1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa з7i
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| Тлёю дyхомъ носи1мь, прошy же гр0ба и3 не ўлучaю. | Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною. |
|
2
|
2
|
| Молю2 болёзнуz, и3 что2 сотворю2; ўкрад0ша же ми2 и3мёніе чуждjи. | Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним. |
|
3
|
3
|
| Кт0 є3сть сeй; рук0ю моeю свsзанъ да бyдетъ. | Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене? |
|
4
|
4
|
| Ћкw сeрдце и4хъ сокрhлъ є3си2 t мyдрости, сегw2 рaди да не вознесeши и4хъ. | Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм. |
|
5
|
5
|
| Чaсти возвэсти1тъ ѕлHбы: џчи же на сынёхъ и3стazста. | Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть. |
|
6
|
6
|
| Положи1лъ же мS є3си2 въ при1тчу во kзhцэхъ, смёхъ же бhхъ и5мъ. | Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього. |
|
7
|
7
|
| Њслэп0ста бо t гнёва џчи мои2, повоевaнъ бhхъ вельми2 t всёхъ: | Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь. |
|
8
|
8
|
| чyдо њб8S и4стинныхъ њ сeмъ, прaведникъ же на беззак0нника да востaнетъ: | Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра. |
|
9
|
9
|
| да содержи1тъ же вёрный пyть св0й, чи1стый же рукaма да пріи1метъ дeрзость. | Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися. |
|
10
|
10
|
| Но nбaче вси2 належи1те и3 пріиди1те, не бо2 њбрэтaю въ вaсъ и4стины. | Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами. |
|
11
|
11
|
| Днjе мои2 преид0ша въ течeніи, расторг0шасz же ќдове сeрдца моегw2. | Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті. |
|
12
|
12
|
| Н0щь въ дeнь преложи1хъ: свётъ бли1з8 t лицA тмы2. | А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми. |
|
13
|
13
|
| Ѓще бо стерплю2, ѓдъ ми2 є4сть д0мъ, въ сумрaцэ же постлaсz ми2 постeлz. | Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою; |
|
14
|
14
|
| Смeрть назвaхъ nтцA моего2 бhти, мaтерь же и3 сестрy ми гн0й. | гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя. |
|
15
|
15
|
| ГдЁ ќбw є3щE є4сть ми2 надeжда, и3ли2 благ†z мо‰ ўзрю2; | Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить? |
|
16
|
16
|
| и3ли2 со мн0ю во ѓдъ сни1дутъ, и3ли2 вкyпэ въ пeрсть сни1демъ. | У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі. |
