|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
| Притчі Соломона. Син мудрий радує батька, а син нерозумний — засмучення для його матері. | Сы́нъ премꙋ́дръ весели́тъ ѻ҆тца̀, сы́нъ же безꙋ́менъ печа́ль ма́тери. |
|
2
|
2
|
| Не приносять користи скарби неправедні, правда ж рятує від смерти. | Не по́льзꙋютъ сокрѡ́вища беззако́нныхъ, пра́вда же и҆зба́витъ ѿ сме́рти. |
|
3
|
3
|
| Не допустить Господь терпіти голод душі праведного, надбання ж нечестивих вивергне. | Не оу҆бїе́тъ гла́домъ гдⷭ҇ь дꙋ́шꙋ првⷣнꙋю, живо́тъ же нечести́выхъ низврати́тъ. |
|
4
|
4
|
| Лінива рука робить бідним, а рука старанна збагачує. | Нищета̀ мꙋ́жа смирѧ́етъ: рꙋ́цѣ же мꙋ́жественныхъ ѡ҆богаща́ютсѧ. |
|
5
|
5
|
| Хто збирає влітку — син розумний, а хто спить під час жнив — син безпутний. | Сы́нъ нака́занъ премꙋ́дръ бꙋ́детъ, безꙋ́мный же слꙋго́ю оу҆потреби́тсѧ: спасе́тсѧ ѿ зно́ѧ сы́нъ разꙋ́мный, вѣтротлѣ́ненъ же быва́етъ на жа́твѣ сы́нъ беззако́нный. |
|
6
|
6
|
| Благословення — на голові праведника, вуста ж беззаконних загородить насильство. | Блгⷭ҇ве́нїе гдⷭ҇не на главѣ̀ првⷣнагѡ: оу҆ста́ же нечести́выхъ покры́етъ пла́чь безвре́менный. |
|
7
|
7
|
| Пам’ять праведника буде благословенна, а ім’я нечестивих мерзотним. | Па́мѧть првⷣныхъ съ похвала́ми: и҆́мѧ же нечести́выхъ оу҆гаса́етъ. |
|
8
|
8
|
| Мудрий серцем приймає заповіді, а нерозумний устами спотикнеться. | Премꙋ́дръ се́рдцемъ прїи́метъ за́пѡвѣди: непокрове́нный же оу҆стна́ма ѡ҆строптѣва́ѧ запне́тсѧ. |
|
9
|
9
|
| Хто ходить у непорочності, той ходить безпечно; а хто спотворює путі свої, той буде покараний. | И҆́же хо́дитъ про́стѡ, хо́дитъ надѣ́ѧсѧ: развраща́ѧ же пꙋти̑ своѧ̑, позна́нъ бꙋ́детъ. |
|
10
|
10
|
| Хто мигає очима, той викликає досаду, а нерозумний устами спотикнеться. | Намиза́ѧй ѻ҆́комъ съ ле́стїю собира́етъ мꙋжє́мъ печа̑ли: ѡ҆блича́ѧй же со дерзнове́нїемъ миротвори́тъ. |
|
11
|
11
|
| Вуста праведника — джерело життя, вуста ж беззаконних загородить насильство. | И҆сто́чникъ жи́зни въ рꙋцѣ̀ првⷣнагѡ: оу҆ста́ же нечести́вагѡ покры́етъ па́гꙋба. |
|
12
|
12
|
| Ненависть збуджує розбрати, але любов покриває всі гріхи. | Не́нависть воздвиза́етъ ра́спрю: всѣ́хъ же нелюбопри́телныхъ покрыва́етъ любо́вь. |
|
13
|
13
|
| У вустах розумного знаходиться мудрість, але на тілі нерозумного — різка. | И҆́же ѿ оу҆сте́нъ произно́ситъ премꙋ́дрость, жезло́мъ бїе́тъ мꙋ́жа безсерде́чна. |
|
14
|
14
|
| Мудрі зберігають знання, але вуста нерозумного — близька загибель. | Премꙋ́дрїи скры́ютъ чꙋ́вство, оу҆ста́ же проде́рзагѡ приближа́ютсѧ сокрꙋше́нїю. |
|
15
|
15
|
| Майно багатого — міцне місто його, біда для бідних — убогість їх. | Стѧжа́нїе бога́тыхъ гра́дъ тве́рдъ, сокрꙋше́нїе же нечести́выхъ нищета̀. |
|
16
|
16
|
| Труди праведного — до життя, успіх нечестивого — до гріха. | Дѣла̀ првⷣныхъ живо́тъ творѧ́тъ, пло́дове же нечести́выхъ грѣхѝ. |
|
17
|
17
|
| Хто зберігає настановлення, той на путі до життя; а той, хто відкидає викривання, — блукає. | Пꙋти̑ жи́зни храни́тъ наказа́нїе: наказа́нїемъ же не ѡ҆бличе́ный заблꙋжда́етъ. |
|
18
|
18
|
| Хто приховує ненависть, у того вуста неправдиві; і хто розголошує наклепи, той нерозумний. | Покрыва́ютъ враждꙋ̀ оу҆стнѣ̀ пра̑выѧ: и҆зносѧ́щїи же оу҆кори́знꙋ безꙋ́мнѣйшїи сꙋ́ть. |
|
19
|
19
|
| При багатослів’ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, — розумний. | Ѿ многосло́вїѧ не и҆збѣжи́ши грѣха̀: щадѧ́ же оу҆стнѣ̀, разꙋ́менъ бꙋ́деши. |
|
20
|
20
|
| Добірне срібло — язик праведного, серце ж нечестивих — нікчемність. | Сребро̀ разжже́ное ѧ҆зы́къ првⷣнагѡ: се́рдце же нечести́вагѡ и҆сче́знетъ. |
|
21
|
21
|
| Уста праведного пасуть багатьох, а нерозумні помирають від нестачі розуму. | Оу҆стнѣ̀ првⷣныхъ вѣ́дѧтъ высѡ́каѧ: безꙋ́мнїи же въ скꙋ́дости скончава́ютсѧ. |
|
22
|
22
|
| Благословення Господнє — воно збагачує і печалі з собою не приносить. | Блгⷭ҇ве́нїе гдⷭ҇не на главѣ̀ првⷣнагѡ, сїѐ ѡ҆богаща́етъ, и҆ не и҆́мать приложи́тисѧ є҆мꙋ̀ печа́ль въ се́рдцы. |
|
23
|
23
|
| Для нерозумного злочинне діяння ніби забава, а людині розумній властива мудрість. | Смѣ́хомъ безꙋ́мный твори́тъ ѕла̑ѧ: премꙋ́дрость же мꙋ́жеви ражда́етъ ра́зꙋмъ. |
|
24
|
24
|
| Чого страшиться нечестивий, те й осягне його, а бажання праведників виконається. | Въ поги́бели нечести́вый ѡ҆бно́ситсѧ: жела́нїе же првⷣнагѡ прїѧ́тно. |
|
25
|
25
|
| Як проноситься вихор, так немає більше нечестивого; а праведник — на вічній основі. | Преходѧ́щей бꙋ́ри, нечести́вый и҆счеза́етъ, првⷣный же оу҆клони́всѧ спаса́етсѧ во вѣ́ки. |
|
26
|
26
|
| Що оцет для зубів і дим для очей, те лінивий для тих, хто посилає його. | Ꙗ҆́коже гро́здїе зеле́ное вре́дъ зꙋбѡ́мъ и҆ ды́мъ ѻ҆чи́ма, та́кѡ законопрестꙋпле́нїе творѧ́щымъ є҆̀. |
|
27
|
27
|
| Страх Господній додає днів, літа ж нечестивих скоротяться. | Стра́хъ гдⷭ҇ень прилага́етъ дни̑: лѣ̑та же нечести́выхъ оу҆ма́лѧтсѧ. |
|
28
|
28
|
| Очікування праведників — радість, а надія нечестивих загине. | Пребыва́етъ съ првⷣными весе́лїе, оу҆пова́нїе же нечести́выхъ погиба́етъ. |
|
29
|
29
|
| Путь Господня — твердиня для непорочного і страх для тих, що чинять беззаконня. | Оу҆твержде́нїе прпⷣбномꙋ стра́хъ гдⷭ҇ень, сокрꙋше́нїе же творѧ́щымъ ѕла̑ѧ. |
|
30
|
30
|
| Праведник повіки не завагається, нечестиві ж не будуть жити на землі. | Првⷣникъ во вѣ́ки не поколе́блетсѧ: нечести́вїи же не населѧ́тъ землѝ. |
|
31
|
31
|
| Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться. | Оу҆ста̀ првⷣнагѡ ка́плютъ премꙋ́дрость, ѧ҆зы́къ же непра́веднагѡ поги́бнетъ: |
|
32
|
32
|
| Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих — розбещене. | оу҆стнѣ̀ мꙋже́й првⷣныхъ ка́плютъ бл҃года̑ти, оу҆ста́ же нечести́выхъ развраща́ютсѧ. |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.