Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава 1
Глава́ а҃
1
1
Притчі Соломона, сина Давидового, царя Ізраїльського, При̑тчи соломѡ́на сы́на даві́дова, и҆́же ца́рствова во і҆и҃ли,
2
2
щоб пізнати мудрість і наставляння, зрозуміти слова розуму; позна́ти премꙋ́дрость и҆ наказа́нїе и҆ оу҆разꙋмѣ́ти словеса̀ мꙋ́дрости,
3
3
засвоїти правила розсудливости, правосуддя, суду і правоти; прїѧ́ти же и҆зви̑тїѧ слове́съ и҆ разрѣшє́нїѧ гада́нїй, оу҆разꙋмѣ́ти же пра́вдꙋ и҆́стиннꙋю и҆ сꙋ́дъ и҆справлѧ́ти:
4
4
простим дати розважливість, юнаку — знання і розсудливість; да да́стъ неѕлѡ́бивымъ кова́рство, ѻ҆троча́ти же ю҆́нꙋ чꙋ́вство же и҆ смы́слъ.
5
5
послухає мудрий — і примножить пізнання, і розумний знайде мудрі поради; Си́хъ бо послꙋ́шавъ, мꙋ́дрый премꙋ́дрѣе бꙋ́детъ, а҆ разꙋ́мный строи́телство стѧ́жетъ:
6
6
щоб розуміти притчу і хитромудру мову, слова мудреців і загадки їхні. оу҆разꙋмѣ́етъ же при́тчꙋ и҆ те́мное сло́во, рѣчє́нїѧ же премꙋ́дрыхъ и҆ гада̑нїѧ.
7
7
Початок мудрости — страх Господній; [добре розуміння в усіх, кого воно водить; а благоговіння до Бога — початок розуміння;] нерозумні тільки нехтують мудрість і наставляння. Нача́ло премꙋ́дрости стра́хъ гдⷭ҇ень, ра́зꙋмъ же бла́гъ всѣ̑мъ творѧ́щымъ є҆го̀: бл҃гоче́стїе же въ бг҃а нача́ло чꙋ́вства, премꙋ́дрость же и҆ наказа́нїе нечести́вїи оу҆ничижа́тъ.
8
8
Слухай, сину мій, повчання батька твого і не відкидай заповіту матері твоєї, Слы́ши, сы́не, наказа́нїе ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ не ѿри́ни завѣ́тѡвъ ма́тере твоеѧ̀:
9
9
тому що це — прекрасний вінок для голови твоєї і прикраса для шиї твоєї. вѣне́цъ бо благода́тей прїи́меши на твое́мъ версѣ̀ и҆ гри́внꙋ зла́тꙋ ѡ҆ твое́й вы́и.
10
10
Сину мій! якщо будуть схиляти тебе грішники, не погоджуйся; Сы́не, да не прельстѧ́тъ тебѐ мꙋ́жїе нечести́вїи, нижѐ да восхо́щеши,
11
11
якщо будуть говорити: «йди з нами, зробимо засідку для убивства, підстережемо непорочного без вини, а҆́ще помо́лѧтъ тѧ̀, глаго́люще: и҆дѝ съ на́ми, приѡбщи́сѧ кро́ве, скры́емъ же въ зе́млю мꙋ́жа првⷣна непра́веднѡ:
12
12
живих проковтнемо їх, як пекло, і — цілих, як тих, що сходять у могилу; пожре́мъ же є҆го̀ ꙗ҆́коже а҆́дъ жи́ва, и҆ во́змемъ па́мѧть є҆гѡ̀ ѿ землѝ,
13
13
наберемо всякого дорогоцінного майна, наповнимо доми наші здобич чю; стѧжа́нїе є҆гѡ̀ многоцѣ́нное прїи́мемъ, и҆спо́лнимъ же до́мы на́шѧ коры́стей:
14
14
жереб твій ти будеш кидати разом з нами, склад один буде в усіх нас», — жре́бїй же тво́й положѝ съ на́ми: ѻ҆́бще же влага́лище стѧ́жемъ всѝ, и҆ мѣше́цъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ всѣ̑мъ на́мъ.
15
15
сину мій! не ходи в путь з ними, утримай ногу твою від путі їх, Не и҆дѝ въ пꙋ́ть съ ни́ми: оу҆клони́ же но́гꙋ твою̀ ѿ сте́зь и҆́хъ:
16
16
тому що ноги їхні біжать до зла і поспішають на пролиття крови. но́зѣ бо и҆́хъ на ѕло̀ текꙋ́тъ, и҆ ско́ри сꙋ́ть и҆злїѧ́ти кро́вь.
17
17
У очах усіх птахів даремно розставляються тенета, Не без̾ пра́вды бо простира́ютсѧ мрє́жи перна̑тымъ:
18
18
а роблять за сідку для їхньої крови і підстерігають їхні душі. ті́и бо оу҆бі́йствꙋ приѡбща́ющесѧ, сокро́вищствꙋютъ себѣ̀ ѕла̑ѧ: разрꙋше́нїе же мꙋже́й законопрестꙋ́пныхъ ѕло̀.
19
19
Такі путі кожного, хто жадає чужого добра: воно віднімає життя у того, хто заволодів ним. Сі́и пꙋтїѐ сꙋ́ть всѣ́хъ творѧ́щихъ беззакѡ́ннаѧ: нече́стїемъ бо свою̀ дꙋ́шꙋ ѿе́млютъ.
20
20
Премудрість виголошує на вулиці, на площах підносить голос свій, Премꙋ́дрость во и҆схо́дѣхъ пое́тсѧ, въ сто́гнахъ же дерзнове́нїе во́дитъ,
21
21
у головних місцях зібрань проповідує, біля входів у міські ворота говорить промову свою: на кра́ехъ же стѣ́нъ проповѣ́дꙋетсѧ, оу҆ вра́тъ же си́льныхъ присѣди́тъ, во вратѣ́хъ же гра́да дерза́ющи глаго́летъ:
22
22
«доки, невігласи, будете любити неуцтво? доки буйні будуть тішитися буйством? доки нерозумні будуть ненавидіти знання? є҆ли́ко оу҆́бѡ вре́мѧ неѕло́бивїи держа́тсѧ пра́вды, не постыдѧ́тсѧ: безꙋ́мнїи же доса́ды сꙋ́ще жела́телїе, нечести́вїи бы́вше, возненави́дѣша чꙋ́вство
23
23
Зверніться до мого викривання: ось, я виллю на вас дух мій, сповіщу вам слова мої. и҆ пови́нни бы́ша ѡ҆бличе́нїємъ. Сѐ, предложꙋ̀ ва́мъ моегѡ̀ дыха́нїѧ рѣче́нїе, наꙋчꙋ́ же ва́съ моемꙋ̀ словесѝ.
24
24
Я кликала, і ви не послухалися; простягала руку мою, і не було того, хто слухає; Поне́же зва́хъ, и҆ не послꙋ́шасте, и҆ простира́хъ словеса̀, и҆ не внима́сте,
25
25
і ви відкинули всі мої поради, і викривань моїх не прийняли. но ѿмета́сте моѧ̑ совѣ́ты и҆ мои̑мъ ѡ҆бличе́нїємъ не внима́сте:
26
26
За те і я посміюся з вашої загибелі; порадію, коли прийде на вас жах; оу҆̀бо и҆ а҆́зъ ва́шей поги́бели посмѣю́сѧ, пора́дꙋюсѧ же, є҆гда̀ прїи́детъ ва́мъ па́гꙋба,
27
27
коли прийде на вас жах, як буря, і лихо, як вихор, принесеться на вас; коли осягнуть вас скорбота і тиснява. и҆ є҆гда̀ прїи́детъ на вы̀ внеза́пꙋ мѧте́жъ, низвраще́нїе же подо́бно бꙋ́ри прїи́детъ, и҆лѝ є҆гда̀ прїи́детъ ва́мъ печа́ль и҆ градоразоре́нїе, и҆лѝ є҆гда̀ на́йдетъ на вы̀ па́гꙋба.
28
28
Тоді будуть кликати мене, і я не почую; зранку будуть шукати мене, і не знайдуть мене. Бꙋ́детъ бо є҆гда̀ призове́те мѧ̀, а҆́зъ же не послꙋ́шаю ва́съ: взы́щꙋтъ менѐ ѕлі́и и҆ не ѡ҆брѧ́щꙋтъ.
29
29
За те, що вони зненавиділи знання і не обрали для себе страху Господнього, Возненави́дѣша бо премꙋ́дрость, словесе́ же гдⷭ҇нѧ не прїѧ́ша:
30
30
не прийняли поради моєї, знехтували усі викривання мої; нижѐ хотѣ́ша внима́ти мои̑мъ совѣ́тѡмъ, рꙋга́хꙋсѧ же мои̑мъ ѡ҆бличе́нїємъ.
31
31
за те і будуть вони споживати від плодів шляхів своїх і насичуватися від помислів їх. Тѣ́мже снѣдѧ́тъ свои́хъ пꙋті́й плоды̀ и҆ своегѡ̀ нече́стїѧ насы́тѧтсѧ:
32
32
Тому що впертість невігласів уб’є їх, і безтурботність нерозумних погубить їх, и҆́бо, занѐ ѡ҆би́дѣша младе́нцєвъ, оу҆бїе́ни бꙋ́дꙋтъ, и҆ и҆стѧза́нїе нечести̑выѧ погꙋби́тъ.
33
33
а той, хто слухає мене, буде жити безпечно і спокійно, не боячись зла». Мене́ же слꙋ́шаѧй всели́тсѧ на оу҆пова́нїи и҆ почі́етъ без̾ стра́ха ѿ всѧ́кагѡ ѕла̀.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.