|
Глава 29
|
Глава́ к҃ѳ
|
|
1
|
1
|
| Людина, яка, будучи викритою, озлоблює шию свою, раптово скрушиться, і не буде їй зцілення. | Лꙋ́чше мꙋ́жъ ѡ҆блича́ѧй, не́жели мꙋ́жъ жестоковы́йный: внеза́пꙋ бо пали́мꙋ є҆мꙋ̀, нѣ́сть и҆сцѣле́нїѧ. |
|
2
|
2
|
| Коли примножуються праведники, веселиться народ, а коли панує нечестивий, народ стогне. | Похвалѧ́ємымъ првⷣнымъ, возвеселѧ́тсѧ лю́дїе: нача́лствꙋющымъ же нечєсти́вымъ, стенѧ́тъ мꙋ́жїе. |
|
3
|
3
|
| Чоловік, який любить мудрість, радує батька свого; а хто знається з блудницями, той марнує майно. | Мꙋ́жꙋ лю́бѧщꙋ премꙋ́дрость, весели́тсѧ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀: а҆ и҆́же пасе́тъ любодѣ̑йцы, погꙋби́тъ бога́тство. |
|
4
|
4
|
| Цар правосуддям утверджує землю, а хто любить подарунки, розоряє її. | Ца́рь пра́веденъ возвыша́етъ зе́млю, мꙋ́жъ же законопрестꙋ́пникъ раскопова́етъ. |
|
5
|
5
|
| Чоловік, який лестить другові своєму, розстелює сіті ногам його. | И҆́же оу҆готовлѧ́етъ на лицѐ своемꙋ̀ дрꙋ́гꙋ мре́жꙋ, ѡ҆блага́етъ ю҆̀ на своѧ̑ но́ги. |
|
6
|
6
|
| У гріху злої людини — тенета для неї, а праведник веселиться і радіє. | Согрѣша́ющемꙋ мꙋ́жꙋ ве́лїѧ сѣ́ть: првⷣный же въ ра́дости и҆ въ весе́лїи бꙋ́детъ. |
|
7
|
7
|
| Праведник ретельно вникає у позов бідних, а нечестивий не розглядає справи. | Оу҆мѣ́етъ првⷣный сꙋ́дъ твори́ти оу҆бѡ́гимъ, а҆ нечести́вый не разꙋмѣ́етъ ра́зꙋма, и҆ оу҆бо́гомꙋ нѣ́сть оу҆ма̀ разꙋмѣва́ющагѡ. |
|
8
|
8
|
| Люди розпусні обурюють місто, а мудрі втихомирюють заколот. | Мꙋ́жїе беззако́ннїи сожго́ша гра́дъ, мꙋ́дрїи же ѿврати́ша гнѣ́въ. |
|
9
|
9
|
| Розумна людина, маючи суд з людиною дурною, чи сердиться, чи сміється, — не має спокою. | Мꙋ́жъ мꙋ́дръ сꙋ́дитъ ꙗ҆зы́ки, мꙋ́жъ же ѕлы́й гнѣ́ваѧйсѧ посмѣва́емь быва́етъ, а҆ не оу҆страша́етъ. |
|
10
|
10
|
| Кровожерливі люди ненавидять непорочного, а праведні піклуються про його життя. | Мꙋ́жїе крове́й прича́стни возненави́дѧтъ прпⷣбнаго, пра́вїи же взы́щꙋтъ дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀. |
|
11
|
11
|
| Нерозумний весь гнів свій виливає, а мудрий стримує його. | Ве́сь гнѣ́въ сво́й произно́ситъ безꙋ́мный: премꙋ́дрый же скрыва́етъ по ча́сти. |
|
12
|
12
|
| Якщо правитель слухає неправдиві слова, то і всі службовці у нього нечестиві. | Царю̀ послꙋ́шающꙋ словесѐ непра́ведна, всѝ, и҆̀же под̾ ни́мъ, законопрестꙋ̑пницы. |
|
13
|
13
|
| Бідний і лихвар зустрічаються один з одним; але світло очам того й іншого дає Господь. | Заимода́вцꙋ и҆ должникꙋ̀, дрꙋ́гъ со дрꙋ́гомъ соше́дшымсѧ, посѣще́нїе твори́тъ ѻ҆бѣ́ма гдⷭ҇ь. |
|
14
|
14
|
| Якщо цар судить бідних за правдою, то престіл його назавжди утвердиться. | Царю̀ во и҆́стинѣ сꙋдѧ́щемꙋ ни́щымъ, престо́лъ є҆гѡ̀ во свидѣ́телство оу҆стро́итсѧ. |
|
15
|
15
|
| Різка і викриття дають мудрість; але отрок, залишений у нехтуванні, чинить сором своїй матері. | Ꙗ҆́звы и҆ ѡ҆бличє́нїѧ даю́тъ мꙋ́дрость: ѻ҆́трокъ же заблꙋжда́ѧй срамлѧ́етъ роди́тєли своѧ̑. |
|
16
|
16
|
| При примноженні нечестивих збільшується беззаконня; але праведники побачать падіння їх. | Мнѡ́гимъ сꙋ́щымъ нечєсти́вымъ мно́зи грѣсѝ быва́ютъ, првⷣнїи же, ѡ҆́нымъ па́дающымъ, оу҆страша́еми быва́ютъ. |
|
17
|
17
|
| Карай сина твого, і він дасть тобі спокій, і принесе радість душі твоїй. | Наказꙋ́й сы́на твоего̀, и҆ оу҆поко́итъ тѧ̀ и҆ да́стъ лѣ́потꙋ дꙋшѝ твое́й. |
|
18
|
18
|
| Без одкровення з висоти народ неприборканий, а хто дотримується закону — блаженний. | Не бꙋ́детъ сказа́тель ꙗ҆зы́кꙋ законопрестꙋ́пнꙋ, хранѧ́й же зако́нъ блаже́нъ. |
|
19
|
19
|
| Словами не навчиться раб, тому що, хоча він розуміє їх, але не слухається. | Не нака́жетсѧ словесы̀ ра́бъ же́стокъ: а҆́ще бо и҆ оу҆разꙋмѣ́етъ, но не послꙋ́шаетъ. |
|
20
|
20
|
| Чи бачив ти чоловіка необачного у словах своїх? на нерозумного більше надії, ніж на нього. | А҆́ще оу҆ви́диши мꙋ́жа ско́ра въ словесѣ́хъ, разꙋмѣ́й, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́нїе и҆́мать па́че є҆гѡ̀ безꙋ́мный. |
|
21
|
21
|
| Якщо з дитинства виховувати раба у розкоші, то згодом він захоче бути сином. | И҆́же ласкосе́рдъ бꙋ́детъ ѿ дѣ́тства, порабо́титсѧ, на послѣ́докъ же болѣ́зновати бꙋ́детъ ѡ҆ се́мъ. |
|
22
|
22
|
| Чоловік гнівливий заводить сварку, і запальний багато грішить. | Мꙋ́жъ гнѣвли́вый воздвиза́етъ сва́ръ, мꙋ́жъ же ꙗ҆́рый ѿкрыва́етъ грѣхѝ. |
|
23
|
23
|
| Гордість людини принижує її, а смиренний духом здобуває шану. | Досажде́нїе мꙋ́жа смирѧ́етъ, а҆ смирє́нныѧ оу҆твержда́етъ гдⷭ҇ь въ сла́вѣ. |
|
24
|
24
|
| Хто ділиться зі злодієм, той ненавидить душу свою; чує він прокляття, але не оголошує про те. | И҆́же соѡбща́етсѧ та́тю, ненави́дитъ своеѧ̀ дꙋшѝ: а҆́ще же клѧ́твꙋ предложе́ннꙋю слы́шавшїи не возвѣстѧ́тъ, |
|
25
|
25
|
| Острах перед людьми ставить тенета; а хто уповає на Господа, буде у безпеці. | оу҆боѧ́вшесѧ и҆ постыдѣ́вшесѧ человѣ́кѡвъ, преткнꙋ́тсѧ: надѣ́ѧвыйсѧ же на гдⷭ҇а возвесели́тсѧ. Нече́стїе мꙋ́жꙋ дае́тъ соблажне́нїе: оу҆пова́ѧй же на влⷣкꙋ спасе́тсѧ. |
|
26
|
26
|
| Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини — від Господа. | Мно́зи оу҆гожда́ютъ ли́цамъ нача́лникѡвъ: ѿ гдⷭ҇а же сбыва́етсѧ пра́вда мꙋ́жꙋ. |
|
27
|
27
|
| Мерзота для праведників — людина неправедна, і мерзота для нечестивого — хто йде прямим шляхом. | Ме́рзость првⷣникꙋ мꙋ́жъ непра́веденъ: ме́рзость же законопрестꙋ́пномꙋ пꙋ́ть правоведѧ́й. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.