1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa м7а
|
Глава 41
|
|
1
|
1
|
| Не ви1дэлъ ли є3си2 є3го2, и3 глаг0лємымъ не ўдиви1лсz ли є3си2; не ўбоsлсz ли є3си2, ћкw ўгот0васz ми2; Кт0 бо є4сть противлszйсz мнЁ, и3ли2 кто2 противостaнетъ ми2 и3 стерпи1тъ, | Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його? |
|
2
|
2
|
| ѓще всS поднебeснаz моS є4сть; | Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем? |
|
3
|
3
|
| Не ўмолчY є3гw2 рaди и3 сл0вомъ си1лы поми1лую рaвнаго є3мY. | Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє. |
|
4
|
4
|
| Кто2 tкрhетъ лицE њблечeніz є3гw2, въ согбeніе же пeрсей є3гw2 кто2 вни1детъ; | Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх. |
|
5
|
5
|
| Двє1ри лицA є3гw2 кто2 tвeрзетъ; w4крестъ зубHвъ є3гw2 стрaхъ, | то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його? |
|
6
|
6
|
| ўтр0ба є3гw2 щиты2 мBдzны, сою1зъ же є3гw2 ћкоже смmрjтъ кaмень, | Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах; |
|
7
|
7
|
| є3ди1нъ ко друг0му прилипaютъ, дyхъ же не пр0йдетъ є3гw2: | міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою; |
|
8
|
8
|
| ћкw мyжъ брaту своемY прилэпи1тсz, содержaтсz и3 не tт0ргнутсz. | один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними; |
|
9
|
9
|
| Въ чхaніи є3гw2 возблистaетъ свётъ: џчи же є3гw2 видёніе денни1цы. | один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються. |
|
10
|
10
|
| И#з8 ќстъ є3гw2 и3сх0дzтъ ѓки свэщы2 горsщыz, и3 размeщутсz ѓки и4скры џгнєнныz: | Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі; |
|
11
|
11
|
| и3з8 ноздрeй є3гw2 и3сх0дитъ дhмъ пeщи горsщіz nгнeмъ ќгліz: | з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри; |
|
12
|
12
|
| душa же є3гw2 ћкw ќгліе, и3 ћкw плaмы и3з8 ћстъ є3гw2 и3сх0дитъ.. | з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана. |
|
13
|
13
|
| На вhи же є3гw2 водворsетсz си1ла, пред8 ни1мъ течeтъ пaгуба. | Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я. |
|
14
|
14
|
| ПлHти же тэлесE є3гw2 сольпнyшасz: ліeтъ нaнь, и3 не подви1житсz. | На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах. |
|
15
|
15
|
| Сeрдце є3гw2 њжестЁ ѓки кaмень, стои1тъ же ѓки нaковальнz неподви1жна. | М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться. |
|
16
|
16
|
| Њбрaщшусz же є3мY, стрaхъ ѕвэрє1мъ четверонHгимъ по земли2 скaчущымъ. | Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно. |
|
17
|
17
|
| Ѓще срsщутъ є3го2 к0піz, ничт0же сотворsтъ є3мY, копіE вонзeно и3 бронS: | Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху. |
|
18
|
18
|
| вмэнsетъ бо желёзо ѓки плє1вы, мёдь же ѓки дрeво гни1ло: | Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати. |
|
19
|
19
|
| не ўzзви1тъ є3го2 лyкъ мёдzнъ, мни1тъ бо каменомeтную прaщу ѓки сёно: | Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево. |
|
20
|
20
|
| ѓки стeбліе вмэни1шасz є3мY млaтове, ругaетжесz трyсу nгнен0сному. | Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова. |
|
21
|
21
|
| Л0же є3гw2 nстни2 џстріи, всsко же злaто морск0е под8 ни1мъ, ћкоже брeніе безчи1сленно. | Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється. |
|
22
|
22
|
| Возжизaетъ бeздну, ћкоже пeщь мёдzну: мни1тъ же м0ре ћкw мmровaрницу | Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді. |
|
23
|
23
|
| и3 тaртаръ бeздны ћкоже плённика: вмэни1лъ бeздну въ прохождeніе. | Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь; |
|
24
|
24
|
| Ничт0же є4сть на земли2 под0бно є3мY сотворeно, порyгано бhти ѓгGлы мои1ми: | залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною. |
|
25
|
25
|
| всE выс0кое зри1тъ: сaмъ же цaрь всBмъ сyщымъ въ водaхъ. | Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним; |
