Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Brenton–Byzantine English Bible - Глава 12

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Глава 12	Chapter 12

1	1
Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.	Jesus therefore six days before the passover came to Bethany, where Lazarus was, who had died, whom he raised from the dead.
2	2
Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.	So they made him a supper there: and Martha served; but Lazarus was one of them that sat at meat with him.
3	3
Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира.	Mary therefore took a pound of ointment of pure nard, very precious, and anointed the feet of Jesus, and wiped his feet with her hair: and the house was filled with the odor of the ointment.
4	4
Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:	Then one of his disciples, Judas Iscariot, son of Simon, that should betray him, saith,
5	5
а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?	Why was not this ointment sold for three hundred denarii, and given to the poor?
6	6
Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.	Now this he said, not because he cared for the poor; but because he was a thief, and had the bag, and took away what was put therein.
7	7
Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого.	Jesus therefore said, Let her alone: against the day of my burying hath she kept this.
8	8
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.	For the poor ye have always with you; but me ye have not always.
9	9
Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих.	Much people of the Jews therefore learned that he was there: and they came, not for Jesus’ sake only, but that they might see Lazarus also, whom he had raised from the dead.
10	10
Первосвященики ж змовились убити і Лазаря,	But the chief priests took counsel that they might put Lazarus also to death;
11	11
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса.	because that by reason of him many of the Jews went away, and believed on Jesus.
12	12
На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим,	On the morrow a great multitude that had come to the feast, when they heard that Jesus was coming to Jerusalem,
13	13
взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!	took the branches of the palm trees, and went forth to meet him, and cried out, Hosanna: Blessed is he that cometh in the name of the Lord, the King of Israel.
14	14
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:	And Jesus, having found a young ass, sat thereon; as it is written,
15	15
не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі.	Fear not, daughter of Zion: behold, thy King cometh, sitting on an ass’s colt.
16	16
Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.	And these things understood not his disciples at the first: but when Jesus was glorified, then remembered they that these things were written of him, and that they had done these things unto him.
17	17
Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.	The multitude therefore that was with him when he called Lazarus out of the tomb, and raised him from the dead, bare witness.
18	18
Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.	For this cause also the multitude went and met him, for that they heard that he had done this sign.
19	19
Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним.	The Pharisees therefore said among themselves, Behold how ye prevail nothing; lo, the world is gone after him.
20	20
Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами.	Now there were certain Greeks among those that went up to worship at the feast:
21	21
Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса.	these therefore came to Philip, who was of Bethsaida of Galilee, and asked him, saying, Sir, we would see Jesus.
22	22
Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові.	Philip cometh and telleth Andrew: and again Andrew and Philip tell Jesus.
23	23
Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.	And Jesus answered them, saying, The hour is come, that the Son of man should be glorified.
24	24
Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів.	Verily, verily, I say unto you, Except a grain of wheat fall into the earth and die, it abideth by itself alone; but if it die, it beareth much fruit.
25	25
Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.	He that loveth his life shall lose it; and he that hateth his life in this world shall keep it unto life eternal.
26	26
Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.	If any man serve me, let him follow me; and where I am, there shall also my servant be: and if any man serve me, him will the Father honor.
27	27
Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину.	Now is my soul troubled; and what shall I say? Father, save me from this hour. But for this cause came I unto this hour.
28	28
Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю.	Father, glorify thy name. There came therefore a voice out of heaven, saying, I have both glorified it, and will glorify it again.
29	29
Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому.	The multitude therefore, that stood by, and heard it, said that it had thundered: others said, An angel hath spoken to him.
30	30
Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.	Jesus answered and said, This voice hath not come for my sake, but for your sakes.
31	31
Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.	Now is the judgment of this world: now shall the prince of this world be cast out.
32	32
І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.	And I, if I be lifted up from the earth, will draw all men unto myself.
33	33
Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.	But this he said, signifying by what manner of death he should die.
34	34
Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський?	The multitude answered him, We have heard out of the law that the Christ abideth forever: and how sayest thou, The Son of man must be lifted up? who is this Son of man?
35	35
Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.	Jesus therefore said unto them, Yet a little while is the light with you. Walk while ye have the light, that darkness overtake you not: and he that walketh in the darkness knoweth not whither he goeth.
36	36
Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник.	While ye have the light, believe on the light, that ye may become sons of light. These things spake Jesus, and he departed and hid himself from them.
37	37
Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього,	But though he had done so many signs before them, yet they believed not on him:
38	38
щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня?	that the word of Isaiah the prophet might be fulfilled, which he spake, Lord, who hath believed our report? And to whom hath the arm of the Lord been revealed?
39	39
Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая:	For this cause they could not believe, for that Isaiah said again,
40	40
засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх.	He hath blinded their eyes, and hardened their heart; Lest they should see with their eyes, and perceive with their heart, And should turn again, And I should heal them.
41	41
Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього.	These things said Isaiah, when he saw his glory; and he spake of him.
42	42
Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги.	Nevertheless even of the rulers many believed on him; but because of the Pharisees they did not confess it, lest they should be put out of the synagogue:
43	43
Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.	for they loved the glory that is of men more than the glory that is of God.
44	44
Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.	And Jesus cried and said, He that believeth on me, believeth not on me, but on him that sent me.
45	45
І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.	And he that beholdeth me beholdeth him that sent me.
46	46
Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.	I am come a light into the world, that whosoever believeth on me may not abide in the darkness.
47	47
І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.	And if any man hear my sayings, and believe not, I judge him not: for I came not to judge the world, but to save the world.
48	48
Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день.	He that rejecteth me, and receiveth not my sayings, hath one that judgeth him: the word that I spake, the same shall judge him in the last day.
49	49
Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.	For I spake not from myself; but the Father that sent me, he gave me a commandment, what I should say, and what I should speak.
50	50
І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.	And I know that his commandment is life eternal; the things therefore which I speak, even as the Father hath said unto me, so I speak.

← Глава 11

Глава 13 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт