1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
|
І відповів Іов і сказав:
|
|
2
|
2
|
|
вои1стинну вёмъ, ћкw тaкw є4сть: кaкw бо бyдетъ прaведенъ человёкъ ў гDа;
|
правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом?
|
|
3
|
3
|
|
ѓще бо восх0щетъ суди1тисz съ ни1мъ, не послyшаетъ є3гw2, да не преречeтъ ко є3ди1ному словеси2 є3гw2 t тhсzщи.
|
Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі.
|
|
4
|
4
|
|
Премdръ бо є4сть мhслію, крёпокъ же и3 вели1къ: кто2 жeстокъ бhвъ проти1ву є3гw2, пребhсть;
|
Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої?
|
|
5
|
5
|
|
Њбетшazй г0ры, и3 не вёдzтъ, превращazй | гнёвомъ:
|
Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму;
|
|
6
|
6
|
|
трzсhй поднебeсную и3з8 њсновaній, столпи1 же є3S колeблютсz:
|
зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;
|
|
7
|
7
|
|
гlzй с0лнцу, и3 не восх0дитъ, ѕвёзды же печaтствуетъ:
|
скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку.
|
|
8
|
8
|
|
прострhй є3ди1нъ нeбо и3 ходsй но м0рю, ћкw по земли2:
|
Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря;
|
|
9
|
9
|
|
творsй плі†ды и3 є3спeра, и3 ґрктyра и3 сокрHвища ю4жнаz:
|
створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня;
|
|
10
|
10
|
|
творsй вє1ліz и3 неизслёдwваннаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA.
|
робить велике, недослідиме і дивовижне без міри!
|
|
11
|
11
|
|
Ѓще пріи1детъ ко мнЁ, не и4мамъ ви1дэти: и3 ѓще мимои1детъ менє2, никaкw ўразумёхъ.
|
Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його.
|
|
12
|
12
|
|
Ѓще в0зметъ, кто2 возврати1тъ; и3ли2 кто2 речeтъ є3мY: что2 сотвори1лъ є3си2;
|
Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш?
|
|
13
|
13
|
|
Сaмъ бо tвращaетъ гнёвъ, слzк0шасz под8 ни1мъ ки1ти поднебeсніи.
|
Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині.
|
|
14
|
14
|
|
Ѓще же мS ўслhшитъ, и3ли2 разсyдитъ глаг0лы мо‰;
|
Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним?
|
|
15
|
15
|
|
Ѓще бо и3 прaведенъ бyду, не ўслhшитъ менE, судY є3гw2 помолю1сz:
|
Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого.
|
|
16
|
16
|
|
ѓще же воззовY, и3 ўслhшитъ мS, не и3мY вёры, ћкw ўслhша глaсъ м0й.
|
Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той,
|
|
17
|
17
|
|
Да не мгл0ю мS потреби1тъ, мнHга же ми2 сотрє1ніz сотвори2 всyе,
|
Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани,
|
|
18
|
18
|
|
не њставлsетъ бо мS tдохнyти, и3сп0лни же мS г0рести.
|
не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою.
|
|
19
|
19
|
|
Понeже си1ленъ є4сть крёпостію: кто2 u5бо судY є3гw2 воспроти1витсz;
|
Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним?
|
|
20
|
20
|
|
Ѓще бо бyду прaведенъ, ўстA мо‰ нечє1стіz сотворsтъ: ѓще же бyду непор0ченъ, стр0потенъ бyду.
|
Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним.
|
|
21
|
21
|
|
Ѓще бо нечeстіе сотвори1хъ, не вёмъ душeю моeю: nбaче teмлетсz ми2 жив0тъ.
|
Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє.
|
|
22
|
22
|
|
Тёмже рёхъ: вели1ка и3 си1льна губи1тъ гнёвъ.
|
Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного.
|
|
23
|
23
|
|
Ћкw лукaвіи смeртію лю1тою поги1бнутъ, nбaче прaвєднымъ посмэвaютсz.
|
Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється.
|
|
24
|
24
|
|
ПреданA є4сть землS въ рyцэ нечести1вагw, ли1ца судjй є3S покрывaетъ: ѓще же не сaмъ є4сть, кто2 є4сть;
|
Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж?
|
|
25
|
25
|
|
Житіe же моE є4сть легчaе скоротeчца: tбэг0ша и3 не ви1дэша.
|
Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра,
|
|
26
|
26
|
|
И#ли2 є4сть кораблє1мъ слёдъ пути2, и3ли2 nрлA летsща, и4щуща ћди;
|
несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу.
|
|
27
|
27
|
|
Ѓще бо рекY: забyду глаг0лz, прини1кнувъ лицeмъ воздохнY,
|
Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся;
|
|
28
|
28
|
|
трzсyсz всёми ўдесы2: вёмъ бо, ћкw не безви1нна мS њстaвиши.
|
то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним.
|
|
29
|
29
|
|
Ѓще же нечести1въ є4смь, почто2 не ўмр0хъ;
|
Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся?
|
|
30
|
30
|
|
Ѓще бо и3змhюсz снёгомъ и3 њчи1щусz рукaми чи1стыми,
|
Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої,
|
|
31
|
31
|
|
дов0лнw во сквeрнэ њмочи1лъ мS є3си2, возгнушaсz же мн0ю nдeжда моS.
|
то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій.
|
|
32
|
32
|
|
Нёси бо человёкъ, ћкоже ѓзъ, є3мyже противопрю1сz, да пріи1демъ вкyпэ на сyдъ.
|
Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд!
|
|
33
|
33
|
|
Q, дабы2 ходaтай нaмъ бhлъ, и3 њбличazй и3 разслyшаzй междY nбёма.
|
Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас.
|
|
34
|
34
|
|
Да tи1метъ t менє2 жeзлъ, стрaхъ же є3гw2 да не смущaетъ менE:
|
Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, —
|
|
35
|
35
|
|
и3 не ўбою1сz, но возглаг0лю, и4бо тaкw не вёмъ сaмъ себE.
|
і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.
|
