Глава 22
|
|
1
|
|
До брудного каменя подібний лінивий: усякий освистить безславність його. | |
2
|
|
До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку. | |
3
|
|
Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження. | |
4
|
|
Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив. | |
5
|
|
Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві. | |
6
|
|
Невчасна розповідь — те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу. | |
7
|
|
Хто повчає нерозумного — те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну. | |
8
|
|
Хто розповідає що-небудь нерозумному — те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: «що?» | |
9
|
|
Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього. | |
10
|
|
Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть. | |
11
|
|
Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його. | |
12
|
|
З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи; | |
13
|
|
бережися від нього, щоб не мати неприємности і не забруднити себе зіткненням з ним; | |
14
|
|
ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його. | |
15
|
|
Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний? | |
16
|
|
Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду. | |
17
|
|
Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху. | |
18
|
|
Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні. | |
19
|
|
Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру: | |
20
|
|
так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху. | |
21
|
|
Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне. | |
22
|
|
Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу. | |
23
|
|
Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби. | |
24
|
|
Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення. | |
25
|
|
Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга. | |
26
|
|
Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його; | |
27
|
|
залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині. | |
28
|
|
Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки. | |
29
|
|
Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його; | |
30
|
|
а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його. | |
31
|
|
Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене! |