1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 22
|
Глава́ к҃в
|
|
1
|
1
|
|
Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це
|
Сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь: и҆дѝ и҆ вни́ди въ до́мъ царѧ̀ і҆ꙋ́дина и҆ рцы̀ та́мѡ сло́во сїѐ,
|
|
2
|
2
|
|
і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами.
|
и҆ рече́ши: слы́ши сло́во гдⷭ҇не, царю̀ і҆ꙋ́динъ, и҆́же сѣди́ши на престо́лѣ даві́довѣ, ты̀ и҆ до́мъ тво́й, и҆ рабѝ твоѝ и҆ лю́дїе твоѝ и҆ входѧ́щїи две́рьми си́ми:
|
|
3
|
3
|
|
Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому.
|
сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: твори́те сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ, и҆ и҆зба́вите си́лою оу҆гнете́на ѿ рꙋкꙋ̀ ѡ҆би́дѧщагѡ и҆̀, и҆ прише́лца и҆ си́ра и҆ вдови́цы не ѡ҆скорблѧ́йте, не оу҆гнета́йте беззако́ннѡ, и҆ кро́ве непови́нныѧ не и҆злива́йте на мѣ́стѣ се́мъ.
|
|
4
|
4
|
|
Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на колісниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній.
|
А҆́ще бо творѧ́ще сотворитѐ сло́во сїѐ, то̀ вни́дꙋтъ врата́ми до́мꙋ сегѡ̀ ца́рїе сѣдѧ́щїи на престо́лѣ даві́довѣ и҆ всѣда́ющїи на колєсни́цы и҆ на ко́ни, ті́и и҆ рабѝ и҆́хъ и҆ лю́дїе и҆́хъ.
|
|
5
|
5
|
|
А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся, — говорить Господь, — що дім цей зробиться порожнім.
|
А҆́ще же не послꙋ́шаете слове́съ си́хъ, са́мъ собо́ю заклѧ́хсѧ, речѐ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ въ пꙋсты́ню бꙋ́детъ до́мъ се́й.
|
|
6
|
6
|
|
Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними
|
Поне́же та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь на до́мъ царѧ̀ і҆ꙋ́дина: галаа́дъ ты̀ мнѣ̀, глава̀ лїва́нскаѧ, а҆́ще не поста́влю тебѐ въ пꙋсты́ню, во гра́ды неѡбита̑нны,
|
|
7
|
7
|
|
і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.
|
и҆ наведꙋ̀ на тѧ̀ оу҆бива́юща мꙋ́жа и҆ сѣки́рꙋ є҆гѡ̀, и҆ посѣкꙋ́тъ и҆збра̑нныѧ ке́дры твоѧ̑ и҆ ве́ргꙋтъ на ѻ҆́гнь.
|
|
8
|
8
|
|
І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?»
|
И҆ про́йдꙋтъ ꙗ҆зы́цы мно́зи сквозѣ̀ гра́дъ се́й, и҆ рече́тъ кі́йждо и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: вскꙋ́ю сотворѝ гдⷭ҇ь та́кѡ гра́дꙋ семꙋ̀ вели́комꙋ;
|
|
9
|
9
|
|
І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм».
|
И҆ ѿвѣща́ютъ: сегѡ̀ ра́ди, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша завѣ́тъ гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀ и҆ поклони́шасѧ богѡ́мъ чꙋжди̑мъ и҆ послꙋжи́ша и҆̀мъ.
|
|
10
|
10
|
|
Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.
|
Не пла́чите ме́ртвагѡ, нижѐ рыда́йте ѡ҆ не́мъ: пла́чите пла́чемъ ѡ҆ и҆сходѧ́щемъ, ꙗ҆́кѡ не возврати́тсѧ ктомꙋ̀, нижѐ оу҆ви́дитъ землѝ рожде́нїѧ своегѡ̀.
|
|
11
|
11
|
|
Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди,
|
Поне́же сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь къ селли́мꙋ сы́нꙋ і҆ѡсі́инꙋ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ ца́рствꙋющемꙋ вмѣ́стѡ і҆ѡсі́и ѻ҆тца̀ своегѡ̀, и҆́же и҆зше́лъ є҆́сть ѿ мѣ́ста сегѡ̀: не возврати́тсѧ ктомꙋ̀ сѣ́мѡ,
|
|
12
|
12
|
|
але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї.
|
но на мѣ́стѣ то́мъ, а҆́може преведо́хъ є҆го̀, та́мѡ оу҆́мретъ и҆ землѝ сеѧ̀ не оу҆́зритъ ктомꙋ̀.
|
|
13
|
13
|
|
Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його,
|
Го́ре созида́ющемꙋ до́мъ сво́й съ непра́вдою и҆ гѡ́рницы своѧ̑ не въ сꙋдѣ̀, оу҆ негѡ́же бли́жнїй є҆гѡ̀ дѣ́лаетъ тꙋ́не, и҆ мзды̀ є҆гѡ̀ не возда́стъ є҆мꙋ̀:
|
|
14
|
14
|
|
хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі», — і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою.
|
и҆́же речѐ: сози́ждꙋ себѣ̀ до́мъ простра́ненъ, и҆ гѡ́рницы ширѡ́ки со ѿве́рстыми ѻ҆́кнами и҆ свѡ́ды ке́дровыми, и҆ распи̑саны че́рвленцемъ.
|
|
15
|
15
|
|
Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре.
|
Є҆да̀ ца́рствовати бꙋ́деши, ꙗ҆́кѡ ты̀ поѡщрѧ́ешисѧ ѡ҆ а҆ха́зѣ ѻ҆тцѣ̀ твое́мъ; не ꙗ҆дѧ́тъ, нижѐ пїю́тъ: лꙋ́чше тебѣ̀ бы́ло твори́ти сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ бла́гꙋ.
|
|
16
|
16
|
|
Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене? — говорить Господь.
|
Не позна́ша, не сꙋди́ша сꙋда̀ смире́нныхъ, нижѐ сꙋда̀ ни́ща: не сїе́ ли тебѣ̀ є҆́сть, є҆́же не зна́ти тебѣ̀ менѐ, речѐ гдⷭ҇ь;
|
|
17
|
17
|
|
Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство.
|
Сѐ, не сꙋ́ть ѻ҆́чи твоѝ, нижѐ се́рдце твоѐ бла́го, но къ сребролю́бїю твоемꙋ̀ и҆ кро́ве непови́нныѧ пролїѧ́нїю, и҆ ко ѡ҆би́дамъ и҆ ко оу҆бі́йствꙋ, є҆́же твори́ти ѧ҆̀.
|
|
18
|
18
|
|
Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!»
|
Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆ѡакі́мꙋ сы́нꙋ і҆ѡсі́инꙋ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ: го́ре мꙋ́жꙋ семꙋ̀, не ѡ҆пла́чꙋтъ є҆гѡ̀: го́ре, бра́те! нижѐ возрыда́ютъ ѡ҆ не́мъ: оу҆вы̀ мнѣ̀, господи́не!
|
|
19
|
19
|
|
Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима.
|
Погребе́нїемъ ѻ҆́слимъ погребе́тсѧ, влачи́мь и҆зве́рженъ бꙋ́детъ внѣ̀ вра́тъ і҆ерⷭ҇ли́ма.
|
|
20
|
20
|
|
Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої.
|
Взы́ди на лїва́нъ и҆ возопі́й, и҆ въ васа́нъ да́ждь гла́съ тво́й, и҆ возопі́й на ѡ҆́нъ по́лъ мо́рѧ, ꙗ҆́кѡ сотре́ни сꙋ́ть всѝ любо́внїи твоѝ.
|
|
21
|
21
|
|
Я говорив тобі під час благоденства твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого.
|
Гл҃ахъ къ тебѣ̀ въ паде́нїи твое́мъ, и҆ ре́клъ є҆сѝ: не оу҆слы́шꙋ. Се́й пꙋ́ть тво́й ѿ ю҆́ности твоеѧ̀, ꙗ҆́кѡ не послꙋ́шалъ є҆сѝ гла́са моегѡ̀.
|
|
22
|
22
|
|
Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у полон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої.
|
Всѣ́хъ па́стырей твои́хъ оу҆пасе́тъ вѣ́тръ, и҆ любо́внїи твоѝ во плѣне́нїе по́йдꙋтъ, и҆ тогда̀ постыди́шисѧ и҆ посрами́шисѧ ѿ всѣ́хъ лю́бѧщихъ тѧ̀:
|
|
23
|
23
|
|
Ти, що живеш на Ливані, гніздишся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах!
|
и҆́же сѣди́ши въ лїва́нѣ и҆ гнѣзди́шисѧ въ ке́дрѣхъ, возстене́ши, є҆гда̀ прїи́дꙋтъ къ тебѣ̀ бѡлѣ́зни, ꙗ҆́кѡ ражда́ющїѧ.
|
|
24
|
24
|
|
Живу Я, — сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе
|
Живꙋ̀ а҆́зъ, речѐ гдⷭ҇ь, а҆́ще бꙋ́детъ і҆ехоні́а сы́нъ і҆ѡакі́ма ца́рь і҆ꙋ́динъ, пе́рстень на рꙋцѣ̀ деснѣ́й мое́й, ѿтꙋ́дꙋ и҆сто́ргнꙋ тѧ̀
|
|
25
|
25
|
|
і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв,
|
и҆ преда́мъ тѧ̀ въ рꙋ́ки и҆́щꙋщихъ дꙋшѝ твоеѧ̀ и҆ въ рꙋ́ки, и҆́хже ты̀ бои́шисѧ лица̀, и҆ въ рꙋ́ки навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нска и҆ въ рꙋ́ки халде́ѡмъ,
|
|
26
|
26
|
|
і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете;
|
и҆ ѿве́ргꙋ тѧ̀ и҆ ма́терь твою̀, ꙗ҆̀же роди́ тѧ, въ зе́млю чꙋ́ждꙋ, въ не́йже нѣ́сте рожде́ни, и҆ та́мѡ оу҆́мрете:
|
|
27
|
27
|
|
а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться.
|
а҆ въ зе́млю, въ ню́же ті́и жела́ютъ дꙋша́ми свои́ми возврати́тисѧ, не возвратѧ́тсѧ.
|
|
28
|
28
|
|
«Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він — сосуд непотребний? за що вони викинуті — він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?»
|
Ѡ҆безче́стисѧ і҆ехоні́а, а҆́ки сосꙋ́дъ непотре́бенъ, ꙗ҆́кѡ ѿринове́нъ бы́сть то́й и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀, и҆ и҆зве́рженъ въ зе́млю, є҆ѧ́же не вѣ́дѧше.
|
|
29
|
29
|
|
О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє.
|
Землѐ, землѐ, землѐ, слы́ши сло́во гдⷭ҇не!
|
|
30
|
30
|
|
Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.
|
Сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь: напишѝ мꙋ́жа сего̀ ѿве́ржена, мꙋ́жа, и҆́же во дне́хъ свои́хъ не пред̾ꙋспѣ́етъ: ниже́ бо бꙋ́детъ ѿ сѣ́мене є҆гѡ̀ мꙋ́жъ, и҆́же сѧ́детъ на престо́лѣ даві́довѣ, и҆ вла́сть и҆мѣ́ѧй ктомꙋ̀ во і҆ꙋ́дѣ.
|
