿ ста́дъ, и҆ не разме́тано ли бꙋ́детъ на ни́хъ жили́ще и҆́хъ; |
|
21
|
21
|
| Від шуму падіння їх потрясеться земля, і відгомін крику їх чутно буде біля Червоного моря. | Ѿ гла́са бо паде́нїѧ и҆́хъ потрѧсе́сѧ землѧ̀, и҆ во́пль на мо́ри чермнѣ́мъ слы́шасѧ гла́са и҆́хъ. |
|
22
|
22
|
| Ось, як орел підніметься він, і полетить, і розпустить крила свої над Восором; і серце хоробрих ідумеян буде у той день, як серце жінки під час пологів. | Сѐ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆ре́лъ взы́детъ и҆ возлети́тъ и҆ простре́тъ крилѣ̑ своѝ над̾ тверды́ньми є҆гѡ̀: и҆ бꙋ́детъ се́рдце си́льныхъ і҆дꙋме́йскихъ въ то́й де́нь, ꙗ҆́кѡ се́рдце жены̀ родѧ́щїѧ. |
|
23
|
23
|
| Про Дамаск. — Посоромлені Емаф і Арпад, бо, почувши скорботну звістку, вони впали у відчай; тривога на морі, заспокоїтися не можуть. | Къ дама́скꙋ: посрами́сѧ є҆ма́ѳъ и҆ а҆рфа́ѳъ, ꙗ҆́кѡ слꙋ́хъ ѕо́лъ слы́шаша, оу҆жасо́шасѧ, возмꙋти́шасѧ на мо́ри, (за попече́нїе) оу҆поко́итисѧ не мо́гꙋтъ. |
|
24
|
24
|
| Злякався Дамаск і кинувся навтіки; страх оволодів ним; біль і муки схопили його, як жінку під час пологів. | Расто́ржесѧ дама́скъ, ѡ҆брати́сѧ на бѣжа́нїе, тре́петъ ѡ҆б̾ѧ́тъ и҆̀, ско́рбь и҆ болѣ́знь ѡ҆держа́ша є҆го̀ ꙗ҆́кѡ ражда́ющꙋю. |
|
25
|
25
|
| Як не вціліло місто слави, місто радости моєї? | Ка́кѡ не ѡ҆ста́виша гра́да сла́внагѡ, крѣ́пости любе́зныѧ; |
|
26
|
26
|
| Отже, впадуть юнаки його на вулицях його, і всі воїни загинуть у той день, — говорить Господь Саваоф. | Сегѡ̀ ра́ди падꙋ́тъ ю҆́нѡши на сто́гнахъ твои́хъ, и҆ всѝ мꙋ́жїе во́инстїи падꙋ́тъ въ то́й де́нь, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель. |
|
27
|
27
|
| І запалю вогонь на стінах Дамаска, і знищить палаци Венадада. | И҆ возжгꙋ̀ ѻ҆́гнь на стѣнѣ̀ дама́ска, и҆ пожже́тъ стѣ́ны сы́на а҆де́рова. |
|
28
|
28
|
| Про Кидар і про царства Асорські, які уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, так говорить Господь: вставайте, виступайте проти Кидара, і спустошуйте синів сходу! | Къ кида́рꙋ, цари́цѣ двора̀, є҆го́же поразѝ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй, та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: воста́ните и҆ взы́дите на кида́ръ и҆ погꙋби́те сы́ны востѡ́чныѧ. |
|
29
|
29
|
| Намети їхні і овець їхніх візьмуть собі, і покрови їхні і все начиння їхнє, і верблюдів їхніх візьмуть, і будуть кричати їм: «жах звідусюди!» | Селє́нїѧ и҆́хъ и҆ стада̀ и҆́хъ во́змꙋтъ: ѻ҆дє́жды и҆́хъ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды и҆́хъ и҆ велблю́ды и҆́хъ во́змꙋтъ себѣ̀, и҆ призовꙋ́тъ на нѧ̀ стра́хъ ѡ҆́крестъ. |
|
30
|
30
|
| Біжіть, ідіть скоріше, сховайтеся у прірві, жителі Асора, — говорить Господь, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, виніс рішення про вас і склав проти вас задум. | Бѣжи́те и҆ ѿиди́те вско́рѣ, въ про́пастехъ сѧ́дите, живꙋ́щїи во дворѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́кѡ совѣща̀ на вы̀ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй совѣ́тъ и҆ помы́сли на ва́съ оу҆мышле́нїе. |
|
31
|
31
|
| Вставайте, виступайте проти народу мирного, який живе безтурботно, — говорить Господь: ні дверей, ні запорів немає у нього, живуть поодинці. | Воста́ните и҆ вни́дите къ лю́демъ оу҆поко́єнымъ, живꙋ́щымъ въ прохла́дѣ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆̀же ни две́рїй, нижѐ заво́рѡвъ и҆́мꙋтъ, є҆ди́ни ѡ҆бита́ютъ. |
|
32
|
32
|
| Верблюди їхні віддані будуть у здобич, і безліч стад їхніх — на розкрадання; і розсію їх по усіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і з усіх боків їх наведу на них загибель, — говорить Господь. | И҆ бꙋ́дꙋтъ велблю́ды и҆́хъ въ расхище́нїе и҆ мно́жество скота̀ и҆́хъ въ разграбле́нїе, и҆ развѣ́ю ѧ҆̀ всѧ́кимъ вѣ́тромъ ѡ҆стри́женыхъ ѡ҆́крестъ, и҆ ѿ всѣ́хъ ѡ҆кре́стныхъ и҆́хъ приведꙋ̀ на нѧ̀ поги́бель, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
|
33
|
33
|
| І буде Асор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде жити там, і син людський не буде зупинятися у ньому. | И҆ бꙋ́детъ дво́ръ въ жили́ще ѕмїє́мъ и҆ пꙋ́стъ да́же до вѣ́ка, не поживе́тъ та́мѡ мꙋ́жъ, нижѐ бꙋ́детъ живѧ́й въ не́мъ сы́нъ человѣ́чь. |
|
34
|
34
|
| Слово Господа, яке було до Єремії пророка проти Елама, на початку царювання Седекії, царя Юдейського: | Сло́во гдⷭ҇не, є҆́же бы́сть ко і҆еремі́и прⷪ҇ро́кꙋ на є҆ла́мъ, въ нача́лѣ ца́рства седекі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина, гл҃ѧ: |
|
35
|
35
|
| так говорить Господь Саваоф: ось, Я скрушу лук Елама, головну силу їх. | та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: сѐ, а҆́зъ сокрꙋшꙋ̀ лꙋ́къ є҆ла́мль, нача́ло си́лы и҆́хъ, |
|
36
|
36
|
| І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох країв неба і розвію їх по усіх цих вітрах, і не буде народу, до якого не прийшли б вигнані еламити. | и҆ наведꙋ̀ на є҆ла́мъ четы́ри вѣ́тры ѿ четы́рехъ стра́нъ небе́сныхъ и҆ развѣ́ю ѧ҆̀ во всѧ̑ вѣ́тры ты̑ѧ, и҆ не бꙋ́детъ ꙗ҆зы́ка, въ ѻ҆́ньже бы не пришлѝ бѣжа́щїи є҆ламі́тѧне. |
|
37
|
37
|
| Й уражу еламитян страхом перед ворогами їх і перед тими, що шукають душí їх; і наведу на них біду, гнів Мій, — говорить Господь, — і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх. | И҆ оу҆страшꙋ̀ и҆̀хъ пред̾ враги̑ и҆́хъ и҆ пред̾ лице́мъ и҆́щꙋщихъ дꙋшѝ и҆́хъ, и҆ наведꙋ̀ на нѧ̀ ѕла̑ѧ, по гнѣ́вꙋ ꙗ҆́рости моеѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆ послю̀ в̾слѣ́дъ и҆́хъ ме́чь мо́й, до́ндеже сотрꙋ̀ и҆̀хъ: |
|
38
|
38
|
| І поставлю престіл Мій у Еламі, і знищу там царя і князів, — говорить Господь. | и҆ поста́влю престо́лъ мо́й во є҆ла́мѣ, и҆ и҆жденꙋ̀ ѿтꙋ́дꙋ царѧ̀ и҆ кнѧ̑зи, гл҃етъ гдⷭ҇ь: |
|
39
|
39
|
| Але в останні дні поверну полон Елама, — говорить Господь. | и҆ бꙋ́детъ въ послѣ̑днїѧ дни̑, возвращꙋ̀ плѣ́нъ є҆ла́мль, гл҃етъ гдⷭ҇ь. |
