1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa д7
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Tвэщa же є3ліфaзъ fеманjтинъ, глаг0лz: | І відповів Елифаз феманитянин і сказав: |
|
2
|
2
|
| є3дA мн0жицею глаг0лано ти2 бhсть въ трудЁ; тsжести же глагHлъ твои1хъ кто2 стерпи1тъ; | якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову! |
|
3
|
3
|
| ѓще бо ты2 научи1лъ є3си2 мнHги и3 рyцэ немощнhхъ ўтёшилъ є3си2, | Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував, |
|
4
|
4
|
| немwщнhz же воздви1глъ є3си2 словесы2, колёнwмъ же немwщнhмъ си1лу њбложи1лъ є3си2. | того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв. |
|
5
|
5
|
| Нн7э же пріи1де на тS болёзнь и3 коснyсz тебє2, тh же возмути1лсz є3си2. | А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом. |
|
6
|
6
|
| Е#дA стрaхъ тв0й є4сть не въ безyміи, и3 надeжда твоS и3 ѕл0ба пути2 твоегw2; | Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм? |
|
7
|
7
|
| Помzни2 u5бо, кто2 чи1стъ сhй поги1бе; и3ли2 когдA и4стинніи вси2 и3з8 к0рене погиб0ша; | Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали? |
|
8
|
8
|
| Ћкоже ви1дэхъ њрю1щихъ неподHбнаz, сёющіи же | бwлёзни п0жнутъ себЁ, | Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його; |
|
9
|
9
|
| t повелёніz гDнz поги1бнутъ, t д¦а же гнёва є3гw2 и3зчeзнутъ. | від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають. |
|
10
|
10
|
| Си1ла льв0ва, глaсъ же льви1цы, весeліе же ѕміє1въ ўгасE: | Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються; |
|
11
|
11
|
| мраволeвъ поги1бе, занeже не и3мёzше брaшна, скЂмни же львHвы њстaвиша дрyгъ дрyгу. | могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються. |
|
12
|
12
|
| Ѓще же глаг0лъ кjй и4стиненъ бЁ во словесёхъ твои1хъ, ни к0еже бы2 t си1хъ тS срётило ѕло2. не пріи1метъ ли ќхо моE преди1вныхъ t негw2; | І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього. |
|
13
|
13
|
| Стрaхомъ же и3 глaсомъ нощнhмъ, напaдающь стрaхъ на человёки, | Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей, |
|
14
|
14
|
| ќжасъ же мS срёте и3 трeпетъ, и3 ѕэлw2 кHсти мо‰ стрzсE: | обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої. |
|
15
|
15
|
| и3 дyхъ на лицe ми нaйде: ўстраши1шасz же ми2 власи2 и3 плHти, | І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені. |
|
16
|
16
|
| востaхъ и3 не разумёхъ, ви1дэхъ, и3 не бЁ њбли1чіz пред8 nчи1ма мои1ма, но т0кмw дyхъ ти1хъ и3 глaсъ слhшахъ: | Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос: |
|
17
|
17
|
| чт0 бо; є3дA чи1стъ бyдетъ человёкъ пред8 бGомъ; и3ли2 въ дёлэхъ свои1хъ без8 пор0ка мyжъ; | чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого? |
|
18
|
18
|
| ѓще рабHмъ свои6мъ не вёруетъ, и3 во ѓгGлэхъ свои1хъ стр0потно что2 ўсмотрЁ, | Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки: |
|
19
|
19
|
| живyщихъ же въ брeнныхъ хрaминахъ, t ни1хже и3 мы2 сaми t тогHжде брeніz є3смы2, порази2, ћкоже м0ліе, | тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль. |
|
20
|
20
|
| и3 t ќтра дaже до вeчера ктомY не сyть: занeже не мог0ша себЁ помощи2, погиб0ша: | Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть. |
|
21
|
21
|
| дхнy бо на нS, и3 и3зсх0ша, и3 понeже не и3мёzху премyдрости, погиб0ша. | Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости. |
