Завантаження...
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава 11
Глава́ а҃і
1
1
Невірні терези — мерзота перед Господом, але правильна вага угодна Йому. Мѣ̑рила льсти̑ваѧ ме́рзость пред̾ гдⷭ҇емъ, вѣ́съ же првⷣный прїѧ́тенъ є҆мꙋ̀.
2
2
Прийде гордість, прийде і посоромлення; але зі смиренними — мудрість. [Праведник, помираючи, залишає жаль; але несподівана і радісна буває погибель нечестивих.] И҆дѣ́же а҆́ще вни́детъ досажде́нїе, та́мѡ и҆ безче́стїе: оу҆ста́ же смире́нныхъ поꙋча́ютсѧ премꙋ́дрости.
3
3
Непорочність прямодушних буде керувати ними, а лукавство підступних погубить їх. Оу҆мира́ѧй првⷣникъ ѡ҆ста́ви раска́ѧнїе, оу҆до́бна же быва́етъ и҆ посмѣѧ́телна нечести́выхъ поги́бель.
4
4
Не допоможе багатство у день гніву, правда ж урятує від смерти. Соверше́нство пра́выхъ наста́витъ и҆̀хъ, и҆ поползнове́нїе ѿрица́ющихсѧ плѣни́тъ и҆̀хъ. Не оу҆по́льзꙋютъ и҆мѣ̑нїѧ въ де́нь ꙗ҆́рости: пра́вда же и҆зба́витъ ѿ сме́рти.
5
5
Правда непорочного рівняє путь його, а нечестивий упаде від нечестя свого. Пра́вда непоро́чнагѡ и҆справлѧ́етъ пꙋти̑, нече́стїе же впада́етъ въ непра́вдꙋ.
6
6
Правда прямодушних спасе їх, а беззаконники будуть уловлені беззаконням своїм. Пра́вда мꙋже́й пра́выхъ и҆зба́витъ и҆̀хъ, безсовѣ́тїемъ же оу҆ловлѧ́ютсѧ беззако́ннїи.
7
7
Зі смертю чоловіка нечестивого зникає надія, і чекання беззаконних гине. Сконча́вшꙋсѧ мꙋ́жꙋ првⷣнꙋ, не поги́бнетъ наде́жда: похвала́ же нечести́выхъ поги́бнетъ.
8
8
Праведник спасається від біди, а замість нього потрапляє у неї нечестивий. Првⷣный ѿ ло́ва оу҆бѣ́гнетъ, въ негѡ́же мѣ́сто предае́тсѧ нечести́вый.
9
9
Устами лицемір губить ближнього свого, а праведники прозорливістю спасаються. Во оу҆стѣ́хъ нечести́выхъ сѣ́ть гра́жданѡмъ, чꙋ́вство же првⷣныхъ благопоспѣ́шно.
10
10
При благоденстві праведників веселиться місто, і при погибелі нечестивих буває торжество. Во бл҃ги́хъ првⷣныхъ и҆спра́витсѧ гра́дъ, и҆ въ поги́бели нечести́выхъ ра́дованїе.
11
11
Благословенням праведних звеличується місто, а вустами нечестивих руйнується. Въ блгⷭ҇ве́нїи пра́выхъ возвы́ситсѧ гра́дъ, оу҆сты̑ же нечести́выхъ раскопа́етсѧ.
12
12
Бідний на розум висловлює презирство до ближнього свого; але розумна людина мовчить. Рꙋга́етсѧ гра́жданѡмъ лише́нный ра́зꙋма, мꙋ́жъ же мꙋ́дръ безмо́лвїе во́дитъ.
13
13
Хто ходить як пліткар, той відкриває таємницю; але вірна людина таїть справу. Мꙋ́жъ двоѧзы́ченъ ѿкрыва́етъ совѣ́ты въ со́нмищи, вѣ́рный же дꙋ́хомъ таи́тъ ве́щы.
14
14
При нестачі піклування падає народ, а при багатьох радниках благоденствує. И҆̀мже и҆ нѣ́сть оу҆правле́нїѧ, па́даютъ а҆́ки ли́ствїе, спасе́нїе же є҆́сть во мно́зѣ совѣ́тѣ.
15
15
Зло заподіює собі той, хто дає запоруку за стороннього; а хто ненавидить запоруку, той безпечний. Лꙋка́вый ѕлодѣ́йствꙋетъ, є҆гда̀ сочетава́етсѧ съ првⷣнымъ, ненави́дитъ же гла́са оу҆твержде́нїѧ.
16
16
Доброзвичайна дружина здобуває славу [чоловіку, а дружина, що ненавидить правду, є верх нечестя. Лінивці бувають убогі], а працелюбні, здобувають багатство. Жена̀ благода́тна возно́ситъ мꙋ́жꙋ сла́вꙋ: престо́лъ же безче́стїѧ жена̀ ненави́дѧщаѧ пра́вды. Бога́тства лѣни́вїи скꙋ́дни быва́ютъ, крѣ́пцыи же оу҆твержда́ютсѧ бога́тствомъ.
17
17
Чоловік милосердий благодіє душі своїй, а жорстокосердий руйнує плоть свою. Дꙋшѝ свое́й благотвори́тъ мꙋ́жъ ми́лостивый, погꙋблѧ́етъ же тѣ́ло своѐ неми́лостивый.
18
18
Нечестивий робить справу ненадійну, а тому, хто сіє правду, — нагорода певна. Нечести́вый твори́тъ дѣла̀ непра́вєднаѧ: сѣ́мѧ же првⷣныхъ мзда̀ и҆́стины.
19
19
Праведність веде до життя, а той, хто прагне до зла, прагне смерти своєї. Сы́нъ првⷣный ражда́етсѧ въ живо́тъ: гоне́нїе же нечести́вагѡ въ сме́рть.
20
20
Мерзота перед Господом — підступні серцем; але благоугодні Йому непорочні в путі. Ме́рзость гдⷭ҇еви пꙋтїѐ развраще́нни, прїѧ́тни же є҆мꙋ̀ всѝ непоро́чнїи въ пꙋте́хъ свои́хъ.
21
21
Можна ручитися, що порочний не залишиться непокараним; сім’я ж праведних спасеться. Въ рꙋ́кꙋ рꙋ́цѣ вложи́въ непра́веднѡ, не без̾ мꙋ́ки бꙋ́детъ ѕлы́хъ: сѣ́ѧй же пра́вдꙋ прїи́метъ мздꙋ̀ вѣ́рнꙋ.
22
22
Що золоте кільце в носі у свині, те жінка красива і — нерозсудлива. Ꙗ҆́коже оу҆серѧ́зь златы́й въ но́здрехъ свинїѝ, та́кѡ женѣ̀ ѕлоꙋ́мнѣй лѣ́пота.
23
23
Бажання праведних є одне добро, очікування нечестивих — гнів. Жела́нїе првⷣныхъ всѐ благо́е, наде́жда же нечести́выхъ поги́бнетъ.
24
24
Хтось сипле щедро, і йому ще додається; а інший надміру ощадливий, і однак же убожіє. Сꙋ́ть, и҆̀же своѧ̑ сѣ́юще, мнѡ́жайшаѧ творѧ́тъ: сꙋ́ть же и҆ собира́юще чꙋжда̑ѧ, оу҆малѧ́ютсѧ.
25
25
Благодійна душа буде насичена, і хто напуває інших, той і сам напоєний буде. Дꙋша̀ блгⷭ҇ве́нна всѧ́каѧ проста́ѧ: мꙋ́жъ ꙗ҆́рый неблагоѡбра́зенъ.
26
26
Хто утримує в себе хліб, того кляне народ; а на голові того, хто продає, — благословення. Оу҆держава́ѧй пшени́цꙋ ѡ҆ста́витъ ю҆̀ ꙗ҆зы́кѡмъ: продаѧ́й пшени́цꙋ скꙋ́пѡ, ѿ наро́да про́клѧтъ, блгⷭ҇ве́нїе же гдⷭ҇не на главѣ̀ подава́ющагѡ.
27
27
Хто прагне добра, той шукає благовоління; а хто шукає зла, до того воно і приходить. Творѧ́й блага̑ѧ и҆́щетъ блгⷣти добры̀: и҆́щꙋщаго же ѕла̑ѧ пости́гнꙋтъ є҆го̀.
28
28
Той, хто надіється на багатство своє, упаде; а праведники, як лист, будуть зеленіти. Надѣ́ѧйсѧ на бога́тство своѐ, се́й паде́тъ: застꙋпа́ѧй же првⷣныхъ, то́й возсїѧ́етъ.
29
29
Той, хто розладнує дім свій, отримає у наділ вітер, і нерозумний буде рабом мудрого серцем. Не сматрѧ́ѧй своегѡ̀ до́мꙋ наслѣ́дитъ вѣ́тры: порабо́таетъ же безꙋ́мный разꙋ́мномꙋ.
30
30
Плід праведника — древо життя; і мудрий привертає душі. Ѿ плода̀ пра́вды дре́во жи́зни прозѧба́етъ: ѿе́млютсѧ же безвре́меннѡ дꙋ́ши беззако́нныхъ.
31
31
Так праведнику воздається на землі, тим більше нечестивому і грішному. А҆́ще првⷣный є҆два̀ спаса́етсѧ, нечести́вый же и҆ грѣ́шный гдѣ̀ ꙗ҆ви́тсѧ;

Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.