Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава 30
Глава́ л҃
1
1
Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу: Сїѧ̑ глаго́летъ мꙋ́жъ вѣ́рꙋющымъ бг҃ови, и҆ почива́ю:
2
2
справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене, безꙋ́мнѣе бо є҆́смь ѿ всѣ́хъ человѣ̑къ, и҆ ра́зꙋма человѣ́ческагѡ нѣ́сть во мнѣ̀:
3
3
і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю. бг҃ъ же наꙋчи́ мѧ премꙋ́дрости, и҆ ра́зꙋмъ ст҃ы́хъ оу҆разꙋмѣ́хъ.
4
4
Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш? Кто̀ взы́де на не́бо и҆ сни́де; кто̀ собра̀ вѣ́тры въ нѣ̑дра; кто̀ возвратѝ во́дꙋ въ ри́зꙋ; кто̀ ѡ҆бдержа̀ всѧ̑ концы̑ землѝ; ко́е и҆́мѧ є҆гѡ̀; и҆лѝ ко́е и҆́мѧ сы́нꙋ є҆гѡ̀, да разꙋмѣ́еши;
5
5
Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього. Всѧ̑ бо словеса̀ бж҃їѧ раздежє́на: защища́етъ же са́мъ благоговѣ́ющихъ є҆мꙋ̀.
6
6
Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем. Не приложѝ ко словесє́мъ є҆гѡ̀, да не ѡ҆бличи́тъ тѧ̀, и҆ ло́жь бꙋ́деши.
7
7
Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру: Дво́е прошꙋ̀ оу҆ тебє̀: не ѿимѝ ѿ менє̀ благода́ти пре́жде оу҆ме́ртвїѧ моегѡ̀:
8
8
суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, сꙋ́етно сло́во и҆ ло́жно дале́че ѿ менє̀ сотворѝ, бога́тства же и҆ нищеты̀ не да́ждь мѝ: оу҆стро́й же мѝ потрє́бнаѧ и҆ самодовѡ́лнаѧ,
9
9
щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно. да не насы́щьсѧ ло́жь бꙋ́дꙋ и҆ рекꙋ̀: кто́ мѧ ви́дитъ; и҆лѝ ѡ҆бнища́въ оу҆кра́дꙋ и҆ кленꙋ́сѧ и҆́менемъ бж҃їимъ.
10
10
Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним. Не преда́ждь раба̀ въ рꙋ́цѣ господи́на, да не когда̀ проклене́тъ тѧ̀, и҆ и҆сче́знеши.
11
11
Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї. Ча́до ѕло̀ клене́тъ ѻ҆тца̀ и҆ ма́терь не благослови́тъ.
12
12
Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх. Ча́до ѕло̀ пра́ведна себѐ сꙋ́дитъ, и҆схо́да же своегѡ̀ не и҆змы̀.
13
13
Є рід — о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його! Ча́до ѕло̀ высѡ́ки ѻ҆́чи и҆́мать, вѣ́ждома же свои́ма возно́ситсѧ.
14
14
Є рід, у якого зуби — мечі, і щелепи — ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми. Ча́до ѕло̀ ме́чь зꙋ́бы (своѧ̑) и҆́мать, и҆ членѡ́вныѧ ꙗ҆́кѡ сѣ́чиво, є҆́же гꙋби́ти и҆ поѧда́ти смирє́нныѧ ѿ землѝ и҆ оу҆бѡ́гїѧ и҆́хъ ѿ человѣ̑къ.
15
15
У ненаситності дві дочки: «давай, давай!» Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: «достатньо!» Пїѧ́вица и҆мѣ̀ трѝ дщє́ри, любо́вїю возлю́блєны, и҆ трѝ сїѧ̑ не насы́тишасѧ є҆ѧ̀, и҆ четве́ртаѧ не оу҆довли́сѧ рещѝ: дово́лно (мѝ є҆́сть).
16
16
Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: «досить!» А҆́дъ и҆ по́хоть жены̀, и҆ землѧ̀ ненапое́наѧ водо́ю и҆ вода̀ и҆ ѻ҆́гнь не рекꙋ́тъ: довлѣ́етъ.
17
17
Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині! Ѻ҆́ко рꙋга́ющеесѧ ѻ҆тцꙋ̀ и҆ досажда́ющее ста́рости ма́терни, да и҆сто́ргнꙋтъ є҆̀ вра́нове ѿ де́брїѧ и҆ да снѣдѧ́тъ є҆̀ птенцы̀ ѡ҆́рли.
18
18
Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію: Трїе́ ми сꙋ́ть невозмѡ́жнаѧ оу҆разꙋмѣ́ти, и҆ четве́ртагѡ не вѣ́мъ:
19
19
путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини. слѣда̀ ѻ҆рла̀ парѧ́ща (по воздꙋ́хꙋ) и҆ пꙋтѝ ѕмі́а (ползꙋ́ща) по ка́мени, и҆ стезѝ кораблѧ̀ пловꙋ́ща по мо́рю и҆ пꙋті́й мꙋ́жа въ ю҆́ности (є҆гѡ̀).
20
20
Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: «я нічого поганого не зробила». Тако́въ пꙋ́ть жены̀ блꙋдни́цы: ꙗ҆́же є҆гда̀ сотвори́тъ, и҆ и҆змы́вшисѧ, ничто́же, речѐ, содѣ́ѧхъ нелѣ́по.
21
21
Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити: Тре́ми трѧсе́тсѧ землѧ̀, четве́ртагѡ же не мо́жетъ понестѝ:
22
22
раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб; а҆́ще ра́бъ воцари́тсѧ, и҆ безꙋ́мный и҆спо́лнитсѧ пи́щею, и҆ раба̀ а҆́ще и҆зжене́тъ свою̀ госпожꙋ̀,
23
23
ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї. и҆ ме́рзкаѧ жена̀ а҆́ще ключи́тсѧ добрꙋ̀ мꙋ́жꙋ.
24
24
Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих: Четы́ри же сꙋ́ть малѣ̑йшаѧ на землѝ, сїѧ̑ же сꙋ́ть мꙋдрѣ̑йша мꙋ́дрыхъ:
25
25
мурахи — народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою; мра́вїє, и҆̀мже нѣ́сть крѣ́пости и҆ оу҆готовлѧ́ютъ въ жа́твꙋ пи́щꙋ:
26
26
гірські миші — народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі; и҆ хїрогрѵ́лли, ꙗ҆зы́къ не крѣ́покъ, и҆̀же сотвори́ша въ ка́менїихъ до́мы своѧ̑:
27
27
у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко; безца́рни сꙋ́ть прꙋ́зїе, и҆ вою́ютъ ѿ є҆ди́нагѡ повелѣ́нїѧ благочи́ннѡ:
28
28
павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах. ꙗ҆́щерица (Є҆вр.: паꙋ́къ.), рꙋка́ми ѡ҆пира́ющисѧ и҆ оу҆до́бь оу҆ловлѧ́ема сꙋ́щи, живе́тъ во тве́рдехъ царе́выхъ.
29
29
Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають: Трїѐ сꙋ́ть, ꙗ҆̀же благопоспѣ́шнѡ хо́дѧтъ, четве́ртое же, є҆́же до́брѣ прохо́дитъ:
30
30
лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким; скѵ́менъ льво́въ крѣпча́е ѕвѣре́й, и҆́же не ѿвраща́етсѧ, ни оу҆страша́етсѧ скота̀,
31
31
кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого. и҆ пѣ́тель ходѧ̀ въ ко́кошѣхъ благодꙋ́шенъ, и҆ козе́лъ предводи́тель ста́дꙋ, и҆ ца́рь глаго́лѧй къ наро́дꙋ во ꙗ҆зы́цѣ.
32
32
Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста; А҆́ще вда́си себѐ въ весе́лїе и҆ простре́ши рꙋ́кꙋ твою̀ со сва́ромъ, порꙋ́ганъ бꙋ́деши.
33
33
тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку. Мельзѝ млеко̀, и҆ бꙋ́детъ ма́сло. А҆́ще ли нѡ́здри че́шеши, и҆зы́детъ кро́вь: а҆́ще же и҆звлече́ши словеса̀, и҆зы́дꙋтъ сꙋ́дове и҆ тѧ̑жбы.

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.