1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa l
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
|
Нн7э же поругaшамисz малёйшіи: нн7э ўчaтъ мS t чaсти, и4хже nтцє1въ ўничтожaхъ, и4хже не вмэнsхъ дост0йными псHвъ мои1хъ стaдъ.
|
А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
|
|
2
|
2
|
|
Крёпость же рyкъ и4хъ во что2 мнЁ бhсть; ў ни1хъ погибaше скончaніе.
|
І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
|
|
3
|
3
|
|
Въ скyдости и3 глaдэ безпл0денъ: и5же бэжaху въ безв0дное вчерA сотэснeніе и3 бёдность:
|
Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
|
|
4
|
4
|
|
и5же њбхождaху бhліе въ дeбрехъ, и5мже бhліе бsше брaшно, безчeстніи же и3 похулeнніи, скyдни всsкагw блaга, и5же и3 корeніе древeсъ жвaху t глaда вели1кагw.
|
щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
|
|
5
|
5
|
|
Востaша на мS тaтіе,
|
Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
|
|
6
|
6
|
|
и4хже д0мове бёша пещє1ры кaмєнны:
|
щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
|
|
7
|
7
|
|
t среды2 доброглaсныхъ возопію1тъ, и5же под8 хврaстіемъ ди1віимъ живsху:
|
Ревуть між кущами, туляться під терням.
|
|
8
|
8
|
|
безyмныхъ сhнове и3 безчeстныхъ, и4мz и3 слaва ўгашeна на земли2.
|
Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
|
|
9
|
9
|
|
Нн7э же гyсли є4смь ѓзъ и5мъ, и3 менE въ при1тчу и4мутъ:
|
Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
|
|
10
|
10
|
|
возгнушaлисz же мн0ю tступи1вше далeче, ни лицA моегw2 пощадёша t плюновeніz.
|
Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
|
|
11
|
11
|
|
Tвeрзъ бо тyлъ св0й ўzзви1 мz, и3 ўздY ўстaмъ мои6мъ наложи2.
|
Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
|
|
12
|
12
|
|
На деснyю tрaсли востaша, н0зэ свои2 простр0ша и3 путесотвори1ша на мS стєзи2 пaгубы своеS.
|
З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
|
|
13
|
13
|
|
Сотр0шасz стєзи2 мо‰, совлек0ша бо ми2 nдeжду.
|
А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
|
|
14
|
14
|
|
Стрэлaми свои1ми ўстрэли1 мz: сотвори1 ми, ћкоже восхотЁ: въ болёзнехъ скис0хсz, њбращaютсz же ми2 скHрби.
|
Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
|
|
15
|
15
|
|
Tи1де ми2 надeжда ћкоже вётръ, и3 ћкоже w4блакъ спасeніе моE.
|
Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
|
|
16
|
16
|
|
И# нн7э на мS и3зліeтсz душA моS: и3 њдержaтъ мS днjе печaлей:
|
І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
|
|
17
|
17
|
|
н0щію же кHсти мо‰ смzт0шасz, жи6лы же мо‰ разслабёша.
|
Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
|
|
18
|
18
|
|
Мн0гою крёпостію ћтсz за ри1зу мою2: ћкоже њжерeліе ри1зы моеS њб8s мz.
|
Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
|
|
19
|
19
|
|
Вмэнsеши же мS рaвна брeнію, въ земли2 и3 пeпелэ чaсть моS.
|
Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
|
|
20
|
20
|
|
Возопи1хъ же къ тебЁ, и3 не ўслhшалъ мS є3си2: стaша же и3 смотри1ша на мS.
|
Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
|
|
21
|
21
|
|
Наид0ша же на мS без8 ми1лости, рук0ю крёпкою ўzзви1лъ мS є3си2:
|
Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
|
|
22
|
22
|
|
вчини1лъ же мS є3си2 въ болёзнехъ и3 tвeрглъ є3си2 мS t спасeніz.
|
Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
|
|
23
|
23
|
|
Вёмъ бо, ћкw смeрть мS сотрeтъ: д0мъ бо всsкому смeртну землS.
|
Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
|
|
24
|
24
|
|
Ѓще бы возм0жно бhло, сaмъ бhхъ себE ўби1лъ, и3ли2 моли1лъ бhхъ и3н0го, дабы2 ми2 то2 сотвори1лъ.
|
Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
|
|
25
|
25
|
|
Ѓзъ же њ всsцэмъ немощнёмъ восплaкахсz, воздохнyхъ же ви1дэвъ мyжа въ бэдaхъ.
|
Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
|
|
26
|
26
|
|
Ѓзъ же ждaхъ благи1хъ, и3 сE, срэт0ша мS пaче днjе ѕHлъ.
|
Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
|
|
27
|
27
|
|
Чрeво моE воскипЁ и3 не ўмолчи1тъ: предвари1ша мS днjе нищеты2.
|
Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
|
|
28
|
28
|
|
СтенS ходи1хъ без8 њбуздaніz, стоsхъ же въ соб0рэ вопіS.
|
Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
|
|
29
|
29
|
|
Брaтъ бhхъ сjринамъ, дрyгъ же пти1чій.
|
Я став братом шакалам і другом страусам.
|
|
30
|
30
|
|
К0жа же моS помрачи1сz вельми2, и3 кHсти мо‰ сгорёша t зн0z.
|
Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
|
|
31
|
31
|
|
Њбрати1шасz же въ плaчь гyсли мо‰, пёснь же моS въ рыдaніе мнЁ.
|
І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.
|
