1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
Tвэщaвъ же є3ліфaзъ fеманjтинъ, речE:
|
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
|
|
2
|
2
|
|
не гDь ли є4сть научazй рaзуму и3 хи1трости;
|
хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому.
|
|
3
|
3
|
|
И$бо к0е попечeніе гDу, ѓще ты2 бhлъ є3си2 дёлы непор0ченъ; и3ли2 (кaz) п0льза, ћкw пр0стъ твори1ти бyдеши пyть тв0й;
|
Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності?
|
|
4
|
4
|
|
и3ли2 њпасeніе и3мёz t тебє2 њбличи1тъ тS и3 вни1детъ съ тоб0ю въ сyдъ;
|
Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою?
|
|
5
|
5
|
|
Е#дA ѕл0ба твоS є4сть не мн0га; безчи1сленніи же твои2 сyть грэси2;
|
Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця.
|
|
6
|
6
|
|
Въ зал0гъ бо и3мaлъ є3си2 t брaтіи твоеS вотщE, nдeжду же наги1хъ tнимaлъ є3си2,
|
Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг.
|
|
7
|
7
|
|
нижE вод0ю жaждущихъ напои1лъ є3си2, но ѓлчущихъ лиши1лъ є3си2 хлёба:
|
Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі;
|
|
8
|
8
|
|
ўдивлsлсz же є3си2 нёкихъ лицY и3 повергaлъ є3си2 ўб0гихъ на земли2:
|
а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній.
|
|
9
|
9
|
|
вдови6цы же tпусти1лъ є3си2 тщы2 и3 сирwты2 њѕл0билъ є3си2.
|
Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками.
|
|
10
|
10
|
|
Сегw2 рaди њбыд0ша тS сBти, и3 поспэши2 на тS рaть вели1ка:
|
За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах,
|
|
11
|
11
|
|
свётъ тебЁ тмA бhсть, ўснyвшаго же водa тz покры2.
|
або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе.
|
|
12
|
12
|
|
Е#дA на выс0кихъ живhй не призирaетъ; ўкори1зною же возносsщихсz смири2.
|
Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо!
|
|
13
|
13
|
|
И# рeклъ є3си2: что2 разумЁ крёпкій; и3ли2 во мрaцэ разсyдитъ;
|
І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок?
|
|
14
|
14
|
|
W$блакъ покр0въ є3гw2, и3 неуви1димь бyдетъ, и3 крyгъ небесE њбх0дитъ.
|
Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу.
|
|
15
|
15
|
|
Е#дA стезю2 дрeвнюю сохрани1ши, въ ню1же ходи1ша мyжіе непрaведни,
|
Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні,
|
|
16
|
16
|
|
и5же ћти бhша прeжде врeмене; рэкA текyщаz њснов†ніz и4хъ,
|
які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню?
|
|
17
|
17
|
|
глаг0лющіи: что2 сотвори1тъ нaмъ гDь; и3ли2 что2 нанесeтъ на ны2 вседержи1тель;
|
Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель?
|
|
18
|
18
|
|
И$же и3сп0лнилъ є4сть д0мы и4хъ благи1ми: совётъ же нечести1выхъ далeче t негw2.
|
А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене!
|
|
19
|
19
|
|
Ви1дэвше прaвєдницы возсмэsшасz, непор0ченъ же глумлsшесz и5мъ:
|
Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся:
|
|
20
|
20
|
|
не поги1бе ли и3мёніе и4хъ, и3 њстaнки и4хъ поsстъ џгнь;
|
ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь.
|
|
21
|
21
|
|
Бyди u5бо твeрдъ, ѓще претерпи1ши, пот0мъ пл0дъ тв0й бyдетъ во благи1хъ.
|
Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро.
|
|
22
|
22
|
|
Пріими1 же и3з8 ќстъ є3гw2 и3зрэчeніе и3 воспріими2 словесA є3гw2 въ сeрдце твоE.
|
Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє.
|
|
23
|
23
|
|
Ѓще же њбрати1шисz и3 смири1ши себE пред8 гDемъ, и3 далeче сотвори1ши t жили1ща твоегw2 непрaвду,
|
Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого
|
|
24
|
24
|
|
и3 положeнъ бyдеши на пeрсти въ кaмени, и3 ћкоже кaмень пот0ка њфjрска.
|
і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське.
|
|
25
|
25
|
|
Бyдетъ u5бо тебЁ вседержи1тель пом0щникъ t вр†гъ, чи1ста же сотвори1тъ тS ћкоже сребро2 разжжeно,
|
І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе,
|
|
26
|
26
|
|
пот0мъ дерзновeніе воз8имёеши пред8 бGомъ, воззрёвъ вeселw на нeбо.
|
бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє.
|
|
27
|
27
|
|
Пом0льшусz же тебЁ къ немY, ўслhшитъ тS, дaстъ же ти2 њбёты тво‰ воздaти,
|
Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої.
|
|
28
|
28
|
|
ўстр0итъ же ти2 жили1ще прaвды, на путeхъ же твои1хъ бyдетъ свётъ:
|
Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло.
|
|
29
|
29
|
|
ћкw смири1лъ є3си2 себE, тогдA речeши: вознесeсz, и3 пони1кша nчи1ма спасeтъ,
|
Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем,
|
|
30
|
30
|
|
и3збaвитъ непови1ннаго, и3 спасeшисz чи1стыма рукaма твои1ма.
|
визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх.
|
