|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
|
Притчі Соломона. Син мудрий радує батька, а син нерозумний — засмучення для його матері.
|
Сы́нъ премꙋ́дръ весели́тъ ѻ҆тца̀, сы́нъ же безꙋ́менъ печа́ль ма́тери.
|
|
2
|
2
|
|
Не приносять користи скарби неправедні, правда ж рятує від смерти.
|
Не по́льзꙋютъ сокрѡ́вища беззако́нныхъ, пра́вда же и҆зба́витъ ѿ сме́рти.
|
|
3
|
3
|
|
Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне.
|
Не оу҆бїе́тъ гла́домъ гдⷭ҇ь дꙋ́шꙋ првⷣнꙋю, живо́тъ же нечести́выхъ низврати́тъ.
|
|
4
|
4
|
|
Лінива рука робить бідним, а рука старанна збагачує.
|
Нищета̀ мꙋ́жа смирѧ́етъ: рꙋ́цѣ же мꙋ́жественныхъ ѡ҆богаща́ютсѧ.
|
|
5
|
5
|
|
Хто збирає влітку — син розумний, а хто спить під час жнив — син безпутний.
|
Сы́нъ нака́занъ премꙋ́дръ бꙋ́детъ, безꙋ́мный же слꙋго́ю оу҆потреби́тсѧ: спасе́тсѧ ѿ зно́ѧ сы́нъ разꙋ́мный, вѣтротлѣ́ненъ же быва́етъ на жа́твѣ сы́нъ беззако́нный.
|
|
6
|
6
|
|
Благословення — на голові праведника, вуста ж беззаконних загородить насильство.
|
Блгⷭ҇ве́нїе гдⷭ҇не на главѣ̀ првⷣнагѡ: оу҆ста́ же нечести́выхъ покры́етъ пла́чь безвре́менный.
|
|
7
|
7
|
|
Пам’ять праведника буде благословенна, а ім’я нечестивих мерзотним.
|
Па́мѧть првⷣныхъ съ похвала́ми: и҆́мѧ же нечести́выхъ оу҆гаса́етъ.
|
|
8
|
8
|
|
Мудрий серцем приймає заповіді, а нерозумний устами спотикнеться.
|
Премꙋ́дръ се́рдцемъ прїи́метъ за́пѡвѣди: непокрове́нный же оу҆стна́ма ѡ҆строптѣва́ѧ запне́тсѧ.
|
|
9
|
9
|
|
Хто ходить у непорочності, той ходить безпечно; а хто спотворює путі свої, той буде покараний.
|
И҆́же хо́дитъ про́стѡ, хо́дитъ надѣ́ѧсѧ: развраща́ѧ же пꙋти̑ своѧ̑, позна́нъ бꙋ́детъ.
|
|
10
|
10
|
|
Хто мигає очима, той викликає досаду, а нерозумний устами спотикнеться.
|
Намиза́ѧй ѻ҆́комъ съ ле́стїю собира́етъ мꙋжє́мъ печа̑ли: ѡ҆блича́ѧй же со дерзнове́нїемъ миротвори́тъ.
|
|
11
|
11
|
|
Вуста праведника — джерело життя, вуста ж беззаконних загородить насильство.
|
И҆сто́чникъ жи́зни въ рꙋцѣ̀ првⷣнагѡ: оу҆ста́ же нечести́вагѡ покры́етъ па́гꙋба.
|
|
12
|
12
|
|
Ненависть збуджує розбрати, але любов покриває всі гріхи.
|
Не́нависть воздвиза́етъ ра́спрю: всѣ́хъ же нелюбопри́телныхъ покрыва́етъ любо́вь.
|
|
13
|
13
|
|
У вустах розумного знаходиться мудрість, але на тілі нерозумного — різка.
|
И҆́же ѿ оу҆сте́нъ произно́ситъ премꙋ́дрость, жезло́мъ бїе́тъ мꙋ́жа безсерде́чна.
|
|
14
|
14
|
|
Мудрі зберігають знання, але вуста нерозумного — близька загибель.
|
Премꙋ́дрїи скры́ютъ чꙋ́вство, оу҆ста́ же проде́рзагѡ приближа́ютсѧ сокрꙋше́нїю.
|
|
15
|
15
|
|
Майно багатого — міцне місто його, біда для бідних — убогість їх.
|
Стѧжа́нїе бога́тыхъ гра́дъ тве́рдъ, сокрꙋше́нїе же нечести́выхъ нищета̀.
|
|
16
|
16
|
|
Труди праведного — до життя, успіх нечестивого — до гріха.
|
Дѣла̀ првⷣныхъ живо́тъ творѧ́тъ, пло́дове же нечести́выхъ грѣхѝ.
|
|
17
|
17
|
|
Хто зберігає настановлення, той на путі до життя; а той, хто відкидає викривання, — блукає.
|
Пꙋти̑ жи́зни храни́тъ наказа́нїе: наказа́нїемъ же не ѡ҆бличе́ный заблꙋжда́етъ.
|
|
18
|
18
|
|
Хто приховує ненависть, у того вуста неправдиві; і хто розголошує наклепи, той нерозумний.
|
Покрыва́ютъ враждꙋ̀ оу҆стнѣ̀ пра̑выѧ: и҆зносѧ́щїи же оу҆кори́знꙋ безꙋ́мнѣйшїи сꙋ́ть.
|
|
19
|
19
|
|
При багатослів’ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, — розумний.
|
Ѿ многосло́вїѧ не и҆збѣжи́ши грѣха̀: щадѧ́ же оу҆стнѣ̀, разꙋ́менъ бꙋ́деши.
|
|
20
|
20
|
|
Добірне срібло — язик праведного, серце ж нечестивих — нікчемність.
|
Сребро̀ разжже́ное ѧ҆зы́къ првⷣнагѡ: се́рдце же нечести́вагѡ и҆сче́знетъ.
|
|
21
|
21
|
|
Уста праведного пасуть багатьох, а нерозумні помирають від нестачі розуму.
|
Оу҆стнѣ̀ првⷣныхъ вѣ́дѧтъ высѡ́каѧ: безꙋ́мнїи же въ скꙋ́дости скончава́ютсѧ.
|
|
22
|
22
|
|
Благословення Господнє — воно збагачує і печалі з собою не приносить.
|
Блгⷭ҇ве́нїе гдⷭ҇не на главѣ̀ првⷣнагѡ, сїѐ ѡ҆богаща́етъ, и҆ не и҆́мать приложи́тисѧ є҆мꙋ̀ печа́ль въ се́рдцы.
|
|
23
|
23
|
|
Для нерозумного злочинне діяння ніби забава, а людині розумній властива мудрість.
|
Смѣ́хомъ безꙋ́мный твори́тъ ѕла̑ѧ: премꙋ́дрость же мꙋ́жеви ражда́етъ ра́зꙋмъ.
|
|
24
|
24
|
|
Чого страшиться нечестивий, те й осягне його, а бажання праведників виконається.
|
Въ поги́бели нечести́вый ѡ҆бно́ситсѧ: жела́нїе же првⷣнагѡ прїѧ́тно.
|
|
25
|
25
|
|
Як проноситься вихор, так немає більше нечестивого; а праведник — на вічній основі.
|
Преходѧ́щей бꙋ́ри, нечести́вый и҆счеза́етъ, првⷣный же оу҆клони́всѧ спаса́етсѧ во вѣ́ки.
|
|
26
|
26
|
|
Що оцет для зубів і дим для очей, те лінивий для тих, хто посилає його.
|
Ꙗ҆́коже гро́здїе зеле́ное вре́дъ зꙋбѡ́мъ и҆ ды́мъ ѻ҆чи́ма, та́кѡ законопрестꙋпле́нїе творѧ́щымъ є҆̀.
|
|
27
|
27
|
|
Страх Господній додає днів, літа ж нечестивих скоротяться.
|
Стра́хъ гдⷭ҇ень прилага́етъ дни̑: лѣ̑та же нечести́выхъ оу҆ма́лѧтсѧ.
|
|
28
|
28
|
|
Очікування праведників — радість, а надія нечестивих загине.
|
Пребыва́етъ съ првⷣными весе́лїе, оу҆пова́нїе же нечести́выхъ погиба́етъ.
|
|
29
|
29
|
|
Путь Господня — твердиня для непорочного і страх для тих, що чинять беззаконня.
|
Оу҆твержде́нїе прпⷣбномꙋ стра́хъ гдⷭ҇ень, сокрꙋше́нїе же творѧ́щымъ ѕла̑ѧ.
|
|
30
|
30
|
|
Праведник повіки не завагається, нечестиві ж не будуть жити на землі.
|
Првⷣникъ во вѣ́ки не поколе́блетсѧ: нечести́вїи же не населѧ́тъ землѝ.
|
|
31
|
31
|
|
Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться.
|
Оу҆ста̀ првⷣнагѡ ка́плютъ премꙋ́дрость, ѧ҆зы́къ же непра́веднагѡ поги́бнетъ:
|
|
32
|
32
|
|
Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих — розбещене.
|
оу҆стнѣ̀ мꙋже́й првⷣныхъ ка́плютъ бл҃года̑ти, оу҆ста́ же нечести́выхъ развраща́ютсѧ.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.