Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 20

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава 20	Глава́ к҃

1	1
Вино — глузливе, сикера — буйна; і всякий, хто захоплюється ними, нерозумний.	Неви́нно вїно̀, оу҆кори́зненно же пїѧ́нство, и҆ всѧ́къ пребыва́ѧй въ не́мъ не бꙋ́детъ премꙋ́дръ.
2	2
Гроза царя — ніби ревіння лева: хто дратує його, той грішить проти самого себе.	Не ра́знствꙋетъ преще́нїе царе́во ѿ ꙗ҆́рости льво́вы: раздража́ѧй же є҆го̀ и҆ примѣша́ѧйсѧ є҆мꙋ̀ согрѣша́етъ въ свою̀ дꙋ́шꙋ.
3	3
Шана для людини — відстати від сварки; а всякий дурень задерикуватий.	Сла́ва мꙋ́жꙋ ѿвраща́тисѧ ѿ досажде́нїѧ: всѧ́къ же безꙋ́менъ си́ми соплета́етсѧ.
4	4
Лінивець узимку не оре: шукає влітку — і немає нічого.	Поноси́мь лѣни́вый не оу҆срамлѧ́етсѧ, та́кожде и҆ зае́млѧй пшени́цꙋ въ жа́твꙋ.
5	5
Помисли в серці людини — глибокі води, але людина розумна вичерпує їх.	Вода̀ глꙋбока̀ совѣ́тъ въ се́рдцы мꙋ́жа: мꙋ́жъ же премꙋ́дръ и҆сче́рплетъ ю҆̀.
6	6
Багато хто хвалить людину за милосердя, але правдиву людину хто знаходить?	Вели́ка ве́щь человѣ́къ, и҆ драга́ѧ мꙋ́жъ творѧ́й ми́лость: мꙋ́жа же вѣ́рна (вели́ко) дѣ́ло ѡ҆брѣстѝ.
7	7
Праведник ходить у своїй непорочності: блаженні діти його після нього!	И҆́же без̾ поро́ка живе́тъ въ пра́вдѣ, блажє́ны ѡ҆ста́витъ дѣ́ти своѧ̑.
8	8
Цар, який сидить на престолі суду, розганяє очима своїми все зле.	Є҆гда̀ ца́рь пра́веденъ на престо́лѣ сѧ́детъ, не проти́витсѧ пред̾ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀ ничто́же лꙋка́во.
9	9
Хто може сказати: «я очистив моє серце, я чистий від гріха мого?»	Кто̀ похва́литсѧ чи́сто и҆мѣ́ти се́рдце; и҆лѝ кто̀ де́рзнетъ рещѝ чи́ста себѐ бы́ти ѿ грѣхѡ́въ;
10	10
Неоднакові терези, неоднакова міра, те й інше — мерзота перед Господом.	Вѣ́съ вели́къ и҆ ма́лъ, и҆ мѣ́ра сꙋгꙋ́ба, нечи̑ста пред̾ гдⷭ҇емъ ѻ҆боѧ̀:
11	11
Можна узнати навіть отрока за заняттями його, чи чистою і чи правильною буде поведінка його.	и҆ творѧ́й ѧ҆̀ въ начина́нїихъ свои́хъ за́пнетсѧ: ю҆́нота съ преподо́бнымъ, и҆ пра́вый пꙋ́ть є҆гѡ̀.
12	12
Вухо, що чує, й око, що бачить, — і те й інше створив Господь.	Оу҆́ хо слы́шитъ, и҆ ѻ҆́ко ви́дитъ: гдⷭ҇нѧ дѣла̀ ѻ҆боѧ̀.
13	13
Не люби спати, щоб тобі не зубожіти; тримай відкритими очі твої, і будеш досита їсти хліб.	Не любѝ клевета́ти, да не вознесе́шисѧ: ѿве́рзи ѻ҆́чи твоѝ и҆ насыща́йсѧ хлѣ́ба.
14	14
«Погано, погано», говорить покупець, а коли відійде, хвалиться.	Ѕло̀, ѕло̀, рече́тъ стѧжава́ѧй, и҆ ѿше́дъ тогда̀ похва́литсѧ.
15	15
Є золото і багато перлів, але дорогоцінне начиння — вуста розумні.	Є҆́сть зла́то и҆ мно́жество ка́менїй драги́хъ, сосꙋ́дъ че́стенъ оу҆стнѣ̀ разꙋ̑мны.
16	16
Візьми одяг його, оскільки він заручився за чужого; і за стороннього візьми від нього заставу.	Возмѝ ри́зꙋ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ и҆спорꙋ́чникъ бы́сть чꙋжды́ѧ, и҆ за чꙋждꙋ́ю возмѝ зало́гъ ѿ негѡ̀.
17	17
Солодкий для людини хліб, придбаний неправдою; але після рот її наповниться жорствою.	Сла́докъ є҆́сть человѣ́кꙋ хлѣ́бъ лжѝ, но пото́мъ и҆спо́лнѧтсѧ оу҆ста̀ є҆гѡ̀ ка́менїѧ.
18	18
Починання одержують твердість через нараду, і після наради веди війну.	Помышле́нїе въ совѣ́тѣ оу҆гото́витсѧ, въ правле́нїи же твори́тъ бра́нь.
19	19
Хто ходить переносником, той відкриває таємницю; і хто широко розкриває рот, з тим не спілкуйся.	Ѿкрыва́ѧй та́йнꙋ хо́дитъ ле́стїю: и҆ прельща́ющемꙋ оу҆стна́ми свои́ми не примѣша́йсѧ.
20	20
Хто лихословить батька свого і свою матір, того світильник згасне серед глибокої темряви.	Ѕлосло́вѧщемꙋ ѻ҆тца̀ и҆лѝ ма́терь оу҆га́снетъ свѣти́лникъ, зѣ̑ницы же ѻ҆че́съ є҆гѡ̀ оу҆́зрѧтъ тмꙋ̀.
21	21
Спадщина, поспішно захоплена спочатку, не благословиться згодом.	Ча́сть поспѣ́шна въ нача́лѣ, въ послѣ́днихъ не благослови́тсѧ.
22	22
Не говори: «я відплачу за зло»; залиш Господу, і Він збереже тебе.	Не рцы̀: ѿмщꙋ̀ врагꙋ̀: но потерпѝ гдⷭ҇а, да тѝ помо́жетъ.
23	23
Мерзота перед Господом — неоднакові гирі, і неправильні терези — не добро.	Ме́рзость гдⷭ҇еви сꙋгꙋ́бый вѣ́съ, и҆ мѣ́рило лжи́во не добро̀ пред̾ ни́мъ.
24	24
Від Господа спрямовуються кроки людини; людині ж як дізнатися про шлях свій?	Ѿ гдⷭ҇а и҆справлѧ́ютсѧ стѡпы̀ мꙋ́жꙋ: сме́ртный же ка́кѡ оу҆разꙋмѣ́етъ пꙋти̑ своѧ̑;
25	25
Сітка для людини — поспішно давати обітницю, і після обітниці обмірковувати.	Сѣ́ть мꙋ́жеви ско́рѡ нѣ́что ѿ свои́хъ ѡ҆свѧща́ти: по ѡ҆бѣ́тѣ бо раска́ѧнїе быва́етъ.
26	26
Мудрий цар розвіє нечестивих і поверне на них колесо.	Вѣ́ѧтель нечести́выхъ є҆́сть ца́рь мꙋ́дръ и҆ наложи́тъ на нѧ̀ ко́ло.
27	27
Світильник Господній — дух людини, який випробовує всі глибини серця.	Свѣ́тъ гдⷭ҇ень дыха́нїе человѣ́кѡмъ, и҆́же и҆спыта́етъ та̑йнаѧ оу҆тро́бы.
28	28
Милість і істина охороняють царя, і милістю він підтримує престіл свій.	Ми́лостынѧ и҆ и҆́стина сохране́нїе царю̀, и҆ ѡ҆б̾и́дꙋтъ престо́лъ є҆гѡ̀ въ пра́вдѣ.
29	29
Слава юнаків — сила їх, а прикраса старих — сивина.	Лѣ́пота (є҆́сть) ю҆́нымъ премꙋ́дрость: сла́ва же ста̑рымъ сѣди̑ны.
30	30
Рани від побиття — лікування проти зла, й удари, що проникають у нутрощі утроби.	Ра̑ны и҆ сокрꙋшє́нїѧ срѣта́ютъ ѕлы́хъ, ꙗ҆́звы же въ сокро́вищихъ чре́ва.

← Глава 19

Глава 21 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт