1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lа
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
|
Завётъ положи1хъ nчи1ма мои1ма, да не помhшлю на дэви1цу.
|
Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.
|
|
2
|
2
|
|
И# что2 ўдэли2 бGъ свhше, и3 наслёдіе всеси1льнагw t вhшнихъ;
|
Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?
|
|
3
|
3
|
|
Ўвы2, пaгуба неправди1вому и3 tчуждeніе творsщымъ беззак0ніе.
|
Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?
|
|
4
|
4
|
|
Не сaмъ ли ќзритъ пyть м0й и3 вс‰ стwпы2 мо‰ и3зочтeтъ;
|
Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?
|
|
5
|
5
|
|
Ѓще ходи1хъ съ посмэsтєли, и3 ѓще потщaсz ногA моS на лeсть,
|
Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —
|
|
6
|
6
|
|
стaхъ бо на мёрилэ прaведнэ, ви1дэ же гDь неѕл0біе моE.
|
нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.
|
|
7
|
7
|
|
Ѓще ўклони1сz ногA моS t пути2, ѓще и3 в8слёдъ џка моегw2 и4де сeрдце моE, и3 ѓще рукaма мои1ма прикоснyхсz дарHвъ,
|
Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,
|
|
8
|
8
|
|
да посёю ќбw, ґ и3нjи да поzдsтъ, без8 к0рене же да бhхъ бhлъ на земли2.
|
то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.
|
|
9
|
9
|
|
Ѓще в8слёдъ и4де сeрдце моE жены2 мyжа и3нaгw, и3 ѓще присэдsй бhхъ при двeрехъ є3S,
|
Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —
|
|
10
|
10
|
|
ўг0дна u5бо бyди и3 женA моS и3н0му мyжу, младeнцы же мои2 смирeни да бyдутъ:
|
нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,
|
|
11
|
11
|
|
ћрость бо гнёва не ўдержaна, є4же њскверни1ти мyжа и3нaгw женY:
|
тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;
|
|
12
|
12
|
|
џгнь бо є4сть горsй на вс‰ страны6, и3дёже нaйдетъ, и3з8 корeніz погуби1тъ.
|
це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.
|
|
13
|
13
|
|
Ѓще же презрёхъ сyдъ рабA моегw2 и3ли2 рабhни, прsщымсz и5мъ предо мн0ю:
|
Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,
|
|
14
|
14
|
|
чт0 бо сотворю2, ѓще и3спытaніе сотвори1тъ ми2 гDь; ѓще же и3 посэщeніе, кjй tвётъ сотворю2;
|
то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?
|
|
15
|
15
|
|
Е#дA не ћкоже и3 ѓзъ бёхъ во чрeвэ, и3 тjи бhша; бёхомъ же въ т0мже чрeвэ.
|
Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?
|
|
16
|
16
|
|
Немощнjи же, ѓще когдA чесогw2 трeбоваху, не не получи1ша, вдови1ча же џка не презрёхъ.
|
Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?
|
|
17
|
17
|
|
Ѓще же и3 хлёбъ м0й kд0хъ є3ди1нъ и3 си1рому не преподaхъ t негw2:
|
Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?
|
|
18
|
18
|
|
понeже t ю4ности моеS корми1хъ ћкоже nтeцъ, и3 t чрeва мaтере моеS наставлsхъ:
|
Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.
|
|
19
|
19
|
|
ѓще же презрёхъ нaга погибaюща и3 не њблек0хъ є3гw2:
|
Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —
|
|
20
|
20
|
|
немощнjи же ѓще не благослови1ша мS, t стрижeніz же ѓгнцєвъ мои1хъ согрёшасz плещы2 и4хъ:
|
чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?
|
|
21
|
21
|
|
ѓще воздвиг0хъ на сиротY рyку, надёzсz, ћкw мн0га п0мощь мнЁ є4сть:
|
Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,
|
|
22
|
22
|
|
да tпадeтъ u5бо рaмо моE t состaва, мhшца же моS t лaктz да сокруши1тсz:
|
то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,
|
|
23
|
23
|
|
стрaхъ бо гDень њб8s мz, и3 t тsгости є3гw2 не стерплю2.
|
тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.
|
|
24
|
24
|
|
Ѓще вчини1хъ злaто въ крёпость мою2 и3 ѓще на кaмєніz многоцBннаz надёzхсz,
|
Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?
|
|
25
|
25
|
|
ѓще же и3 возвесели1хсz, мн0гу ми2 богaтству сyщу, ѓще же и3 на безчи1сленныхъ положи1хъ рyку мою2:
|
Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?
|
|
26
|
26
|
|
и3ли2 не ви1димъ с0лнца возсіsвшагw њскудэвaюща, лунh же ўмалsющіzсz; не въ ни1хъ бо є4сть:
|
Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,
|
|
27
|
27
|
|
и3 ѓще прельсти1сz w4тай сeрдце моE, ѓще и3 рyку мою2 положи1въ на ўстaхъ мои1хъ лобзaхъ:
|
чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?
|
|
28
|
28
|
|
и3 сіe ми u5бо въ беззак0ніе превeліе да вмэни1тсz, ћкw солгaхъ пред8 бGомъ вhшнимъ.
|
Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.
|
|
29
|
29
|
|
Ѓще же њбрaдовахсz њ падeніи вр†гъ мои1хъ, и3 речE сeрдце моE: блaгоже, блaгоже:
|
Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?
|
|
30
|
30
|
|
да ўслhшитъ u5бо ќхо моE клsтву мою2, њѕлослaвленъ же да бyду t людjй мои1хъ њѕлоблsемь.
|
Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.
|
|
31
|
31
|
|
Ѓще же и3 мн0гажды рёша рабы6ни мо‰: кто2 ќбw дaлъ бы нaмъ t пл0тей є3гw2 насhтитисz, ѕэлw2 мнЁ блaгу сyщу;
|
Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?
|
|
32
|
32
|
|
И# внЁ не водворsшесz стрaнникъ, двeрь же моS всsкому приходsщему tвeрста бЁ.
|
Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.
|
|
33
|
33
|
|
Ѓще же и3 согрэшaz нев0лею, скрhхъ грёхъ м0й:
|
Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,
|
|
34
|
34
|
|
не посрами1хсz бо нар0днагw мн0жества, є4же не повёдати пред8 ни1ми: ѓще же и3 њстaвихъ малом0щнаго и3зhти и3з8 двeрій мои1хъ тщи1мъ нёдромъ: (ѓще бы не ўбоsлсz).
|
то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.
|
|
35
|
35
|
|
Кто2 дaстъ слyшающаго менE; руки1 же гDни ѓще бhхъ не ўбоsлсz, писaніе же, є4же и3мёхъ на кого2,
|
О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.
|
|
36
|
36
|
|
на плещaхъ возложи1въ ѓки вэнeцъ, читaхъ,
|
Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;
|
|
37
|
37
|
|
и3 ѓще не раздрaвъ є3гw2 tдaхъ, ничт0же взeмъ t должникA:
|
оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.
|
|
38
|
38
|
|
ѓще на мS когдA землS возстенA, ѓще и3 бразды6 є3S восплaкашасz вкyпэ:
|
Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;
|
|
39
|
39
|
|
ѓще и3 си1лу є3S kд0хъ є3ди1нъ без8 цэны2, и3ли2 ѓще и3 дyшу господи1на земли2 взeмъ њскорби1хъ:
|
якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,
|
|
40
|
40
|
|
вмёстw пшени1цы да взhдетъ ми2 кропи1ва, ґ вмёстw kчмeнz тeрніе.
|
то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.
|
