1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lв
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
| И# ўмолчA јwвъ словесы2. Ўмолчaша же и3 тріE дрyзіе є3гw2 ктомY прерэковaти јwву, бЁ бо јwвъ првdнъ пред8 ни1ми. | Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх, |
|
2
|
2
|
| Разгнёвасz же є3ліyсъ сhнъ варахіи1левъ вузjтzнинъ, t ќжичества ґрaмска ґvсітідjйскіz страны2, разгнёвасz же на јwва ѕэлw2, занeже наречE себE првdна пред8 бGомъ, | тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога, |
|
3
|
3
|
| и3 на тріeхъ же другHвъ разгнёвасz ѕэлw2, ћкw не возмог0ша tвэщaти проти1ву јwву и3 суди1ша є3го2 бhти нечести1ва. | а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова. |
|
4
|
4
|
| Е#ліyсъ же терпsше дaти tвётъ јwву, ћкw старёйшіи є3гw2 сyть дeньми (дрyзіе є3гw2). | Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього. |
|
5
|
5
|
| И# ви1дэ є3ліyсъ, ћкw нёсть tвёта во ўстёхъ тріeхъ мужeй, и3 воз8zри1сz гнёвомъ свои1мъ. | Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його. |
|
6
|
6
|
| Tвэщaвъ же є3ліyсъ сhнъ варахіи1левъ вузjтzнинъ, речE: ю3нёйшій ќбw є4смь лёты, вh же є3стE старёйшіи: тёмже молчaхъ, ўбоsвсz возвэсти1ти вaмъ хи1трость мою2: | І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку. |
|
7
|
7
|
| рёхъ же: врeмz є4сть глаг0лющее, и3 во мн0зэхъ лётэхъ вёдzтъ премyдрость, | Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости. |
|
8
|
8
|
| но дyхъ є4сть въ человёцэхъ, дыхaніе же вседержи1телево є4сть научaющее: | Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння. |
|
9
|
9
|
| не многолётніи сyть премyдри, нижE стaріи вёдzтъ сyдъ: | Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду. |
|
10
|
10
|
| тёмже рёхъ: послyшайте менE, и3 возвэщY вaмъ, ±же вёмъ, внуши1те глаг0лы мо‰: | Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я. |
|
11
|
11
|
| рекy бо вaмъ послyшающымъ, д0ндеже и3спытaете словесA, и3 дaже вaсъ ўразумёю, | Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати. |
|
12
|
12
|
| и3 сE, не бЁ јwва њбличazй, tвэщazй проти1внw глаг0лwмъ є3гw2 t вaсъ: | Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його. |
|
13
|
13
|
| да не речeте: њбрэт0хомъ премyдрость, гDеви приложи1вшесz: | Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина. |
|
14
|
14
|
| человёку же попусти1сте глаг0лати такwвaz словесA: | Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому. |
|
15
|
15
|
| ўжаснyшасz, не tвэщaша ктомY, њбетшaша t ни1хъ словесA: | Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити. |
|
16
|
16
|
| терпёхъ, не глаг0лахъ бо, ћкw стaша, не tвэщaша, ћкw да tвэщaю и3 ѓзъ чaсть. | І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше, |
|
17
|
17
|
| Tвэщa же є3ліyсъ, глаг0лz: | то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я, |
|
18
|
18
|
| пaки возглаг0лю, и3сп0лненъ бо є4смь словeсъ: ўбивaетъ бо мS дyхъ чрeва: | бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене. |
|
19
|
19
|
| чрeво же моE ћкw мёхъ мстA врsща завsзанъ, и3ли2 ћкоже мёхъ ковaческій раст0ргнутый: | Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів. |
|
20
|
20
|
| возглаг0лю, да почjю, tвeрзъ ўстA: | Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім. |
|
21
|
21
|
| человёка бо не постыждyсz, но нижE брeннагw посрамлю1сz: | На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану, |
|
22
|
22
|
| не вёмъ бо чуди1тисz лицY: ѓще же ни2, то2 и3 менE м0ліе и3з8zдsтъ. | тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій. |
