1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 43
|
|
|
1
|
|
| Велич висоти, твердь чистоти, вигляд неба у славному явленні! | |
|
2
|
|
| Сонце, коли воно являється, звіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього! | |
|
3
|
|
| У полудень воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть? | |
|
4
|
|
| Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блискаючи промінням, воно засліплює очі. | |
|
5
|
|
| Великий Господь, Який створив його, і за словом Його воно поспішно пробігає путь свою. | |
|
6
|
|
| І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку: | |
|
7
|
|
| від місяця — вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти; | |
|
8
|
|
| місяць називається за ім’ям його; він дивно зростає у своїй зміні; | |
|
9
|
|
| це — глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній; | |
|
10
|
|
| краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах! | |
|
11
|
|
| За словом Святого зірки стоять за чином і не втомлюються на варті своїй. | |
|
12
|
|
| Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму! | |
|
13
|
|
| Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її. | |
|
14
|
|
| Повелінням Його швидко сиплеться сніг, і миттєво блискають блискавки суду Його. | |
|
15
|
|
| Відкриваються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи. | |
|
16
|
|
| Могутністю Своєю Він зміцнює хмари, і розбиваються камені граду; | |
|
17
|
|
| від погляду Його стрясаються гори, і з волі Його віє південний вітер. | |
|
18
|
|
| Голос грому Його приводить у тремтіння землю, і північна буря і вихор. | |
|
19
|
|
| Він сипле сніг подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його — як опускається сарана; | |
|
20
|
|
| красі білизни його дивується око, і паданню його дивується серце. | |
|
21
|
|
| І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, стає гострим. | |
|
22
|
|
| Подме північний холодний вітер, — і з води робиться лід: він розстилається на всякому вмістилищі вод, і вода одягається ніби у лати; | |
|
23
|
|
| покриває гори, і спалює пустелю, і, як вогонь, обпалює траву. | |
|
24
|
|
| Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки. | |
|
25
|
|
| Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови. | |
|
26
|
|
| Ті, що плавають по морю, розповідають про небезпеку на ньому, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими: | |
|
27
|
|
| бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ. | |
|
28
|
|
| Через Нього усе успішно досягає свого призначення, і усе тримається словом Його. | |
|
29
|
|
| Багато чого можемо ми сказати, і однак же не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе. | |
|
30
|
|
| Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за всі діла Свої. | |
|
31
|
|
| Страшний Господь і дуже великий, і дивна могутність Його! | |
|
32
|
|
| Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим; | |
|
33
|
|
| і величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, тому що не осягнете. | |
|
34
|
|
| Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є? | |
|
35
|
|
| Багато приховано, що набагато більше за це; бо ми бачимо малу частину діл Його. | |
|
36
|
|
| Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість. |
