|
Глава 3
|
Глава́ г҃
|
|
1
|
1
|
| Сину мій! повчання мого не забувай, і заповіді мої нехай зберігає серце твоє; | Сы́не, мои́хъ зако́нѡвъ не забыва́й, глаго́лы же моѧ̑ да соблюда́етъ твоѐ се́рдце: |
|
2
|
2
|
| бо довготи днів, літ життя і миру вони додадуть тобі. | долготꙋ́ бо житїѧ̀ и҆ лѣ̑та жи́зни и҆ ми́ръ приложа́тъ тебѣ̀. |
|
3
|
3
|
| Милість і істина нехай не залишають тебе: обв’яжи ними шию твою, напиши їх на скрижалі серця твого, | Ми́лѡстыни и҆ вѣ́ра да не ѡ҆скꙋдѣва́ютъ тебѣ̀: ѡ҆бложи́ же ѧ҆̀ на твое́й вы́и и҆ напишѝ ѧ҆̀ на скрижа́ли се́рдца твоегѡ̀: и҆ ѡ҆брѧ́щеши бл҃года́ть. |
|
4
|
4
|
| і знайдеш милість і благовоління в очах Бога і людей. | И҆ промышлѧ́й дѡ́браѧ пред̾ гдⷭ҇емъ (бг҃омъ) и҆ человѣ́ки. |
|
5
|
5
|
| Уповай на Господа всім серцем твоїм, і не покладайся на розум твій. | Бꙋ́ди оу҆пова́ѧ всѣ́мъ се́рдцемъ на бг҃а, ѡ҆ твое́й же премꙋ́дрости не возноси́сѧ: |
|
6
|
6
|
| У всіх путях твоїх пізнавай Його, і Він направить стежки твої. | во всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ познава́й ю҆̀, да и҆справлѧ́етъ пꙋти̑ твоѧ̑. |
|
7
|
7
|
| Не будь мудрецем в очах твоїх; бійся Господа і віддаляйся від зла: | Не бꙋ́ди мꙋ́дръ ѡ҆ себѣ̀: бо́йсѧ же бг҃а и҆ оу҆клонѧ́йсѧ ѿ всѧ́кагѡ ѕла̀: |
|
8
|
8
|
| це буде здоров’ям для тіла твого і споживою для кісток твоїх. | тогда̀ и҆сцѣле́нїе бꙋ́детъ тѣ́лꙋ твоемꙋ̀ и҆ оу҆врачева́нїе косте́мъ твои̑мъ. |
|
9
|
9
|
| Шануй Господа від майна твого і від початків усіх прибутків твоїх, | Чтѝ гдⷭ҇а ѿ пра́ведныхъ твои́хъ трꙋдѡ́въ и҆ нача́тки дава́й є҆мꙋ̀ ѿ твои́хъ плодѡ́въ пра́вды: |
|
10
|
10
|
| і наповняться скарбниці твої до надлишку, і точила твої будуть переливатися новим вином. | да и҆спо́лнѧтсѧ жи̑тницы твоѧ̑ мно́жествомъ пшени́цы, вїно́ же точи̑ла твоѧ̑ да и҆сточа́ютъ. |
|
11
|
11
|
| Покарання Господнього, сину мій, не відкидай, і не тяготися викриванням Його; | Сы́не, не пренебрега́й наказа́нїѧ гдⷭ҇нѧ, нижѐ ѡ҆слабѣва́й ѿ негѡ̀ ѡ҆блича́емь: |
|
12
|
12
|
| бо кого любить Господь, того карає і благоволить до того, як батько до сина свого. | є҆го́же бо лю́битъ гдⷭ҇ь, наказꙋ́етъ, бїе́тъ же всѧ́каго сы́на, є҆го́же прїе́млетъ. |
|
13
|
13
|
| Блаженний муж, який здобув мудрість, і людина, яка придбала розум, — | Бл҃же́нъ человѣ́къ, и҆́же ѡ҆брѣ́те премꙋ́дрость, и҆ сме́ртенъ, и҆́же оу҆вѣ́дѣ ра́зꙋмъ. |
|
14
|
14
|
| тому що надбання її краще за придбання срібла, і прибутку від неї більше, ніж від золота: | Лꙋ́чше бо сїю̀ кꙋпова́ти, не́жели зла́та и҆ сребра̀ сокрѡ́вища: |
|
15
|
15
|
| вона дорожче за дорогоцінне каміння; [ніяке зло не може противитися їй; вона добре відома всім, хто наближається до неї,] і ніщо з бажаного тобою не зрівняється з нею. | честнѣ́йша же є҆́сть ка́менїй многоцѣ́нныхъ: не сопротивлѧ́етсѧ є҆́й ничто́же лꙋка́во, бл҃гозна́тна є҆́сть всѣ̑мъ приближа́ющымсѧ є҆́й: всѧ́ко же честно́е недосто́йно є҆ѧ̀ є҆́сть. |
|
16
|
16
|
| Довголіття — у правиці її, а в лівій (руці) у неї — багатство і слава; [з уст її виходить правда; закон і милість вона на язиці носить;] | Долгота́ бо житїѧ̀ и҆ лѣ̑та жи́зни въ десни́цѣ є҆ѧ̀, въ шꙋ́йцѣ же є҆ѧ̀ бога́тство и҆ сла́ва: ѿ оу҆́стъ є҆ѧ̀ и҆схо́дитъ пра́вда, зако́нъ же и҆ ми́лость на ѧ҆зы́цѣ но́ситъ. |
|
17
|
17
|
| путі її — путі приємні, і всі стежки її — мирні. | Пꙋтїѐ є҆ѧ̀ пꙋтїѐ добрѝ, и҆ всѧ̑ стєзѝ є҆ѧ̀ ми̑рны. |
|
18
|
18
|
| Вона — древо життя для тих, які здобувають її, — і блаженні, які зберігають її! | Дре́во живота̀ є҆́сть всѣ̑мъ держа́щымсѧ є҆ѧ̀, и҆ воскланѧ́ющымсѧ на ню̀, ꙗ҆́кѡ на гдⷭ҇а, тверда̀. |
|
19
|
19
|
| Господь премудрістю заснував землю, небеса утвердив розумом; | Бг҃ъ премⷣростїю ѡ҆снова̀ зе́млю, оу҆гото́ва же небеса̀ ра́зꙋмомъ: |
|
20
|
20
|
| Його премудрістю розкрилися безодні, і хмари кроплять росою. | въ чꙋ́вствѣ є҆гѡ̀ бє́здны разверзо́шасѧ, ѡ҆́блацы же и҆сточи́ша ро́сꙋ. |
|
21
|
21
|
| Сину мій! не випускай їх з очей твоїх; зберігай розсудливість і розважливість, | Сы́не, да не премине́ши, соблюди́ же мо́й совѣ́тъ и҆ мы́сль: |
|
22
|
22
|
| і вони будуть життям для душі твоєї і прикрасою для шиї твоєї. | да жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ блгⷣть бꙋ́детъ на твое́й вы́и: (*бꙋ́детъ же и҆сцѣле́нїе пло́темъ твои̑мъ и҆ оу҆врачева́нїе косте́мъ твои̑мъ:) |
|
23
|
23
|
| Тоді безпечно підеш шляхом твоїм, і нога твоя не спіткнеться. | да хо́диши надѣ́ѧсѧ въ ми́рѣ во всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ, нога́ же твоѧ̀ не по́ткнетсѧ. |
|
24
|
24
|
| Коли ляжеш спати, — не будеш боятися; і коли заснеш, — сон твій приємним буде. | А҆́ще бо сѧ́деши, безбоѧ́зненъ бꙋ́деши, а҆́ще же поспи́ши, сла́достнѡ поспи́ши. |
|
25
|
25
|
| Не убоїшся несподіваного страху і пагуби від нечестивих, коли вона прийде; | И҆ не оу҆бои́шисѧ стра́ха наше́дшагѡ, нижѐ оу҆стремле́нїѧ нечести́выхъ находѧ́щагѡ: |
|
26
|
26
|
| тому що Господь буде упованням твоїм і збереже ногу твою від уловлення. | гдⷭ҇ь бо бꙋ́детъ на всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ и҆ оу҆тверди́тъ но́гꙋ твою̀, да не поползне́шисѧ. |
|
27
|
27
|
| Не відмовляй у благодіянні нужденному, коли рука твоя в силі зробити його. | Не ѿрецы́сѧ благотвори́ти тре́бꙋющемꙋ, є҆гда̀ и҆́мать рꙋка̀ твоѧ̀ помога́ти. |
|
28
|
28
|
| Не говори другові твоєму: «піди і прийди знову, і завтра я дам», коли ти маєш при собі. [Тому що ти не знаєш, що принесе прийдешній день.] | Не рцы̀: ѿше́дъ возврати́сѧ, и҆ заꙋ́тра да́мъ, си́льнꙋ тѝ сꙋ́щꙋ благотвори́ти: не вѣ́си бо, что̀ породи́тъ де́нь находѧ́й. |
|
29
|
29
|
| Не замишляй проти ближнього твого зла, коли він без побоювання живе з тобою. | Не соплета́й на дрꙋ́га твоего̀ ѕла̀, прише́лца сꙋ́ща и҆ оу҆пова́юща на тѧ̀. |
|
30
|
30
|
| Не сварися з людиною без причини, коли вона не зробила зла тобі. | Не враждꙋ́й на человѣ́ка тꙋ́не, да не что̀ на тѧ̀ содѣ́етъ ѕло́е. |
|
31
|
31
|
| Не змагайся з людиною, яка чинить насилля, і не обирай жодного зі шляхів її; | Не стѧжѝ ѕлы́хъ мꙋже́й поноше́нїѧ, ни возревнꙋ́й пꙋтє́мъ и҆́хъ. |
|
32
|
32
|
| тому що мерзота перед Господом розпусний, а з праведними у Нього спілкування. | Нечи́стъ бо пред̾ гдⷭ҇емъ всѧ́къ законопрестꙋ́пникъ и҆ съ првⷣными не сочетава́етсѧ. |
|
33
|
33
|
| Прокляття Господнє на домі нечестивого, а житло благочестивих Він благословляє. | Клѧ́тва гдⷭ҇нѧ въ домѣ́хъ нечести́выхъ, дворы́ же првⷣныхъ блгⷭ҇влѧ́ютсѧ. |
|
34
|
34
|
| Якщо з кощунників Він насміхається, то смиренним дає благодать. | Гдⷭ҇ь гѡ́рдымъ проти́витсѧ, смирє́ннымъ же дае́тъ блгⷣть. |
|
35
|
35
|
| Мудрі успадковують славу, а нерозумні — ганьбу. | Сла́вꙋ премꙋ́дрїи наслѣ́дѧтъ, нечести́вїи же вознесо́ша безче́стїе. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.