1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7д
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
|
Почт0 же гDа ўтаи1шасz часы2,
|
Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його?
|
|
2
|
2
|
|
нечести1віи же предёлъ преид0ша, стaдо съ пaстыремъ разгрaбивше;
|
Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе.
|
|
3
|
3
|
|
Под8zрeмника си1рыхъ tвед0ша и3 волA вдови1ча въ зал0гъ взsша:
|
У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола;
|
|
4
|
4
|
|
ўклони1ша немощнhхъ t пути2 првdнагw, вкyпэ же скрhшасz кр0тцыи земли2:
|
бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися.
|
|
5
|
5
|
|
и3зыд0ша же, ћкw nсли2 на село2, на мS, и3зступи1вше своегw2 чи1на: слaдокъ бhсть хлёбъ и5мъ рaди ю4ныхъ.
|
Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх;
|
|
6
|
6
|
|
Ни1ву прeжде врeмене не свою2 сyщу пожaша, немощнjи же віногрaдъ нечести1выхъ без8 мзды2 и3 без8 брaшна воздёлаша:
|
жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця;
|
|
7
|
7
|
|
наги1хъ мн0гихъ ўспи1ша без8 ри1зъ, nдeжду же души2и4хъ tsша:
|
нагі ночують без покрова і без одягу на холоді;
|
|
8
|
8
|
|
кaплzми г0рскими м0кнутъ, занeже не и3мёzху покр0ва, въ кaменіе њблек0шасz:
|
мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі;
|
|
9
|
9
|
|
восхи1тиша сиротY t сосцA, пaдшаго же смири1ша:
|
відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу;
|
|
10
|
10
|
|
наг‡z же ўспи1ша непрaведнw, t ѓлчущихъ же хлёбъ tsша:
|
змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям;
|
|
11
|
11
|
|
въ тэсни1нахъ непрaведнw засэд0ша, пути1 же првdнагw не вёдэша.
|
між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають.
|
|
12
|
12
|
|
И%же и3з8 грaда и3 и3з8 домHвъ свои1хъ и3згони1ми бывaху, душa же младeнцєвъ стенsше вельми2: бGъ же почто2 си1хъ посэщeніz не сотвори2;
|
У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того.
|
|
13
|
13
|
|
На земли2 сyщымъ и5мъ, и3 не разумёша, пути1 же првdнагw не вёдэша, ни по стезsмъ є3гw2 ходи1ша.
|
Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його.
|
|
14
|
14
|
|
Разумёвъ же и4хъ дэлA, предадE и5хъ во тмY, и3 въ нощи2 бyдетъ ћкw тaть.
|
Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм.
|
|
15
|
15
|
|
И# џко прелюбодёz сохрани2 тмY, глаг0лz: не ќзритъ мS џко: и3 покрывaло лицY наложи2.
|
І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице.
|
|
16
|
16
|
|
ПрокопA въ нощи2 хр†мины, во днeхъ же запечатлёша себE, не познaша свёта:
|
У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла.
|
|
17
|
17
|
|
ћкw ѓбіе заyтра и5мъ сёнь смeрти, понeже познaетъ мzтeжъ сёни смeртныz.
|
Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні.
|
|
18
|
18
|
|
Лег0къ є4сть на лицы2 воды2: проклzтA бyди чaсть и4хъ на земли2, да kвsтсz же садHвіz и4хъ на земли2 с{ха:
|
Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних.
|
|
19
|
19
|
|
рукоsтіе бо си1рыхъ разгрaбиша.
|
Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників.
|
|
20
|
20
|
|
Пот0мъ воспомzнeнъ бhсть є3мY грёхъ, и3 ћкоже мглA росы2 и3зчезE: воздан0 же бyди є3мY, є4же содёz, сокрушeнъ же бyди всsкъ неправди1въ ћкw дрeво неизцёльно:
|
Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник,
|
|
21
|
21
|
|
непл0днэй бо не добро2 сотвори2 и3 жены2 не поми1лова.
|
який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра.
|
|
22
|
22
|
|
Ћростію же низврати2 немwщнhz: востaвъ u5бо не и4мать вёры ћти њ своeмъ житіи2.
|
Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє.
|
|
23
|
23
|
|
Е#гдa же разболи1тсz, да не надёетсz здрaвъ бhти, но падeтъ недyгомъ.
|
А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.
|
|
24
|
24
|
|
МнHги бо њѕл0би высотA є3гw2: ўвzдe же ћкw ѕлaкъ въ зн0и, и3ли2 ћкоже клaсъ t стеблA сaмъ tпaдъ.
|
Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються.
|
|
25
|
25
|
|
Ѓще же ни2, кт0 є3сть глаг0лzй лжY ми2 глаг0лати, и3 положи1тъ ни во чт0же глаг0лы мо‰;
|
Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?
|
