1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa м7а
|
Глава 41
|
|
1
|
1
|
|
Не ви1дэлъ ли є3си2 є3го2, и3 глаг0лємымъ не ўдиви1лсz ли є3си2; не ўбоsлсz ли є3си2, ћкw ўгот0васz ми2; Кт0 бо є4сть противлszйсz мнЁ, и3ли2 кто2 противостaнетъ ми2 и3 стерпи1тъ,
|
Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його?
|
|
2
|
2
|
|
ѓще всS поднебeснаz моS є4сть;
|
Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем?
|
|
3
|
3
|
|
Не ўмолчY є3гw2 рaди и3 сл0вомъ си1лы поми1лую рaвнаго є3мY.
|
Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє.
|
|
4
|
4
|
|
Кто2 tкрhетъ лицE њблечeніz є3гw2, въ согбeніе же пeрсей є3гw2 кто2 вни1детъ;
|
Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх.
|
|
5
|
5
|
|
Двє1ри лицA є3гw2 кто2 tвeрзетъ; w4крестъ зубHвъ є3гw2 стрaхъ,
|
то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його?
|
|
6
|
6
|
|
ўтр0ба є3гw2 щиты2 мBдzны, сою1зъ же є3гw2 ћкоже смmрjтъ кaмень,
|
Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах;
|
|
7
|
7
|
|
є3ди1нъ ко друг0му прилипaютъ, дyхъ же не пр0йдетъ є3гw2:
|
міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою;
|
|
8
|
8
|
|
ћкw мyжъ брaту своемY прилэпи1тсz, содержaтсz и3 не tт0ргнутсz.
|
один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними;
|
|
9
|
9
|
|
Въ чхaніи є3гw2 возблистaетъ свётъ: џчи же є3гw2 видёніе денни1цы.
|
один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються.
|
|
10
|
10
|
|
И#з8 ќстъ є3гw2 и3сх0дzтъ ѓки свэщы2 горsщыz, и3 размeщутсz ѓки и4скры џгнєнныz:
|
Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі;
|
|
11
|
11
|
|
и3з8 ноздрeй є3гw2 и3сх0дитъ дhмъ пeщи горsщіz nгнeмъ ќгліz:
|
з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри;
|
|
12
|
12
|
|
душa же є3гw2 ћкw ќгліе, и3 ћкw плaмы и3з8 ћстъ є3гw2 и3сх0дитъ..
|
з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана.
|
|
13
|
13
|
|
На вhи же є3гw2 водворsетсz си1ла, пред8 ни1мъ течeтъ пaгуба.
|
Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я.
|
|
14
|
14
|
|
ПлHти же тэлесE є3гw2 сольпнyшасz: ліeтъ нaнь, и3 не подви1житсz.
|
На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах.
|
|
15
|
15
|
|
Сeрдце є3гw2 њжестЁ ѓки кaмень, стои1тъ же ѓки нaковальнz неподви1жна.
|
М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться.
|
|
16
|
16
|
|
Њбрaщшусz же є3мY, стрaхъ ѕвэрє1мъ четверонHгимъ по земли2 скaчущымъ.
|
Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
|
|
17
|
17
|
|
Ѓще срsщутъ є3го2 к0піz, ничт0же сотворsтъ є3мY, копіE вонзeно и3 бронS:
|
Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху.
|
|
18
|
18
|
|
вмэнsетъ бо желёзо ѓки плє1вы, мёдь же ѓки дрeво гни1ло:
|
Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати.
|
|
19
|
19
|
|
не ўzзви1тъ є3го2 лyкъ мёдzнъ, мни1тъ бо каменомeтную прaщу ѓки сёно:
|
Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево.
|
|
20
|
20
|
|
ѓки стeбліе вмэни1шасz є3мY млaтове, ругaетжесz трyсу nгнен0сному.
|
Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова.
|
|
21
|
21
|
|
Л0же є3гw2 nстни2 џстріи, всsко же злaто морск0е под8 ни1мъ, ћкоже брeніе безчи1сленно.
|
Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється.
|
|
22
|
22
|
|
Возжизaетъ бeздну, ћкоже пeщь мёдzну: мни1тъ же м0ре ћкw мmровaрницу
|
Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді.
|
|
23
|
23
|
|
и3 тaртаръ бeздны ћкоже плённика: вмэни1лъ бeздну въ прохождeніе.
|
Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь;
|
|
24
|
24
|
|
Ничт0же є4сть на земли2 под0бно є3мY сотворeно, порyгано бhти ѓгGлы мои1ми:
|
залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною.
|
|
25
|
25
|
|
всE выс0кое зри1тъ: сaмъ же цaрь всBмъ сyщымъ въ водaхъ.
|
Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним;
|
