1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| Tвэщaвъ же сwфaръ мінeйскій, речE: | І відповів Софар наамитянин і сказав: |
|
2
|
2
|
| не тaкw мнёхъ сі‰ тебЁ рещи2 проти1ву, и3 не разумёете пaче нeжели и3 ѓзъ. | розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх. |
|
3
|
3
|
| Наказaніе срамлeніz моегw2 ўслhшу, и3 дyхъ t рaзума tвэщавaетъ ми2. | Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене. |
|
4
|
4
|
| Е#дA си1хъ не ўразумёлъ є3си2 t вёка, tнeлэже положeнъ человёкъ бhсть на земли2; | Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, — |
|
5
|
5
|
| весeліе бо нечести1выхъ падeніе стрaшно, њбрaдованіе же беззак0нныхъ пaгуба. | веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва? |
|
6
|
6
|
| Ѓще взhдутъ на нeбо дaры є3гw2, жeртва же є3гw2 њблакHвъ к0снетсz: | Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, — |
|
7
|
7
|
| є3гдa бо мни1тсz ўжE ўтверждeнъ бhти, тогдA въ конeцъ поги1бнетъ. ви1дэвшіи же є3го2 рекyтъ: гдё є3сть; | як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він? |
|
8
|
8
|
| Ћкоже с0нъ tлетёвый не њбрsщетсz, tлетё же ѓки мечтaніе нощн0е. | Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне. |
|
9
|
9
|
| Џко призрЁ, и3 не приложи1тъ, и3 ктомY не познaетъ є3го2 мёсто є3гw2. | Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його. |
|
10
|
10
|
| СынHвъ є3гw2 да погубsтъ мeншіи, и3 рyцэ є3гw2 возжгyтъ бwлёзни. | Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним. |
|
11
|
11
|
| КHсти є3гw2 нап0лнишасz грэхHвъ ю4ности є3гw2 и3 съ ни1мъ на пeрсти ўснyтъ. | Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох. |
|
12
|
12
|
| Ѓще ўслади1тсz во ўстёхъ є3гw2 ѕл0ба, скрhетъ ю5 под8 љзhкомъ свои1мъ: | Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм, |
|
13
|
13
|
| не пощади1тъ є3S, и3 не њстaвитъ є3S, и3 соберeтъ ю5 посредЁ гортaни своегw2, | береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх, |
|
14
|
14
|
| и3 не возм0жетъ помощи2 себЁ: жeлчь ѓспідwвъ во чрeвэ є3гw2. | то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його. |
|
15
|
15
|
| Богaтство непрaведнw собирaемо и3зблюeтсz, и3з8 хрaмины є3гw2 и3звлечeтъ є3го2 ѓгGлъ. | Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його із утроби його. |
|
16
|
16
|
| Ћрость же ѕміeву да ссeтъ, да ўбіeтъ же є3го2 љзhкъ ѕміи1нъ. | Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни. |
|
17
|
17
|
| Да не ќзритъ tдоeніz скотHвъ, нижE прибhтка мeда и3 мaсла крaвіz. | Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком! |
|
18
|
18
|
| ВотщE и3 всyе труди1сz, богaтство, t негHже не вкyситъ, ћкоже кл0ки не сожвaємы и3 не поглощaємы. | Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє. |
|
19
|
19
|
| Мн0гихъ бо немощнhхъ д0мы сокруши2, жили1ще же разгрaби и3 не постaви. | Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував; |
|
20
|
20
|
| Нёсть спасeніz и3мёнію є3гw2, въ вожделёніи своeмъне спасeтсz. | не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого. |
|
21
|
21
|
| Нёсть њстaнка брaшну є3гw2, сегw2 рaди не процвэтyтъ є3мY благ†z. | Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його. |
|
22
|
22
|
| Е#гдa же мни1тъ ўжE и3сп0лнь бhти, њскорби1тсz, всsка же бэдA нaнь пріи1детъ. | У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього. |
|
23
|
23
|
| Ѓще кaкw ли1бо и3сп0лнитъ чрeво своE, напyститъ нaнь ћрость гнёва, њдожди1тъ на него2 бwлёзни: | Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його. |
|
24
|
24
|
| и3 не спасeтсz t руки2 желёза, да ўстрэли1тъ є3го2 лyкъ мёдzнъ, | Чи втече він від зброї залізної, — проколе його лук мідний; |
|
25
|
25
|
| и3 да пр0йдетъ сквозЁ тёло є3гw2 стрэлA: ѕвёзды же въ жили1щихъ є3гw2: да пріи1дутъ нaнь стрaси, | стане виймати стрілу, — і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього! |
|
26
|
26
|
| и3 всsка тмA на нeмъ да пребyдетъ: да поsстъ є3го2 џгнь нераздежeный, да њѕл0битъ же пришлeцъ д0мъ є3гw2: | Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його. |
|
27
|
27
|
| и3 да tкрhетъ нeбо беззакHніz є3гw2, и3 землS да востaнетъ нaнь: | Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього. |
|
28
|
28
|
| да и3звлечeтъ д0мъ є3гw2 пaгуба до концA, дeнь гнёва да пріи1детъ нaнь. | Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його. |
|
29
|
29
|
| СіS чaсть человёка нечести1вагw t гDа и3 стzжaніе и3мёній є3гw2 t надзирaтелz. | Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем! |
