Глава 10
|
|
1
|
|
Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане. | |
2
|
|
Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому. | |
3
|
|
Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних облаштується місто. | |
4
|
|
У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній. | |
5
|
|
У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою. | |
6
|
|
Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом. | |
7
|
|
Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох. | |
8
|
|
Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство. | |
9
|
|
Чого гордиться земля і попіл? | |
10
|
|
І за життя вивергаються нутрощі його. | |
11
|
|
Тривалу хворобу лікар нехтує: | |
12
|
|
і ось, нині цар, а завтра помирає. | |
13
|
|
Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва. | |
14
|
|
Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його; | |
15
|
|
бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти; | |
16
|
|
і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його. | |
17
|
|
Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх. | |
18
|
|
Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних. | |
19
|
|
Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі. | |
20
|
|
Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх. | |
21
|
|
Гордість не створена для людей, ні лють гніву — для народжених жінками. | |
22
|
|
Сім’я шановане яке? — Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа. | |
23
|
|
Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді. | |
24
|
|
Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, — в очах Його. | |
25
|
|
Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх — страх Господній. | |
26
|
|
Несправедливо — нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного. | |
27
|
|
Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа. | |
28
|
|
Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлювана ним, не буде нарікати. | |
29
|
|
Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку. | |
30
|
|
Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі. | |
31
|
|
Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством. | |
32
|
|
Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє? | |
33
|
|
Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство: | |
34
|
|
шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності? |