1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa к7f
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
| Е#щe же приложи1въ јwвъ, речE въ при1тчахъ: | І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав: |
|
2
|
2
|
| кт0 мz ўстр0итъ по мцcамъ прeжднихъ днjй, въ ни1хже мS бGъ хранsше, | о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене, |
|
3
|
3
|
| ћкоже є3гдA свэтsшесz свэти1лникъ є3гw2 над8 глав0ю моeю, є3гдA свётомъ є3гw2 хождaхъ во тмЁ, | коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми; |
|
4
|
4
|
| є3гдA бёхъ тsжекъ въ путeхъ, є3гдA бGъ посэщeніе творsше д0му моемY, | як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм, |
|
5
|
5
|
| є3гдA бёхъ богaтъ ѕэлw2, w4крестъ же менє2 раби2, | коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене, |
|
6
|
6
|
| є3гдA њбливaхусz путіE мои2 мaсломъ крaвіимъ, г0ры же мо‰ њбливaхусz млек0мъ, | коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею! |
|
7
|
7
|
| є3гдA и3схождaхъ и3з8yтра во грaдъ, на ст0гнахъ же поставлsшесz ми2 прест0лъ; | коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, — |
|
8
|
8
|
| Ви1дzще мS ю4нwши скрывaшасz, старBйшины же вси2 воставaша: | юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли; |
|
9
|
9
|
| вельмHжи же преставaху глаг0лати, пeрстъ возл0жше на ўстA сво‰. | князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої; |
|
10
|
10
|
| Слhшавшіи же блажи1ша мS, и3 љзhкъ и4хъ прильпE гортaни и4хъ: | голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх. |
|
11
|
11
|
| ћкw ќхо слhша и3 ўблажи1 мz, џко же ви1дэвъ мS ўклони1сz. | Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене, |
|
12
|
12
|
| Спас0хъ бо ўб0гаго t руки2 си1льнагw, и3 сиротЁ, є3мyже не бЁ пом0щника, помог0хъ. | тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного. |
|
13
|
13
|
| Благословeніе погибaющагw на мS да пріи1детъ, ўстa же вдwви1ча благослови1ша мS. | Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість. |
|
14
|
14
|
| Въ прaвду же њблачaхсz, њдэвaхсz же въ сyдъ ћкw въ ри1зу. | Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець. |
|
15
|
15
|
| Џко бёхъ слэпы6мъ, ногa же хромhмъ: | Я був очима сліпому і ногами кульгавому; |
|
16
|
16
|
| ѓзъ бhхъ nтeцъ немwщнhмъ, рaспрю же, є3sже не вёдzхъ, и3зслёдихъ: | батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно. |
|
17
|
17
|
| сотр0хъ же членHвныz непрaведныхъ, t средh же зубHвъ и4хъ граблeніе и3з8sхъ. | Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене. |
|
18
|
18
|
| Рёхъ же: в0зрастъ м0й состарёетсz ћкоже стебло2 фjніково, мнHга лBта поживY. | І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок; |
|
19
|
19
|
| К0рень развeрзесz при водЁ, и3 росA пребyдетъ на жaтвэ моeй. | корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх; |
|
20
|
20
|
| Слaва моS н0ва со мн0ю, и3 лyкъ м0й въ руцЁ моeй п0йдетъ. | слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй. |
|
21
|
21
|
| (СтарBйшины) слhшавшіи мS внимaху, молчaху же њ моeмъ совётэ. | Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй. |
|
22
|
22
|
| Къ моемY глаг0лу не прилагaху, рaдовахусz же, є3гдA къ ни6мъ глаг0лахъ: | Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них. |
|
23
|
23
|
| ћкоже землS жaждущаz њжидaетъ дождS, тaкw сjи моегw2 глаг0ланіz. | Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої. |
|
24
|
24
|
| Ѓще возсмэю1сz къ ни6мъ, не вёриша: и3 свётъ лицA моегw2 не tпадaше. | Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали. |
|
25
|
25
|
| И#збрaхъ пyть и4хъ, и3 сэдёхъ кнsзь, и3 вселsхсz ћкоже цaрь посредЁ хрaбрыхъ, ѓки ўтэшazй печaльныхъ. | Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче. |
