1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa з7i
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
|
Тлёю дyхомъ носи1мь, прошy же гр0ба и3 не ўлучaю.
|
Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною.
|
|
2
|
2
|
|
Молю2 болёзнуz, и3 что2 сотворю2; ўкрад0ша же ми2 и3мёніе чуждjи.
|
Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним.
|
|
3
|
3
|
|
Кт0 є3сть сeй; рук0ю моeю свsзанъ да бyдетъ.
|
Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене?
|
|
4
|
4
|
|
Ћкw сeрдце и4хъ сокрhлъ є3си2 t мyдрости, сегw2 рaди да не вознесeши и4хъ.
|
Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм.
|
|
5
|
5
|
|
Чaсти возвэсти1тъ ѕлHбы: џчи же на сынёхъ и3стazста.
|
Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть.
|
|
6
|
6
|
|
Положи1лъ же мS є3си2 въ при1тчу во kзhцэхъ, смёхъ же бhхъ и5мъ.
|
Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього.
|
|
7
|
7
|
|
Њслэп0ста бо t гнёва џчи мои2, повоевaнъ бhхъ вельми2 t всёхъ:
|
Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.
|
|
8
|
8
|
|
чyдо њб8S и4стинныхъ њ сeмъ, прaведникъ же на беззак0нника да востaнетъ:
|
Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра.
|
|
9
|
9
|
|
да содержи1тъ же вёрный пyть св0й, чи1стый же рукaма да пріи1метъ дeрзость.
|
Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися.
|
|
10
|
10
|
|
Но nбaче вси2 належи1те и3 пріиди1те, не бо2 њбрэтaю въ вaсъ и4стины.
|
Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами.
|
|
11
|
11
|
|
Днjе мои2 преид0ша въ течeніи, расторг0шасz же ќдове сeрдца моегw2.
|
Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті.
|
|
12
|
12
|
|
Н0щь въ дeнь преложи1хъ: свётъ бли1з8 t лицA тмы2.
|
А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми.
|
|
13
|
13
|
|
Ѓще бо стерплю2, ѓдъ ми2 є4сть д0мъ, въ сумрaцэ же постлaсz ми2 постeлz.
|
Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;
|
|
14
|
14
|
|
Смeрть назвaхъ nтцA моего2 бhти, мaтерь же и3 сестрy ми гн0й.
|
гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя.
|
|
15
|
15
|
|
ГдЁ ќбw є3щE є4сть ми2 надeжда, и3ли2 благ†z мо‰ ўзрю2;
|
Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить?
|
|
16
|
16
|
|
и3ли2 со мн0ю во ѓдъ сни1дутъ, и3ли2 вкyпэ въ пeрсть сни1демъ.
|
У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.
|
