1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Tвэщaвъ же є3ліфaзъ fеманjтинъ, речE: | І відповів Елифаз феманитянин і сказав: |
|
2
|
2
|
| не гDь ли є4сть научazй рaзуму и3 хи1трости; | хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому. |
|
3
|
3
|
| И$бо к0е попечeніе гDу, ѓще ты2 бhлъ є3си2 дёлы непор0ченъ; и3ли2 (кaz) п0льза, ћкw пр0стъ твори1ти бyдеши пyть тв0й; | Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності? |
|
4
|
4
|
| и3ли2 њпасeніе и3мёz t тебє2 њбличи1тъ тS и3 вни1детъ съ тоб0ю въ сyдъ; | Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою? |
|
5
|
5
|
| Е#дA ѕл0ба твоS є4сть не мн0га; безчи1сленніи же твои2 сyть грэси2; | Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця. |
|
6
|
6
|
| Въ зал0гъ бо и3мaлъ є3си2 t брaтіи твоеS вотщE, nдeжду же наги1хъ tнимaлъ є3си2, | Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг. |
|
7
|
7
|
| нижE вод0ю жaждущихъ напои1лъ є3си2, но ѓлчущихъ лиши1лъ є3си2 хлёба: | Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі; |
|
8
|
8
|
| ўдивлsлсz же є3си2 нёкихъ лицY и3 повергaлъ є3си2 ўб0гихъ на земли2: | а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній. |
|
9
|
9
|
| вдови6цы же tпусти1лъ є3си2 тщы2 и3 сирwты2 њѕл0билъ є3си2. | Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками. |
|
10
|
10
|
| Сегw2 рaди њбыд0ша тS сBти, и3 поспэши2 на тS рaть вели1ка: | За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах, |
|
11
|
11
|
| свётъ тебЁ тмA бhсть, ўснyвшаго же водa тz покры2. | або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе. |
|
12
|
12
|
| Е#дA на выс0кихъ живhй не призирaетъ; ўкори1зною же возносsщихсz смири2. | Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо! |
|
13
|
13
|
| И# рeклъ є3си2: что2 разумЁ крёпкій; и3ли2 во мрaцэ разсyдитъ; | І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок? |
|
14
|
14
|
| W$блакъ покр0въ є3гw2, и3 неуви1димь бyдетъ, и3 крyгъ небесE њбх0дитъ. | Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу. |
|
15
|
15
|
| Е#дA стезю2 дрeвнюю сохрани1ши, въ ню1же ходи1ша мyжіе непрaведни, | Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні, |
|
16
|
16
|
| и5же ћти бhша прeжде врeмене; рэкA текyщаz њснов†ніz и4хъ, | які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню? |
|
17
|
17
|
| глаг0лющіи: что2 сотвори1тъ нaмъ гDь; и3ли2 что2 нанесeтъ на ны2 вседержи1тель; | Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель? |
|
18
|
18
|
| И$же и3сп0лнилъ є4сть д0мы и4хъ благи1ми: совётъ же нечести1выхъ далeче t негw2. | А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене! |
|
19
|
19
|
| Ви1дэвше прaвєдницы возсмэsшасz, непор0ченъ же глумлsшесz и5мъ: | Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся: |
|
20
|
20
|
| не поги1бе ли и3мёніе и4хъ, и3 њстaнки и4хъ поsстъ џгнь; | ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь. |
|
21
|
21
|
| Бyди u5бо твeрдъ, ѓще претерпи1ши, пот0мъ пл0дъ тв0й бyдетъ во благи1хъ. | Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро. |
|
22
|
22
|
| Пріими1 же и3з8 ќстъ є3гw2 и3зрэчeніе и3 воспріими2 словесA є3гw2 въ сeрдце твоE. | Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє. |
|
23
|
23
|
| Ѓще же њбрати1шисz и3 смири1ши себE пред8 гDемъ, и3 далeче сотвори1ши t жили1ща твоегw2 непрaвду, | Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого |
|
24
|
24
|
| и3 положeнъ бyдеши на пeрсти въ кaмени, и3 ћкоже кaмень пот0ка њфjрска. | і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське. |
|
25
|
25
|
| Бyдетъ u5бо тебЁ вседержи1тель пом0щникъ t вр†гъ, чи1ста же сотвори1тъ тS ћкоже сребро2 разжжeно, | І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе, |
|
26
|
26
|
| пот0мъ дерзновeніе воз8имёеши пред8 бGомъ, воззрёвъ вeселw на нeбо. | бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє. |
|
27
|
27
|
| Пом0льшусz же тебЁ къ немY, ўслhшитъ тS, дaстъ же ти2 њбёты тво‰ воздaти, | Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої. |
|
28
|
28
|
| ўстр0итъ же ти2 жили1ще прaвды, на путeхъ же твои1хъ бyдетъ свётъ: | Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло. |
|
29
|
29
|
| ћкw смири1лъ є3си2 себE, тогдA речeши: вознесeсz, и3 пони1кша nчи1ма спасeтъ, | Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем, |
|
30
|
30
|
| и3збaвитъ непови1ннаго, и3 спасeшисz чи1стыма рукaма твои1ма. | визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх. |
