|
Глава 26
|
Глава́ к҃ѕ
|
|
1
|
1
|
|
Як сніг улітку і дощ під час жнив, так честь непристойна нерозумному.
|
Ꙗ҆́коже роса̀ въ жа́твꙋ и҆ ꙗ҆́коже до́ждь въ лѣ́тѣ [Є҆вр.: ꙗ҆́коже снѣ́гъ въ лѣ́тѣ и҆ до́ждь въ жа́твꙋ.], та́кѡ нѣ́сть безꙋ́мномꙋ че́сти.
|
|
2
|
2
|
|
Як горобець спурхне, як ластівка полетить, так незаслужене прокляття не збудеться.
|
Ꙗ҆́коже пти̑цы ѿлета́ютъ и҆ вра́бїеве, та́кѡ клѧ́тва сꙋ́етнаѧ не на́йдетъ ни на кого́же.
|
|
3
|
3
|
|
Бич для коня, вузда для осла, а палка для дурних.
|
Ꙗ҆́коже би́чь коню̀ и҆ ѡ҆сте́нъ ѻ҆слꙋ̀, та́кѡ же́злъ ꙗ҆зы́кꙋ законопрестꙋ́пнꙋ.
|
|
4
|
4
|
|
Не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб і тобі не зробитися подібним до нього;
|
Не ѿвѣща́й безꙋ́мномꙋ по безꙋ́мїю є҆гѡ̀, да не подо́бенъ є҆мꙋ̀ бꙋ́деши:
|
|
5
|
5
|
|
не відповідай нерозумному за глупотою його, щоб він не став мудрецем в очах своїх.
|
но ѿвѣща́й безꙋ́мномꙋ по безꙋ́мїю є҆гѡ̀, да не ꙗ҆ви́тсѧ мꙋ́дръ оу҆ себє̀.
|
|
6
|
6
|
|
Підрізує собі ноги, терпить неприємність той, хто дає словесне доручення дурневі.
|
Ѿ пꙋті́й свои́хъ поноше́нїе твори́тъ, и҆́же посла̀ вѣ́стникомъ безꙋ́мнымъ сло́во.
|
|
7
|
7
|
|
Нерівно піднімаються ноги у кульгавого, — і притча у вустах дурнів.
|
Ѿимѝ ше́ствїе ѿ гле́знъ и҆ законопрестꙋпле́нїе ѿ оу҆́стъ безꙋ́мныхъ.
|
|
8
|
8
|
|
Що той, хто вкладає коштовний камінь у пращу, те саме той, що віддає нерозумному шану.
|
И҆́же привѧзꙋ́етъ ка́мень въ пра́щи, подо́бенъ є҆́сть даю́щемꙋ безꙋ́мномꙋ сла́вꙋ.
|
|
9
|
9
|
|
Що колючий терен у руці п’яного, те притча в устах дурнів.
|
Тє́рнїѧ прозѧба́ютъ въ рꙋцѣ̀ пїѧ́ницы, и҆ порабоще́нїе въ рꙋцѣ̀ безꙋ́мныхъ.
|
|
10
|
10
|
|
Сильний робить усе довільно: і нерозумного нагороджує, і всякого перехожого нагороджує.
|
Мно́гими волнꙋ́етсѧ всѧ́ка пло́ть безꙋ́мныхъ, сокрꙋша́етсѧ бо и҆зстꙋпле́нїе и҆́хъ.
|
|
11
|
11
|
|
Як пес повертається на блювотину свою, так нерозумний повторює дурість свою.
|
Ꙗ҆́коже пе́съ, є҆гда̀ возврати́тсѧ на своѧ̑ блевѡ́тины, и҆ ме́рзокъ быва́етъ, та́кѡ безꙋ́мный свое́ю ѕло́бою возвра́щьсѧ на сво́й грѣ́хъ. Є҆́сть сты́дъ наводѧ́й грѣ́хъ, и҆ є҆́сть сты́дъ сла́ва и҆ благода́ть.
|
|
12
|
12
|
|
Чи бачив ти чоловіка, мудрого в очах своїх? На нерозумного більше надії, ніж на нього.
|
Ви́дѣхъ мꙋ́жа непщева́вша себѐ мꙋ́дра бы́ти, оу҆пова́нїе же и҆́мать безꙋ́мный па́че є҆гѡ̀.
|
|
13
|
13
|
|
Лінивець говорить: «лев на дорозі! лев на площах!»
|
Глаго́летъ лѣни́вый по́сланъ на пꙋ́ть: ле́въ на пꙋте́хъ, на сто́гнахъ же разбѡ́йницы.
|
|
14
|
14
|
|
Двері качаються на гаках своїх, а лінивець на постелі своїй.
|
Ꙗ҆́коже две́рь ѡ҆браща́етсѧ на пѧтѣ̀, та́кѡ лѣни́вый на ло́жи свое́мъ.
|
|
15
|
15
|
|
Лінивець опускає руку свою в чашу, і йому важко донести її до рота свого.
|
Скры́въ лѣни́вый рꙋ́кꙋ въ нѣ́дро своѐ не возмо́жетъ принестѝ ко оу҆стѡ́мъ.
|
|
16
|
16
|
|
Лінивець в очах своїх мудріший за сімох, які відповідають обдумано.
|
Мꙋдрѣ́йшїй себѣ̀ лѣни́вый ꙗ҆влѧ́етсѧ, па́че во и҆з̾ѻби́лїи и҆зносѧ́щагѡ вѣ́сть.
|
|
17
|
17
|
|
Хапає пса за вуха, хто, проходячи мимо, втручається в чужу сварку.
|
Ꙗ҆́коже держа́й за ѡ҆́шибъ пса̀, та́кѡ предсѣда́телствꙋѧй чꙋжде́мꙋ сꙋдꙋ̀.
|
|
18
|
18
|
|
Як той, хто прикидається несповна розуму, кидає вогонь, стріли і смерть,
|
Ꙗ҆́коже врачꙋ́емїи ме́щꙋтъ словеса̀ на человѣ́ки, срѣта́ѧй же сло́вомъ пе́рвый за́пнетсѧ:
|
|
19
|
19
|
|
так — чоловік, який підступно шкодить другові своєму і потім говорить: «я тільки пожартував».
|
та́кѡ всѝ кова́рствꙋющїи над̾ свои́ми дрꙋ̑ги: є҆гда́ же оу҆ви́дѣни бꙋ́дꙋтъ, глаго́лютъ, ꙗ҆́кѡ и҆гра́ѧ содѣ́ѧхъ.
|
|
20
|
20
|
|
Де немає більше дров, вогонь погасає, і де немає навушника, розбрат вщухає.
|
Во мно́зѣхъ дре́вѣхъ расте́тъ ѻ҆́гнь: а҆ и҆дѣ́же нѣ́сть разгнѣвлѧ́юща, оу҆молка́етъ сва́ръ.
|
|
21
|
21
|
|
Вугілля — для жару і дрова — для вогню, а людина сварлива — для розпалення сварки.
|
Ѻ҆гни́ще оу҆́глїю, и҆ дрова̀ ѻ҆гне́ви: мꙋ́жъ же клеветли́въ въ мѧте́жъ сва́ра.
|
|
22
|
22
|
|
Слова навушника — як ласощі, і вони входять у нутрощі утроби.
|
Словеса̀ ласка́телей мѧ̑гка: сїѧ̑ же оу҆дарѧ́ютъ въ сокрѡ́вища оу҆тро́бъ.
|
|
23
|
23
|
|
Що нечистим сріблом обкладена глиняна посудина, те полум’яні вуста і серце злісне.
|
Сребро̀ дае́мо съ ле́стїю, ꙗ҆́коже скꙋде́ль вмѣнѧ́емо: оу҆стнѣ̀ гла̑дки се́рдце покрыва́ютъ приско́рбно.
|
|
24
|
24
|
|
Вустами своїми прикидається ворог, а у серці своєму замишляє підступи.
|
Оу҆стна́ма всѧ̑ ѡ҆бѣщава́етъ пла́чай вра́гъ, въ се́рдцы же содѣва́етъ ле́сть.
|
|
25
|
25
|
|
Якщо він говорить і ніжним голосом, не вір йому, тому що сім мерзот у серці його.
|
А҆́ще тѧ̀ мо́литъ вра́гъ ве́лїимъ гла́сомъ, не вѣ́рꙋй є҆мꙋ̀, се́дмь бо є҆́сть лꙋка́вствїй въ дꙋшѝ є҆гѡ̀.
|
|
26
|
26
|
|
Якщо ненависть прикривається наодинці, то відкриється злоба його в народному зібранні.
|
Таѧ́й враждꙋ̀ составлѧ́етъ ле́сть: ѿкрыва́етъ же своѧ̑ грѣхѝ благоразꙋ́мный на со́нмищихъ.
|
|
27
|
27
|
|
Хто риє яму, той упаде в неї, і хто покотить нагору камінь, до того він повернеться.
|
И҆зрыва́ѧй ꙗ҆́мꙋ и҆́скреннемꙋ впаде́тсѧ въ ню̀: валѧ́ѧй же ка́мень на себѐ вали́тъ.
|
|
28
|
28
|
|
Неправдивий язик ненавидить уражених ним, і улесливі вуста готують падіння.
|
Ѧ҆зы́къ лжи́въ ненави́дитъ и҆́стины, оу҆ста́ же непокровє́нна творѧ́тъ нестрое́нїе.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.