1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa Gi
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| СE, сі‰ ви1дэ џко моE, и3 слhша ќхо моE, | Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе. |
|
2
|
2
|
| и3 вёмъ, є3ли6ка и3 вы2 вёсте: и3 не неразyмнэе є4смь вaсъ. | Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас. |
|
3
|
3
|
| Но nбaче и3 ѓзъ ко гDу возглаг0лю, њбличy же пред8 ни1мъ, ѓще восх0щетъ. | Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом. |
|
4
|
4
|
| Вh бо є3стE врaчеве непрaведніи и3 цэли1телє ѕлhхъ вси2, | А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі. |
|
5
|
5
|
| бyди же вaмъ њнэмёти, и3 сбyдетсz вaмъ въ премyдрость. | О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість. |
|
6
|
6
|
| Слhшите же њбличeніе ќстъ мои1хъ, судy же ўстeнъ мои1хъ вонми1те. | Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх. |
|
7
|
7
|
| Не пред8 бGомъ ли глаг0лете и3 пред8 ни1мъ вэщaете лeсть; | Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу? |
|
8
|
8
|
| и3ли2 ўклонитeсz, вh же сaми судіи6 бyдите. | Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися? |
|
9
|
9
|
| Добр0 бо, ѓще и3зслёдитъ вaсъ: ѓще бо вси2 творsщіи приложитeсz къ немY, nбaче њбличи1тъ вы2. | Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину? |
|
10
|
10
|
| Ѓще же и3 тaй ли1цамъ ўдивитeсz, | Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите. |
|
11
|
11
|
| не движeніе ли є3гw2 смzтeтъ вaсъ, боsзнь же t негw2 нападeтъ на вы2; | Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас? |
|
12
|
12
|
| Tи1детъ же величaніе вaше рaвнw пeпелу, тёло же брeнно. | Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні. |
|
13
|
13
|
| Ўмолчи1те, да возглаг0лю и3 почjю t гнёва. | Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене. |
|
14
|
14
|
| Взeмлz плHти мо‰ зубaми, дyшу же мою2 положY въ руцЁ моeй. | Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою? |
|
15
|
15
|
| Ѓще мS ўбіeтъ си1льный, понeже и3 начA, nбaче возглаг0лю и3 њбличY пред8 ни1мъ: | Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його! |
|
16
|
16
|
| и3 сіE ми2 сбyдетсz во спасeніе: не вни1детъ бо пред8 ни1мъ лeсть. | І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його! |
|
17
|
17
|
| Послyшайте, послyшайте глагHлъ мои1хъ: возвэщy бо вaмъ слhшащымъ. | Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими. |
|
18
|
18
|
| СE, ѓзъ бли1з8 є4смь судA моегw2, вёмъ ѓзъ, ћкw прaведенъ kвлю1сz. | Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий. |
|
19
|
19
|
| Кт0 бо є4сть судsйсz со мн0ю, да нн7э ўмолчY и3 и3зчeзну; | Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух. |
|
20
|
20
|
| Дв0е же ми2 сотвори1ши, тогдA t лицA твоегw2 не скрhюсz: | Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого: |
|
21
|
21
|
| рyку t менє2 tими2, стрaхъ же тв0й да не ўжасaетъ мS: | відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене. |
|
22
|
22
|
| посeмъ призовeши, ѓзъ же тS послyшаю, и3ли2 возглаг0леши, ѓзъ же ти2 дaмъ tвётъ. | Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені. |
|
23
|
23
|
| Коли1цы сyть грэси2 мои2 и3 беззакHніz мо‰; научи2 мS, к†z сyть; | Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій. |
|
24
|
24
|
| Почто2 крhешисz t менє2; мни1ши же мS проти1вна сyща тебЁ; | Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм? |
|
25
|
25
|
| И#ли2 ћкw ли1стъ дви1жимь вётромъ ўбои1шисz; и3ли2 ћкw сёну носи1му вётромъ противлsешимисz; | Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш? |
|
26
|
26
|
| Ћкw написaлъ є3си2 на мS ѕл†z, њбложи1лъ же ми2 є3си2 ю4нwстныz грэхи2: | Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї, |
|
27
|
27
|
| положи1лъ же є3си2 н0гу мою2 въ возбранeніе: сохрани1лъ же є3си2 дэлA мо‰ вс‰: въ корє1ніz же н0гъ мои1хъ пришeлъ є3си2: | і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх. |
|
28
|
28
|
| и5же њбетшaютъ ћкоже мёхъ, и3ли2 ћкоже ри1за м0ліемъ и3з8zдeна. | А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю. |
