1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lз
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
| И# t си1хъ возмzтeсz сeрдце моE и3 tт0ржесz t мёста своегw2. | І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого. |
|
2
|
2
|
| Послyшай слyха во гнёвэ ћрости гDни, и3 поучeніе и3зо ќстъ є3гw2 и3зhдетъ. | Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його. |
|
3
|
3
|
| Под8 всёмъ нeбомъ начaлство є3гw2, и3 свётъ є3гw2 на крил{ земли2. | Під усім небом перекоти його, і блищання його — до країв землі. |
|
4
|
4
|
| Вслёдъ є3гw2 возопіeтъ глaсомъ, возгреми1тъ глaсомъ вели1чіz своегw2, и3 не и3змэни1тъ и4хъ, ћкw ўслhшитъ глaсъ є3гw2. | За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий. |
|
5
|
5
|
| Возгреми1тъ крёпкій глaсомъ свои1мъ ди6внаz: сотвори1 бо вє1ліz, и4хже не вёдахомъ. | Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні. |
|
6
|
6
|
| Повелэвazй снёгу: бyди на земли2, и3 бyрz дождS, и3 бyрz дождє1въ могyтства є3гw2. | Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі. |
|
7
|
7
|
| Въ руцЁ всsкагw человёка знaменаетъ, да познaетъ всsкъ человёкъ свою2 нeмощь. | Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його. |
|
8
|
8
|
| Внид0ша же ѕвёріе под8 кр0въ и3 ўмолк0ша на л0жи. | Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах. |
|
9
|
9
|
| И#з8 храни1лищъ внyтреннихъ нах0дzтъ бwлёзни, и3 t внёшнихъ стрaнъ стyдень. | З півдня приходить буря, з півночі — холоднеча. |
|
10
|
10
|
| И# t дыхaніz крёпка дaстъ лeдъ: ўправлsетъ же в0ду, ћкоже х0щетъ, | Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується. |
|
11
|
11
|
| и3 и3збрaнное ўстроsетъ w4блакъ: разженeтъ w4блакъ свётъ є3гw2, | Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його, |
|
12
|
12
|
| и3 сaмъ њкрє1стнаz преврати1тъ, ћкоже х0щетъ, въ дэлA и4хъ: вс‰, є3ли6ка заповёсть и5мъ, сі‰ чиноположє1на сyть t негw2 на земли2, | і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі. |
|
13
|
13
|
| ѓще въ наказaніе, ѓще на зeмлю свою2, ѓще на ми1лость њбрsщетъ и5. | Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування. |
|
14
|
14
|
| Внуши2 сі‰, јwве: стaни ўчaйсz си1лэ гDни. | Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі. |
|
15
|
15
|
| Вёмы, ћкw гDь положи2 дэлA сво‰, свётъ сотвори1въ и3з8 тмы2. | Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї? |
|
16
|
16
|
| Вёсть же разли1чіе њблакHвъ и3 вє1ліz падє1ніz ѕлhхъ. | Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні? |
|
17
|
17
|
| Твоs же nдeжда теплA, почивaетъ же на земли2 t ю4га. | Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня? |
|
18
|
18
|
| Ўтверждє1ніz съ ни1мъ въ дрeвности, крэпк† ћкоже видёніе сли1тіz. | Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало? |
|
19
|
19
|
| Чесw2 рaди, научи1 мz, что2 речeмъ є3мY; и3 престaнемъ мнHга глаг0люще. | Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти. |
|
20
|
20
|
| Е#дA кни1га, и3ли2 книг0чіа ми2 предстои1тъ; да стоsщь сотворю2 человёку молчaти. | Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому? |
|
21
|
21
|
| Не всBмъ же ви1димь свётъ: свётлый є4сть въ дрeвностехъ, ћкоже є4же t негw2 на w4блацэхъ. | Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх. |
|
22
|
22
|
| T сёвера w4блацы златозaрни: въ си1хъ вeліz слaва и3 чeсть вседержи1телева. | Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич. |
|
23
|
23
|
| И# не њбрэтaемъ и3н0го под0бна крёпости є3гw2: и4же сyдитъ првdнw, мни1ши ли, ћкw не слhшитъ т0й; | Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить. |
|
24
|
24
|
| Тёмже ўбоsтсz є3гw2 человёцы: ўбоsтсz же є3гw2 и3 премyдріи сeрдцемъ. | Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем! |
