1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lг
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
| Но послyшай, јwве, словeсъ мои1хъ и3 бесёду мою2 внуши2: | Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого. |
|
2
|
2
|
| сE бо, tверз0хъ ўстA мо‰, и3 возглаг0ла љзhкъ м0й: | Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй. |
|
3
|
3
|
| чи1сто сeрдце моE во словесёхъ, рaзумъ же ўстнY моє1ю чи6стаz ўразумёетъ: | Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте. |
|
4
|
4
|
| д¦ъ б9ій сотвори1вый мS, дыхaніе же вседержи1телево поучaющее мS: | Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя. |
|
5
|
5
|
| ѓще м0жеши, дaждь ми2 tвётъ къ си6мъ: потерпи2, стaни проти1ву менє2, и3 ѓзъ проти1ву тебє2. | Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною. |
|
6
|
6
|
| T брeніz сотворeнъ є3си2 ты2, ћкоже и3 ѓзъ: t тогHжде сотворeніz є3смы2: | Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху; |
|
7
|
7
|
| не стрaхъ м0й тS смzтeтъ, нижE рукA моS тzжкA бyдетъ на тS. | тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе. |
|
8
|
8
|
| Nбaче рeклъ є3си2 во ќшы мои2, и3 глaсъ глагHлъ твои1хъ ўслhшахъ, занeже глаг0леши: | Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів: |
|
9
|
9
|
| чи1стъ є4смь ѓзъ, не согрэшaz, непор0ченъ же є4смь, и4бо не беззак0нновахъ: | чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди; |
|
10
|
10
|
| заз0ръ же на мS њбрёте и3 мни1тъ мS, ћкw проти1вника себЁ: | а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником; |
|
11
|
11
|
| вложи1 же н0гу мою2 въ дрeво и3 надсмотрsлъ пути6 мо‰ вс‰. | поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми. |
|
12
|
12
|
| Кaкw бо глаг0леши, ћкw прaвъ є4смь, и3 не послyша менE; Вёченъ бо є4сть, и4же над8 зємнhми. | Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини. |
|
13
|
13
|
| Глаг0леши бо: чесw2 рaди прaвды моеS не ўслhша всsко сл0во; | Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх. |
|
14
|
14
|
| Е#ди1ною бо возглаг0летъ гDь, втор0е же во снЁ, и3ли2 въ поучeніи нощнёмъ, | Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге: |
|
15
|
15
|
| и3ли2, ћкw є3гдA напaдаетъ стрaхъ лю1тъ на человёки, во дремaніихъ на л0жи: | уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі. |
|
16
|
16
|
| тогдA tкрhетъ ќмъ человёческій, видёньми стрaха тацёми и5хъ ўстраши1тъ, | Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння, |
|
17
|
17
|
| да возврати1тъ человёка t непрaвды, тёло же є3гw2t падeніz и3збaви, | щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість, |
|
18
|
18
|
| пощадё же дyшу є3гw2 t смeрти, є4же не пaсти є3мY на брaни. | щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем. |
|
19
|
19
|
| Пaки же њбличи2 є3го2 болёзнію на л0жи и3 мн0жество костeй є3гw2 разслaби: | Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, — |
|
20
|
20
|
| всsкагw же брaшна пшени1чна не возм0жетъ пріsти, ґ душA є3гw2 ћди х0щетъ, | і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі. |
|
21
|
21
|
| д0ндеже согнію1тъ плHти є3гw2, и3 покaжетъ кHсти є3гw2 т0щz: | Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно. |
|
22
|
22
|
| прибли1жисz же на смeрть душA є3гw2, и3 жив0тъ є3гw2 во ѓдэ. | І душа її наближається до могили і життя її — до смерті. |
|
23
|
23
|
| Ѓще бyдетъ тhсzща ѓгGлъ смертон0сныхъ, є3ди1нъ t ни1хъ не ўzзви1тъ є3го2: ѓще помhслитъ сeрдцемъ њбрати1тисz ко гDу, повёсть же человёку св0й заз0ръ, и3 безyміе своE покaжетъ, | Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, — |
|
24
|
24
|
| застyпитъ є5, є4же не впaсти є3мY въ смeрть, њбнови1тъ же тёло є3гw2 ћкоже поваплeніе на стэнЁ, кHсти же є3гw2 и3сп0лнитъ м0зга: | Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення. |
|
25
|
25
|
| ўмzгчи1тъ же є3гw2 пл0ть ћкоже младeнца, и3 ўстр0итъ є3го2 возмужaвша въ человёцэхъ. | Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї. |
|
26
|
26
|
| Пом0литсz же ко гDу и3 пріsтъ и4мъ бyдетъ, вни1детъ же лицeмъ весeлымъ со и3сповёданіемъ, воздaстъ же человёкwмъ прaвду свою2. | Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її. |
|
27
|
27
|
| Посeмъ тогдA зaзритъ человёкъ сaмъ себЁ, глаг0лz: kков†z содэвaхъ; и3 не по дост0инству и3стzзa мz, њ ни1хже согрэши1хъ: | Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені; |
|
28
|
28
|
| спаси2 дyшу мою2, є4же не вни1ти во и3стлёніе, и3 жи1знь моS свётъ ќзритъ. | Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло. |
|
29
|
29
|
| СE, сі‰ вс‰ твори1тъ крёпкій (бGъ) пути6 три2 съ мyжемъ: | Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною, |
|
30
|
30
|
| но и3збaви дyшу мою2 t смeрти, да жив0тъ м0й во свётэ хвaлитъ є3го2. | щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих. |
|
31
|
31
|
| Внимaй, јwве, и3 послyшай менE, премолчи2, и3 ѓзъ возглаг0лю: | Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити. |
|
32
|
32
|
| и3 ѓще тебЁ сyть словесA, tвэщaй ми2: глаг0ли, хощy бо њправди1тисz тебЁ: | Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання; |
|
33
|
33
|
| ѓще же ни2, ты2 послyшай менE, ўмолчи2, и3 научy тz премyдрости. | якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости. |
