Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 27

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Глава 27	Глава́ к҃з

1	1
Не хвалися завтрашнім днем, тому що не знаєш, що народить той день.	Не хвали́сѧ ѡ҆ оу҆́трїи, не вѣ́си бо, что̀ роди́тъ (де́нь) находѧ́й.
2	2
Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, — чужий, а не язик твій.	Да хва́литъ тѧ̀ и҆́скреннїй, а҆ не твоѧ̑ оу҆ста̀, чꙋжді́й, а҆ не твоѝ оу҆стнѣ̀.
3	3
Важкий камінь, вагомий і пісок; але гнів дурня важчий за них обох.	Тѧ́жкѡ ка́мень и҆ неꙋдобоно́снѡ песо́къ, гнѣ́въ же безꙋ́мнагѡ тѧ́жшїй ѻ҆боегѡ̀.
4	4
Жорстокий гнів, неприборкна лють; але хто устоїть проти ревнощів?	Безми́лостивна ꙗ҆́рость и҆ ѻ҆́стръ гнѣ́въ, но ничто́же постои́тъ ре́вности.
5	5
Краще відкрите викривання, ніж прихована любов.	Лꙋ́чше ѡ҆бличє́нїѧ ѿкровє́нна та́йныѧ любвѐ.
6	6
Щирі докори від того, хто любить, і неправдиві поцілунки ненависника.	Достовѣ́рнѣе сꙋ́ть ꙗ҆́звы дрꙋ́га, не́жели вѡ́льнаѧ лобза̑нїѧ врага̀.
7	7
Сита душа зневажає і стільник, а голодній душі все гірке солодке.	Дꙋша̀ въ сы́тости сꙋ́щи со́тамъ рꙋга́етсѧ: дꙋши́ же нище́тнѣй и҆ гѡ́рькаѧ сла̑дка ꙗ҆влѧ́ютсѧ.
8	8
Як птах, який залишив гніздо своє, так людина, яка залишила місце своє.	Ꙗ҆́коже є҆гда̀ пти́ца ѿлети́тъ ѿ гнѣзда̀ своегѡ̀, та́кѡ человѣ́къ порабоща́етсѧ, є҆гда̀ оу҆страни́тсѧ ѿ свои́хъ мѣ́стъ.
9	9
Масті і пахощі радують серце; так солодкий усякому друг сердечною порадою своєю.	Мѵ́ры и҆ вїно́мъ и҆ ѳѷмїа̑мы красꙋ́етсѧ се́рдце, растерзава́етжесѧ ѿ бѣ́дъ дꙋша̀.
10	10
Не залишай друга твого і друга батька твого, і в дім брата твого не ходи в день нещастя твого: краще сусід поблизу, ніж брат далеко.	Дрꙋ́га твоегѡ̀ и҆лѝ дрꙋ́га ѻ҆́тча не ѡ҆ставлѧ́й: въ до́мъ же бра́та своегѡ̀ не вни́ди неблагополꙋ́чнѡ: лꙋ́чше дрꙋ́гъ бли́з̾, не́же бра́тъ дале́че живы́й.
11	11
Будь мудрий, сину мій, і радуй серце моє; і я буду мати, що відповідати тому, хто лихословить мене.	Мꙋ́дръ бꙋ́ди, сы́не, да весели́тсѧ се́рдце твоѐ, и҆ ѿвратѝ ѿ себє̀ понѡ́слива словеса̀.
12	12
Розсудливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть уперед і караються.	Хи́трый ѕлы̑мъ находѧ́щымъ оу҆крыва́етсѧ: безꙋ́мнїи же наше́дше тщетꙋ̀ постра́ждꙋтъ.
13	13
Візьми у нього одяг його, тому що він ручився за чужого, і за стороннього візьми від нього заставу.	Ѿимѝ ри́зꙋ є҆гѡ̀, пре́йде бо досади́тель, и҆́же чꙋжда̑ѧ погꙋблѧ́етъ.
14	14
Хто голосно хвалить друга свого з раннього ранку, того вважатимуть за лихомовця.	И҆́же а҆́ще благослови́тъ дрꙋ́га оу҆́трѡ ве́лїимъ гла́сомъ, ѿ кленꙋ́щагѡ ни чи́мже ра́знствовати возмни́тсѧ.
15	15
Безперестанний капіж у дощовий день і сварлива дружина — рівні:	Ка̑пли и҆згонѧ́ютъ человѣ́ка въ де́нь зи́менъ и҆з̾ до́мꙋ є҆гѡ̀, та́кѡ и҆ жена̀ клеветли́ваѧ и҆з̾ своегѡ̀ до́мꙋ.
16	16
хто хоче приховати її, той хоче приховати вітер і масть у правій руці своїй, що дає знати про себе.	Сѣ́веръ же́стокъ вѣ́тръ, и҆́менемъ же прїѧ́тенъ нарица́етсѧ.
17	17
Як залізо гострить залізо, так людина гострить погляд друга свого.	Желѣ́зо желѣ́за ѡ҆стри́тъ: мꙋ́жъ же поѡщрѧ́етъ лицѐ дрꙋ́жне.
18	18
Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже господаря свого, той буде в шані.	И҆́же насажда́етъ смоко́вницꙋ, снѣ́сть плоды̀ є҆ѧ̀: а҆ и҆́же храни́тъ го́спода своего̀, че́стенъ бꙋ́детъ.
19	19
Як у воді лице — до лиця, так серце людини — до людини.	Ꙗ҆́коже сꙋ́ть неподѡ́бна ли́ца ли́цамъ, си́це нижѐ сердца̀ человѣ́кѡвъ.
20	20
Пекло й Аваддон — ненаситні; так ненаситні й очі людські. [Мерзота перед Господом той, хто зухвало піднімає очі, і нерозумні нестримані на язик.]	А҆́дъ и҆ поги́бель не насыща́ютсѧ: та́кожде и҆ ѻ҆́чи человѣ́честїи несы́ти. Ме́рзость гдⷭ҇еви оу҆твержда́ѧй ѻ҆́чи, и҆ ненака́заннїи невозде́ржни ѧ҆зы́комъ.
21	21
Що плавильня — для срібла, горно — для золота, те для людини вуста, які хвалять її. [Серце беззаконника шукає зла, серце ж праведне шукає знання.]	И҆скꙋше́нїе сребрꙋ̀ и҆ зла́тꙋ раздеже́нїе: мꙋ́жъ же и҆скꙋша́етсѧ оу҆сты̑ хва́лѧщихъ є҆го̀. Се́рдце беззако́нника взыскꙋ́етъ ѕла̑ѧ, се́рдце же пра́во взыскꙋ́етъ ра́зꙋма.
22	22
Товчи нерозумного, як зерно у ступі, не відокремиться від нього глупота його.	А҆́ще бїе́ши безꙋ́мнаго посредѣ̀ со́нмища срамлѧ́ѧ є҆го̀, не ѿи́меши безꙋ́мїѧ є҆гѡ̀.
23	23
Добре спостерігай за худобою твоєю, май піклування про стада;	Разꙋ́мнѣ разꙋмѣва́й дꙋ́ши ста́да твоегѡ̀, и҆ да приста́виши се́рдце твоѐ ко твои̑мъ стада́мъ.
24	24
тому що багатство не навіки, та й влада хіба з роду в рід?	Ꙗ҆́кѡ не во вѣ́къ мꙋ́жеви держа́ва и҆ крѣ́пость, нижѐ предае́тъ ѿ ро́да въ ро́дъ.
25	25
Проростає трава, і з’являється зелень, і збирають гірські трави.	Прилѣжѝ ѡ҆ ѕла́цѣхъ сꙋ́щихъ на по́ли и҆ пожне́ши травꙋ̀, и҆ собира́й сѣ́но наго́рное,
26	26
Вівці — на одяг тобі, і козли — на купівлю поля.	да и҆́маши ѻ҆́вцы на ѡ҆дѣѧ́нїе: почита́й по́ле, да бꙋ́дꙋтъ тѝ а҆́гнцы.
27	27
І достатньо козячого молока на їжу тобі, на їжу домашнім твоїм і на споживу служницям твоїм.	Сы́не, ѿ менє̀ и҆́маши рѣчє́нїѧ крѣ̑пка въ жи́знь твою̀ и҆ въ жи́знь твои́хъ слꙋжи́телей.

← Глава 26

Глава 28 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт