1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lв
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
|
И# ўмолчA јwвъ словесы2. Ўмолчaша же и3 тріE дрyзіе є3гw2 ктомY прерэковaти јwву, бЁ бо јwвъ првdнъ пред8 ни1ми.
|
Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх,
|
|
2
|
2
|
|
Разгнёвасz же є3ліyсъ сhнъ варахіи1левъ вузjтzнинъ, t ќжичества ґрaмска ґvсітідjйскіz страны2, разгнёвасz же на јwва ѕэлw2, занeже наречE себE првdна пред8 бGомъ,
|
тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога,
|
|
3
|
3
|
|
и3 на тріeхъ же другHвъ разгнёвасz ѕэлw2, ћкw не возмог0ша tвэщaти проти1ву јwву и3 суди1ша є3го2 бhти нечести1ва.
|
а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова.
|
|
4
|
4
|
|
Е#ліyсъ же терпsше дaти tвётъ јwву, ћкw старёйшіи є3гw2 сyть дeньми (дрyзіе є3гw2).
|
Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього.
|
|
5
|
5
|
|
И# ви1дэ є3ліyсъ, ћкw нёсть tвёта во ўстёхъ тріeхъ мужeй, и3 воз8zри1сz гнёвомъ свои1мъ.
|
Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його.
|
|
6
|
6
|
|
Tвэщaвъ же є3ліyсъ сhнъ варахіи1левъ вузjтzнинъ, речE: ю3нёйшій ќбw є4смь лёты, вh же є3стE старёйшіи: тёмже молчaхъ, ўбоsвсz возвэсти1ти вaмъ хи1трость мою2:
|
І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку.
|
|
7
|
7
|
|
рёхъ же: врeмz є4сть глаг0лющее, и3 во мн0зэхъ лётэхъ вёдzтъ премyдрость,
|
Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости.
|
|
8
|
8
|
|
но дyхъ є4сть въ человёцэхъ, дыхaніе же вседержи1телево є4сть научaющее:
|
Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння.
|
|
9
|
9
|
|
не многолётніи сyть премyдри, нижE стaріи вёдzтъ сyдъ:
|
Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду.
|
|
10
|
10
|
|
тёмже рёхъ: послyшайте менE, и3 возвэщY вaмъ, ±же вёмъ, внуши1те глаг0лы мо‰:
|
Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я.
|
|
11
|
11
|
|
рекy бо вaмъ послyшающымъ, д0ндеже и3спытaете словесA, и3 дaже вaсъ ўразумёю,
|
Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати.
|
|
12
|
12
|
|
и3 сE, не бЁ јwва њбличazй, tвэщazй проти1внw глаг0лwмъ є3гw2 t вaсъ:
|
Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його.
|
|
13
|
13
|
|
да не речeте: њбрэт0хомъ премyдрость, гDеви приложи1вшесz:
|
Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина.
|
|
14
|
14
|
|
человёку же попусти1сте глаг0лати такwвaz словесA:
|
Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому.
|
|
15
|
15
|
|
ўжаснyшасz, не tвэщaша ктомY, њбетшaша t ни1хъ словесA:
|
Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити.
|
|
16
|
16
|
|
терпёхъ, не глаг0лахъ бо, ћкw стaша, не tвэщaша, ћкw да tвэщaю и3 ѓзъ чaсть.
|
І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
|
|
17
|
17
|
|
Tвэщa же є3ліyсъ, глаг0лz:
|
то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я,
|
|
18
|
18
|
|
пaки возглаг0лю, и3сп0лненъ бо є4смь словeсъ: ўбивaетъ бо мS дyхъ чрeва:
|
бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене.
|
|
19
|
19
|
|
чрeво же моE ћкw мёхъ мстA врsща завsзанъ, и3ли2 ћкоже мёхъ ковaческій раст0ргнутый:
|
Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів.
|
|
20
|
20
|
|
возглаг0лю, да почjю, tвeрзъ ўстA:
|
Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім.
|
|
21
|
21
|
|
человёка бо не постыждyсz, но нижE брeннагw посрамлю1сz:
|
На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану,
|
|
22
|
22
|
|
не вёмъ бо чуди1тисz лицY: ѓще же ни2, то2 и3 менE м0ліе и3з8zдsтъ.
|
тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.
|
