1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
Призови1 же, ѓще кт0 тz ўслhшитъ, и3ли2 ѓще кого2 t с™hхъ ѓгGлъ ќзриши.
|
Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти?
|
|
2
|
2
|
|
Безyмнаго бо ўбивaетъ гнёвъ, заблyждшаго же ўмерщвлsетъ рвeніе.
|
Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування.
|
|
3
|
3
|
|
Ѓзъ же ви1дэхъ безyмныхъ ўкоренsющихсz, но ѓбіе поzдeно бhсть и4хъ жили1ще.
|
Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його.
|
|
4
|
4
|
|
Далeче да бyдутъ сhнове и4хъ t спасeніz, и3 да сотрyтсz при двeрехъ хyждшихъ, и3 не бyдетъ и3з8имazй.
|
Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника.
|
|
5
|
5
|
|
Я%же бо nни2 собрaша, првdницы поzдsтъ, сaми же t ѕHлъ не и3з8sти бyдутъ: и3змождeнна бyди крёпость и4хъ.
|
Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його.
|
|
6
|
6
|
|
Не и4мать бо t земли2 и3зhти трyдъ, ни t г0ръ прозsбнути болёзнь:
|
Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо;
|
|
7
|
7
|
|
но человёкъ раждaетсz на трyдъ, птенцh же сyпwвы выс0кw парsтъ.
|
але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору.
|
|
8
|
8
|
|
Nбaче же ѓзъ помолю1сz бGови, гDа же всёхъ вLку призовY,
|
Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу,
|
|
9
|
9
|
|
творsщаго вє1ліz и3 неизслBдимаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA:
|
Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри,
|
|
10
|
10
|
|
даю1щаго д0ждь на зeмлю, посылaющаго в0ду на поднебeсную:
|
дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів;
|
|
11
|
11
|
|
возносsщаго смирє1нныz на высотY и3 поги1бшыz воздвизaющаго во спасeніе:
|
принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння.
|
|
12
|
12
|
|
расточaющаго совёты лукaвыхъ, да не сотворsтъ рyцэ и4хъ и4стины.
|
Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів.
|
|
13
|
13
|
|
Ўловлszй премyдрыхъ въ мyдрости и4хъ, совётъ же ковaрныхъ разори2.
|
Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною:
|
|
14
|
14
|
|
Во дни2 њбhметъ и5хъ тмA, въ полyдне же да њсsжутъ ћкоже въ нощи2,
|
вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі.
|
|
15
|
15
|
|
и3 да поги1бнутъ на брaни: немощнhй же да и3зhдетъ и3з8 руки2 си1льнагw.
|
Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного.
|
|
16
|
16
|
|
Бyди же немощн0му надeжда, непрaведнагw же ўстA да заградsтсz.
|
І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої.
|
|
17
|
17
|
|
Блажeнъ же человёкъ, є3г0же њбличи2 бGъ, наказaніz же вседержи1телева не tвращaйсz:
|
Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай,
|
|
18
|
18
|
|
т0й бо болёти твори1тъ и3 пaки возставлsетъ: порази2, и3 рyцэ є3гw2 и3зцэлsтъ:
|
бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують.
|
|
19
|
19
|
|
шести1жды t бёдъ и4зметъ тS, въ седмёмъ же не к0снеттисz ѕло2:
|
У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло.
|
|
20
|
20
|
|
во глaдэ и3збaвитъ тS t смeрти, на брaни же и3з8 руки2 желёза и3зрэши1тъ тS:
|
Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча.
|
|
21
|
21
|
|
t бичA љзhка скрhетъ тS, и3 не ўбои1шисz t ѕHлъ находsщихъ:
|
Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде.
|
|
22
|
22
|
|
непрaвєднымъ и3 беззакHннымъ посмэeшисz, t ди1віихъ же ѕвэрeй не ўбои1шисz,
|
Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся,
|
|
23
|
23
|
|
занE съ кaменіемъ ди1віимъ завётъ тв0й: ѕвёріе бо ди1віи примирsтсz тебЁ.
|
бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою.
|
|
24
|
24
|
|
Пот0мъ ўразумёеши, ћкw въ ми1рэ бyдетъ д0мъ тв0й, жили1ще же хрaмины твоеS не и4мать согрэши1ти:
|
І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш.
|
|
25
|
25
|
|
ўразумёеши же, ћкw мн0го сёмz твоE, и3 ч†да тво‰ бyдутъ ћкw вeсь ѕлaкъ сeлный:
|
І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі.
|
|
26
|
26
|
|
вни1деши же во гр0бъ ћкоже пшени1ца созрёлаz во врeмz пожaтаz, и3ли2 ћкоже ст0гъ гумнA во врeмz свезeнный.
|
Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час.
|
|
27
|
27
|
|
СE, сі‰ си1це и3зслёдихомъ: сі‰ сyть, ±же слhшахомъ: тh же разумёй себЁ, ѓще что2 сотвори1лъ є3си2.
|
Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.
|
