1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 42
|
Глава́ м҃в
|
|
1
|
1
|
| І приступили усі воєначальники, й Іоанан, син Карея, й Ієзанія, син Гошаії, і весь народ від малого до великого, | И҆ прїидо́ша всѝ воевѡ́ды си́лы, и҆ і҆ѡана́нъ сы́нъ карі́евъ и҆ а҆зарі́а сы́нъ маасе́евъ, и҆ всѝ лю́дїе ѿ ма́ла и҆ до вели́ка |
|
2
|
2
|
| і сказали Єремії пророку: нехай упаде перед лицем твоїм прохання наше, помолись за нас Господу Богу твоєму за весь цей залишок, бо з великого залишилося нас мало, як очі твої бачать нас, | ко і҆еремі́и прⷪ҇ро́кꙋ и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: да паде́тъ моли́тва на́ша пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆ помоли́сѧ ѿ на́съ ко гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ ѡ҆ ѡ҆ста́вшихсѧ си́хъ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́сѧ ма́лѡ на́съ ѿ мно́гихъ, ꙗ҆́коже ѻ҆́чи твоѝ ви́дѧтъ: |
|
3
|
3
|
| щоб Господь, Бог твій, указав нам шлях, яким нам іти, і те, що нам робити. | и҆ да возвѣсти́тъ на́мъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й пꙋ́ть, по немꙋ́же по́йдемъ, и҆ сло́во, є҆́же сотвори́мъ. |
|
4
|
4
|
| І сказав їм Єремія пророк: чую, помолюся Господу Богу вашому за словами вашими, і все, що відповість вам Господь, оголошу вам, не приховаю від вас жодного слова. | И҆ речѐ и҆̀мъ і҆еремі́а прⷪ҇ро́къ: слы́шахъ: сѐ, а҆́зъ помолю́сѧ ѡ҆ ва́съ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ на́шемꙋ по словесє́мъ ва́шымъ: и҆ бꙋ́детъ, сло́во, є҆́же ѿвѣща́етъ гдⷭ҇ь, повѣ́мъ ва́мъ и҆ не потаю̀ ѿ ва́съ словесѐ. |
|
5
|
5
|
| Вони сказали Єремії: Господь нехай буде між нами свідком вірним та істинним у тім, що ми точно виконаємо усе те, з чим пошле тебе до нас Господь Бог Твій: | Ті́и же реко́ша і҆еремі́и: бꙋ́ди гдⷭ҇ь въ на́съ по́слꙋхъ правди́въ и҆ вѣ́ренъ, ꙗ҆́кѡ по всемꙋ̀ сло́вꙋ, є҆́же а҆́ще по́слетъ гдⷭ҇ь къ на́мъ, та́кѡ сотвори́мъ: |
|
6
|
6
|
| чи добре, чи погане те буде, але гласу Господа Бога нашого, до Якого посилаємо тебе, послухаємося, щоб нам було добре, коли будемо слухняні гласу Господа Бога нашого. | а҆́ще добро̀ и҆ а҆́ще ѕло̀, гла́са гдⷭ҇а на́шегѡ, къ немꙋ́же мы̀ посыла́емъ тѧ̀, послꙋ́шаемъ, да лꙋ́чше на́мъ бꙋ́детъ, ꙗ҆́кѡ послꙋ́шаемъ гла́са гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ. |
|
7
|
7
|
| Коли минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії. | И҆ є҆гда̀ сконча́шасѧ де́сѧть дні́й, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и. |
|
8
|
8
|
| Він покликав до себе Іоанана, сина Карея, й усіх воєначальників, що були з ним, і весь народ, від малого і до великого, | И҆ призва̀ і҆ѡана́на сы́на карі́ева и҆ воевѡ́ды си́лы, и҆̀же съ ни́мъ бы́ша, и҆ всѧ̑ лю́ди ѿ ма́ла и҆ до вели́ка, |
|
9
|
9
|
| і сказав їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Якого ви посилали мене, щоб скласти перед Ним моління ваше: | и҆ речѐ и҆̀мъ: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ, къ немꙋ́же посыла́сте мѧ̀, да прострꙋ̀ моли̑твы ва́шѧ пред̾ ни́мъ: |
|
10
|
10
|
| якщо залишитеся на землі цій, то Я влаштую вас і не розорю, насаджу вас і не викоріню, бо Я шкодую про ту біду, яку зробив вам. | а҆́ще сѣдѧ́ще сѧ́дете на землѝ се́й, то̀ сози́ждꙋ ва́съ, а҆ не разорю̀, и҆ насаждꙋ̀ ва́съ, а҆ не и҆сто́ргнꙋ, ꙗ҆́кѡ преста́хъ ѿ ѕѡ́лъ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ ва́мъ. |
|
11
|
11
|
| Не бійтеся царя Вавилонського, якого ви боїтеся; не бійтеся його, — говорить Господь, — бо Я з вами, щоб спасати вас і визволяти вас від руки його. | Не оу҆бо́йтесѧ ѿ лица̀ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, є҆го́же вы̀ боите́сѧ: ѿ лица̀ є҆гѡ̀ не оу҆бо́йтесѧ, речѐ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́кѡ а҆́зъ съ ва́ми є҆́смь, є҆́же и҆збавлѧ́ти ва́съ и҆ сп҃са́ти ва́съ ѿ рꙋкѝ є҆гѡ̀: |
|
12
|
12
|
| І виявлю до вас милість, і він змилостивиться до вас і поверне вас у землю вашу. | и҆ да́мъ ва́мъ млⷭ҇ть и҆ поми́лꙋю ва́съ и҆ возвращꙋ̀ ва́съ на зе́млю ва́шꙋ. |
|
13
|
13
|
| Якщо ж ви скажете: «не хочемо жити у цій землі», і не послухаєтеся гласу Господа Бога вашого, говорячи: | А҆́ще же рече́те вы̀: не сѧ́демъ на землѝ се́й, є҆́же не слы́шати гла́са гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, |
|
14
|
14
|
| «ні, ми підемо у землю Єгипетську, де війни не побачимо і трубного голосу не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити»; | глаго́люще: ника́кѡ, но въ зе́млю є҆гѵ́петскꙋ вни́демъ, и҆ не оу҆́зримъ ра́ти, и҆ гла́са трꙋ́бнагѡ не оу҆слы́шимъ, и҆ ѡ҆ хлѣ́бѣхъ не вза́лчемъ, и҆ та́мѡ всели́мсѧ: |
|
15
|
15
|
| то вислухайте нині слово Господнє, ви, залишок Іуди: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ви рішуче повернете лиця ваші, щоб іти в Єгипет, і підете, щоб жити там, | тогѡ̀ ра́ди слы́шите сло́во гдⷭ҇не, ѡ҆ста́вшїи і҆ꙋ̑дины, та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель, бг҃ъ і҆и҃левъ: а҆́ще вы̀ дади́те лицѐ ва́ше во є҆гѵ́петъ и҆ вни́дете та́мѡ жи́ти, |
|
16
|
16
|
| то меч, якого ви боїтеся, наздожене вас там, у землі Єгипетській, і голод, якого ви страхаєтеся, буде завжди йти за вами там, у Єгипті, і там помрете. | и҆ бꙋ́детъ, ме́чь, є҆гѡ́же вы̀ боите́сѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, ѡ҆брѧ́щетъ вы̀ во є҆гѵ́птѣ, и҆ гла́дъ, ѿ негѡ́же вы̀ ѡ҆пасе́нїе и҆́мате ѿ лица̀ є҆гѡ̀, пости́гнетъ вы̀ в̾слѣ́дъ ва́съ во є҆гѵ́птѣ, и҆ та́мѡ и҆́змрете вы̀. |
|
17
|
17
|
| І всі, які повернуть лице своє, щоб іти в Єгипет і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жоден з них не залишиться і не уникне тієї біди, яку Я наведу на них. | И҆ бꙋ́дꙋтъ всѝ мꙋ́жїе и҆ всѝ и҆ноплемє́нницы положи́вшїи лицѐ своѐ на зе́млю є҆гѵ́петскꙋ жи́ти та́мѡ, ѡ҆скꙋдѣ́ютъ гла́домъ и҆ мече́мъ, и҆ бꙋ́детъ ѿ ни́хъ ни є҆ди́нъ спаса́емь ѿ ѕѡ́лъ, ꙗ҆̀же а҆́зъ наведꙋ̀ на нѧ̀. |
|
18
|
18
|
| Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: як вилився гнів Мій і лють Моя на жителів Єрусалима, так виллється лють Моя на вас, коли ввійдете в Єгипет, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою і ганьбою, і не побачите більше місця цього. | Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: ꙗ҆́коже вска́па ꙗ҆́рость моѧ̀ на живꙋ́щыѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, та́кѡ вска́плетъ ꙗ҆́рость моѧ̀ на ва́съ, вше́дшымъ ва́мъ во є҆гѵ́петъ: и҆ бꙋ́дете въ непроходи̑маѧ и҆ подрꙋ́чни, и҆ въ клѧ́твꙋ и҆ во оу҆кори́знꙋ, и҆ не оу҆́зрите ктомꙋ̀ мѣ́ста сегѡ̀. |
|
19
|
19
|
| До вас, залишок Іуди, вирік Господь: «не ходіть у Єгипет»; твердо знайте, що я нині застерігав вас, | Сїѧ̑ гл҃а гдⷭ҇ь на ва́съ ѡ҆ста́вшихсѧ ѿ і҆ꙋ́ды: не входи́те во є҆гѵ́петъ. И҆ нн҃ѣ вѣ́дѧще оу҆вѣ́даете, ꙗ҆́кѡ засвидѣ́телствовахъ ва́мъ дне́сь: |
|
20
|
20
|
| бо ви згрішили проти себе самих: ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: «помолися за нас Господу Богу нашому й усе, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, і ми зробимо». | ꙗ҆́кѡ слꙋка́вновасте въ дꙋша́хъ ва́шихъ, посла́вше мѧ̀ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, глаго́люще: помоли́сѧ ѡ҆ на́съ гдⷭ҇еви: и҆ по всемꙋ̀, є҆ли́кѡ возгл҃етъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ, та́кѡ возвѣстѝ на́мъ, и҆ сотвори́мъ. |
|
21
|
21
|
| Я оголосив вам нині; але ви не послухали гласу Господа Бога нашого і всього того, з чим Він послав мене до вас. | И҆ возвѣсти́хъ ва́мъ дне́сь, и҆ не послꙋ́шасте гла́са гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ во все́мъ, є҆го́же посла̀ къ ва́мъ: |
|
22
|
22
|
| Отже, знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці у тім місці, куди хочете йти, щоб жити там. | и҆ нн҃ѣ вѣ́дꙋще вѣ́дайте, ꙗ҆́кѡ мече́мъ и҆ гла́домъ и҆ мо́ромъ и҆сче́знете на мѣ́стѣ, на не́же хо́щете и҆тѝ жи́ти та́мѡ. |
