Глава 45
|
|
1
|
|
улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна. | |
2
|
|
Він зрівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам; | |
3
|
|
Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї. | |
4
|
|
За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей, | |
5
|
|
сподобив його чути голос Його, увів його у морок | |
6
|
|
і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля — постановам Його. | |
7
|
|
Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, — | |
8
|
|
уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави; | |
9
|
|
Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг: | |
10
|
|
у спідній одяг, в подир та ефод; | |
11
|
|
і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його; | |
12
|
|
наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, уримом і тумимом, | |
13
|
|
червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих; | |
14
|
|
на кидарі його — золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей. | |
15
|
|
Раніше нього не було цього від віку: | |
16
|
|
хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи. | |
17
|
|
Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі. | |
18
|
|
Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм: | |
19
|
|
йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його; | |
20
|
|
Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій; | |
21
|
|
Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його. | |
22
|
|
Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві; | |
23
|
|
Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву. | |
24
|
|
Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого. | |
25
|
|
І примножив славу Аарона і дав йому спадщину — відділив їм початки плодів: | |
26
|
|
насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його; | |
27
|
|
але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його. | |
28
|
|
Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля; | |
29
|
|
тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки. | |
30
|
|
Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його. | |
31
|
|
Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх. |