1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lа
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
| Завётъ положи1хъ nчи1ма мои1ма, да не помhшлю на дэви1цу. | Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину. |
|
2
|
2
|
| И# что2 ўдэли2 бGъ свhше, и3 наслёдіе всеси1льнагw t вhшнихъ; | Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес? |
|
3
|
3
|
| Ўвы2, пaгуба неправди1вому и3 tчуждeніе творsщымъ беззак0ніе. | Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть? |
|
4
|
4
|
| Не сaмъ ли ќзритъ пyть м0й и3 вс‰ стwпы2 мо‰ и3зочтeтъ; | Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків? |
|
5
|
5
|
| Ѓще ходи1хъ съ посмэsтєли, и3 ѓще потщaсz ногA моS на лeсть, | Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; — |
|
6
|
6
|
| стaхъ бо на мёрилэ прaведнэ, ви1дэ же гDь неѕл0біе моE. | нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність. |
|
7
|
7
|
| Ѓще ўклони1сz ногA моS t пути2, ѓще и3 в8слёдъ џка моегw2 и4де сeрдце моE, и3 ѓще рукaма мои1ма прикоснyхсz дарHвъ, | Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх, |
|
8
|
8
|
| да посёю ќбw, ґ и3нjи да поzдsтъ, без8 к0рене же да бhхъ бhлъ на земли2. | то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені. |
|
9
|
9
|
| Ѓще в8слёдъ и4де сeрдце моE жены2 мyжа и3нaгw, и3 ѓще присэдsй бhхъ при двeрехъ є3S, | Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, — |
|
10
|
10
|
| ўг0дна u5бо бyди и3 женA моS и3н0му мyжу, младeнцы же мои2 смирeни да бyдутъ: | нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї, |
|
11
|
11
|
| ћрость бо гнёва не ўдержaна, є4же њскверни1ти мyжа и3нaгw женY: | тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду; |
|
12
|
12
|
| џгнь бо є4сть горsй на вс‰ страны6, и3дёже нaйдетъ, и3з8 корeніz погуби1тъ. | це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє. |
|
13
|
13
|
| Ѓще же презрёхъ сyдъ рабA моегw2 и3ли2 рабhни, прsщымсz и5мъ предо мн0ю: | Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною, |
|
14
|
14
|
| чт0 бо сотворю2, ѓще и3спытaніе сотвори1тъ ми2 гDь; ѓще же и3 посэщeніе, кjй tвётъ сотворю2; | то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому? |
|
15
|
15
|
| Е#дA не ћкоже и3 ѓзъ бёхъ во чрeвэ, и3 тjи бhша; бёхомъ же въ т0мже чрeвэ. | Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі? |
|
16
|
16
|
| Немощнjи же, ѓще когдA чесогw2 трeбоваху, не не получи1ша, вдови1ча же џка не презрёхъ. | Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови? |
|
17
|
17
|
| Ѓще же и3 хлёбъ м0й kд0хъ є3ди1нъ и3 си1рому не преподaхъ t негw2: | Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота? |
|
18
|
18
|
| понeже t ю4ности моеS корми1хъ ћкоже nтeцъ, и3 t чрeва мaтере моеS наставлsхъ: | Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову. |
|
19
|
19
|
| ѓще же презрёхъ нaга погибaюща и3 не њблек0хъ є3гw2: | Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, — |
|
20
|
20
|
| немощнjи же ѓще не благослови1ша мS, t стрижeніz же ѓгнцєвъ мои1хъ согрёшасz плещы2 и4хъ: | чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх? |
|
21
|
21
|
| ѓще воздвиг0хъ на сиротY рyку, надёzсz, ћкw мн0га п0мощь мнЁ є4сть: | Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт, |
|
22
|
22
|
| да tпадeтъ u5бо рaмо моE t состaва, мhшца же моS t лaктz да сокруши1тсz: | то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя, |
|
23
|
23
|
| стрaхъ бо гDень њб8s мz, и3 t тsгости є3гw2 не стерплю2. | тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я. |
|
24
|
24
|
| Ѓще вчини1хъ злaто въ крёпость мою2 и3 ѓще на кaмєніz многоцBннаz надёzхсz, | Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя? |
|
25
|
25
|
| ѓще же и3 возвесели1хсz, мн0гу ми2 богaтству сyщу, ѓще же и3 на безчи1сленныхъ положи1хъ рyку мою2: | Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато? |
|
26
|
26
|
| и3ли2 не ви1димъ с0лнца возсіsвшагw њскудэвaюща, лунh же ўмалsющіzсz; не въ ни1хъ бо є4сть: | Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує, |
|
27
|
27
|
| и3 ѓще прельсти1сz w4тай сeрдце моE, ѓще и3 рyку мою2 положи1въ на ўстaхъ мои1хъ лобзaхъ: | чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою? |
|
28
|
28
|
| и3 сіe ми u5бо въ беззак0ніе превeліе да вмэни1тсz, ћкw солгaхъ пред8 бGомъ вhшнимъ. | Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього. |
|
29
|
29
|
| Ѓще же њбрaдовахсz њ падeніи вр†гъ мои1хъ, и3 речE сeрдце моE: блaгоже, блaгоже: | Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його? |
|
30
|
30
|
| да ўслhшитъ u5бо ќхо моE клsтву мою2, њѕлослaвленъ же да бyду t людjй мои1хъ њѕлоблsемь. | Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його. |
|
31
|
31
|
| Ѓще же и3 мн0гажды рёша рабы6ни мо‰: кто2 ќбw дaлъ бы нaмъ t пл0тей є3гw2 насhтитисz, ѕэлw2 мнЁ блaгу сyщу; | Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися? |
|
32
|
32
|
| И# внЁ не водворsшесz стрaнникъ, двeрь же моS всsкому приходsщему tвeрста бЁ. | Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому. |
|
33
|
33
|
| Ѓще же и3 согрэшaz нев0лею, скрhхъ грёхъ м0й: | Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої, |
|
34
|
34
|
| не посрами1хсz бо нар0днагw мн0жества, є4же не повёдати пред8 ни1ми: ѓще же и3 њстaвихъ малом0щнаго и3зhти и3з8 двeрій мои1хъ тщи1мъ нёдромъ: (ѓще бы не ўбоsлсz). | то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері. |
|
35
|
35
|
| Кто2 дaстъ слyшающаго менE; руки1 же гDни ѓще бhхъ не ўбоsлсz, писaніе же, є4же и3мёхъ на кого2, | О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис. |
|
36
|
36
|
| на плещaхъ возложи1въ ѓки вэнeцъ, читaхъ, | Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець; |
|
37
|
37
|
| и3 ѓще не раздрaвъ є3гw2 tдaхъ, ничт0же взeмъ t должникA: | оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем. |
|
38
|
38
|
| ѓще на мS когдA землS возстенA, ѓще и3 бразды6 є3S восплaкашасz вкyпэ: | Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її; |
|
39
|
39
|
| ѓще и3 си1лу є3S kд0хъ є3ди1нъ без8 цэны2, и3ли2 ѓще и3 дyшу господи1на земли2 взeмъ њскорби1хъ: | якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів, |
|
40
|
40
|
| вмёстw пшени1цы да взhдетъ ми2 кропи1ва, ґ вмёстw kчмeнz тeрніе. | то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися. |
