1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Главa lз
|
Глава 37
|
|
1
|
1
|
|
И# t си1хъ возмzтeсz сeрдце моE и3 tт0ржесz t мёста своегw2.
|
І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого.
|
|
2
|
2
|
|
Послyшай слyха во гнёвэ ћрости гDни, и3 поучeніе и3зо ќстъ є3гw2 и3зhдетъ.
|
Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його.
|
|
3
|
3
|
|
Под8 всёмъ нeбомъ начaлство є3гw2, и3 свётъ є3гw2 на крил{ земли2.
|
Під усім небом перекоти його, і блищання його — до країв землі.
|
|
4
|
4
|
|
Вслёдъ є3гw2 возопіeтъ глaсомъ, возгреми1тъ глaсомъ вели1чіz своегw2, и3 не и3змэни1тъ и4хъ, ћкw ўслhшитъ глaсъ є3гw2.
|
За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий.
|
|
5
|
5
|
|
Возгреми1тъ крёпкій глaсомъ свои1мъ ди6внаz: сотвори1 бо вє1ліz, и4хже не вёдахомъ.
|
Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні.
|
|
6
|
6
|
|
Повелэвazй снёгу: бyди на земли2, и3 бyрz дождS, и3 бyрz дождє1въ могyтства є3гw2.
|
Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі.
|
|
7
|
7
|
|
Въ руцЁ всsкагw человёка знaменаетъ, да познaетъ всsкъ человёкъ свою2 нeмощь.
|
Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його.
|
|
8
|
8
|
|
Внид0ша же ѕвёріе под8 кр0въ и3 ўмолк0ша на л0жи.
|
Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах.
|
|
9
|
9
|
|
И#з8 храни1лищъ внyтреннихъ нах0дzтъ бwлёзни, и3 t внёшнихъ стрaнъ стyдень.
|
З півдня приходить буря, з півночі — холоднеча.
|
|
10
|
10
|
|
И# t дыхaніz крёпка дaстъ лeдъ: ўправлsетъ же в0ду, ћкоже х0щетъ,
|
Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується.
|
|
11
|
11
|
|
и3 и3збрaнное ўстроsетъ w4блакъ: разженeтъ w4блакъ свётъ є3гw2,
|
Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його,
|
|
12
|
12
|
|
и3 сaмъ њкрє1стнаz преврати1тъ, ћкоже х0щетъ, въ дэлA и4хъ: вс‰, є3ли6ка заповёсть и5мъ, сі‰ чиноположє1на сyть t негw2 на земли2,
|
і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі.
|
|
13
|
13
|
|
ѓще въ наказaніе, ѓще на зeмлю свою2, ѓще на ми1лость њбрsщетъ и5.
|
Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування.
|
|
14
|
14
|
|
Внуши2 сі‰, јwве: стaни ўчaйсz си1лэ гDни.
|
Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі.
|
|
15
|
15
|
|
Вёмы, ћкw гDь положи2 дэлA сво‰, свётъ сотвори1въ и3з8 тмы2.
|
Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї?
|
|
16
|
16
|
|
Вёсть же разли1чіе њблакHвъ и3 вє1ліz падє1ніz ѕлhхъ.
|
Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні?
|
|
17
|
17
|
|
Твоs же nдeжда теплA, почивaетъ же на земли2 t ю4га.
|
Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня?
|
|
18
|
18
|
|
Ўтверждє1ніz съ ни1мъ въ дрeвности, крэпк† ћкоже видёніе сли1тіz.
|
Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало?
|
|
19
|
19
|
|
Чесw2 рaди, научи1 мz, что2 речeмъ є3мY; и3 престaнемъ мнHга глаг0люще.
|
Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти.
|
|
20
|
20
|
|
Е#дA кни1га, и3ли2 книг0чіа ми2 предстои1тъ; да стоsщь сотворю2 человёку молчaти.
|
Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому?
|
|
21
|
21
|
|
Не всBмъ же ви1димь свётъ: свётлый є4сть въ дрeвностехъ, ћкоже є4же t негw2 на w4блацэхъ.
|
Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх.
|
|
22
|
22
|
|
T сёвера w4блацы златозaрни: въ си1хъ вeліz слaва и3 чeсть вседержи1телева.
|
Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич.
|
|
23
|
23
|
|
И# не њбрэтaемъ и3н0го под0бна крёпости є3гw2: и4же сyдитъ првdнw, мни1ши ли, ћкw не слhшитъ т0й;
|
Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить.
|
|
24
|
24
|
|
Тёмже ўбоsтсz є3гw2 человёцы: ўбоsтсz же є3гw2 и3 премyдріи сeрдцемъ.
|
Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!
|
