1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa f7
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Tвэщaвъ же јwвъ, речE: | І відповів Іов і сказав: |
|
2
|
2
|
| вои1стинну вёмъ, ћкw тaкw є4сть: кaкw бо бyдетъ прaведенъ человёкъ ў гDа; | правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом? |
|
3
|
3
|
| ѓще бо восх0щетъ суди1тисz съ ни1мъ, не послyшаетъ є3гw2, да не преречeтъ ко є3ди1ному словеси2 є3гw2 t тhсzщи. | Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі. |
|
4
|
4
|
| Премdръ бо є4сть мhслію, крёпокъ же и3 вели1къ: кто2 жeстокъ бhвъ проти1ву є3гw2, пребhсть; | Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої? |
|
5
|
5
|
| Њбетшazй г0ры, и3 не вёдzтъ, превращazй | гнёвомъ: | Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму; |
|
6
|
6
|
| трzсhй поднебeсную и3з8 њсновaній, столпи1 же є3S колeблютсz: | зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять; |
|
7
|
7
|
| гlzй с0лнцу, и3 не восх0дитъ, ѕвёзды же печaтствуетъ: | скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку. |
|
8
|
8
|
| прострhй є3ди1нъ нeбо и3 ходsй но м0рю, ћкw по земли2: | Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря; |
|
9
|
9
|
| творsй плі†ды и3 є3спeра, и3 ґрктyра и3 сокрHвища ю4жнаz: | створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня; |
|
10
|
10
|
| творsй вє1ліz и3 неизслёдwваннаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA. | робить велике, недослідиме і дивовижне без міри! |
|
11
|
11
|
| Ѓще пріи1детъ ко мнЁ, не и4мамъ ви1дэти: и3 ѓще мимои1детъ менє2, никaкw ўразумёхъ. | Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його. |
|
12
|
12
|
| Ѓще в0зметъ, кто2 возврати1тъ; и3ли2 кто2 речeтъ є3мY: что2 сотвори1лъ є3си2; | Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш? |
|
13
|
13
|
| Сaмъ бо tвращaетъ гнёвъ, слzк0шасz под8 ни1мъ ки1ти поднебeсніи. | Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині. |
|
14
|
14
|
| Ѓще же мS ўслhшитъ, и3ли2 разсyдитъ глаг0лы мо‰; | Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним? |
|
15
|
15
|
| Ѓще бо и3 прaведенъ бyду, не ўслhшитъ менE, судY є3гw2 помолю1сz: | Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого. |
|
16
|
16
|
| ѓще же воззовY, и3 ўслhшитъ мS, не и3мY вёры, ћкw ўслhша глaсъ м0й. | Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той, |
|
17
|
17
|
| Да не мгл0ю мS потреби1тъ, мнHга же ми2 сотрє1ніz сотвори2 всyе, | Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани, |
|
18
|
18
|
| не њставлsетъ бо мS tдохнyти, и3сп0лни же мS г0рести. | не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою. |
|
19
|
19
|
| Понeже си1ленъ є4сть крёпостію: кто2 u5бо судY є3гw2 воспроти1витсz; | Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним? |
|
20
|
20
|
| Ѓще бо бyду прaведенъ, ўстA мо‰ нечє1стіz сотворsтъ: ѓще же бyду непор0ченъ, стр0потенъ бyду. | Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним. |
|
21
|
21
|
| Ѓще бо нечeстіе сотвори1хъ, не вёмъ душeю моeю: nбaче teмлетсz ми2 жив0тъ. | Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє. |
|
22
|
22
|
| Тёмже рёхъ: вели1ка и3 си1льна губи1тъ гнёвъ. | Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного. |
|
23
|
23
|
| Ћкw лукaвіи смeртію лю1тою поги1бнутъ, nбaче прaвєднымъ посмэвaютсz. | Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється. |
|
24
|
24
|
| ПреданA є4сть землS въ рyцэ нечести1вагw, ли1ца судjй є3S покрывaетъ: ѓще же не сaмъ є4сть, кто2 є4сть; | Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж? |
|
25
|
25
|
| Житіe же моE є4сть легчaе скоротeчца: tбэг0ша и3 не ви1дэша. | Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра, |
|
26
|
26
|
| И#ли2 є4сть кораблє1мъ слёдъ пути2, и3ли2 nрлA летsща, и4щуща ћди; | несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу. |
|
27
|
27
|
| Ѓще бо рекY: забyду глаг0лz, прини1кнувъ лицeмъ воздохнY, | Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся; |
|
28
|
28
|
| трzсyсz всёми ўдесы2: вёмъ бо, ћкw не безви1нна мS њстaвиши. | то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним. |
|
29
|
29
|
| Ѓще же нечести1въ є4смь, почто2 не ўмр0хъ; | Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся? |
|
30
|
30
|
| Ѓще бо и3змhюсz снёгомъ и3 њчи1щусz рукaми чи1стыми, | Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої, |
|
31
|
31
|
| дов0лнw во сквeрнэ њмочи1лъ мS є3си2, возгнушaсz же мн0ю nдeжда моS. | то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій. |
|
32
|
32
|
| Нёси бо человёкъ, ћкоже ѓзъ, є3мyже противопрю1сz, да пріи1демъ вкyпэ на сyдъ. | Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд! |
|
33
|
33
|
| Q, дабы2 ходaтай нaмъ бhлъ, и3 њбличazй и3 разслyшаzй междY nбёма. | Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас. |
|
34
|
34
|
| Да tи1метъ t менє2 жeзлъ, стрaхъ же є3гw2 да не смущaетъ менE: | Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, — |
|
35
|
35
|
| и3 не ўбою1сz, но возглаг0лю, и4бо тaкw не вёмъ сaмъ себE. | і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі. |
