1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 38
|
|
|
1
|
|
| Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, | |
|
2
|
|
| і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар. | |
|
3
|
|
| Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані. | |
|
4
|
|
| Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх. | |
|
5
|
|
| Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його? | |
|
6
|
|
| Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його: | |
|
7
|
|
| ними він зціляє людину і знищує хворобу її. | |
|
8
|
|
| Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі. | |
|
9
|
|
| Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе. | |
|
10
|
|
| Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце. | |
|
11
|
|
| Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш; | |
|
12
|
|
| і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен. | |
|
13
|
|
| У якийсь час і в їхніх руках буває успіх; | |
|
14
|
|
| бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя. | |
|
15
|
|
| Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря! | |
|
16
|
|
| Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його; | |
|
17
|
|
| гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму; | |
|
18
|
|
| бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу. | |
|
19
|
|
| З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця. | |
|
20
|
|
| Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець. | |
|
21
|
|
| Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш. | |
|
22
|
|
| «Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні». | |
|
23
|
|
| З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його. | |
|
24
|
|
| Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість. | |
|
25
|
|
| Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів? | |
|
26
|
|
| Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць. | |
|
27
|
|
| Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму; | |
|
28
|
|
| серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості. | |
|
29
|
|
| Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він; | |
|
30
|
|
| звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини; | |
|
31
|
|
| серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості. | |
|
32
|
|
| Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо, | |
|
33
|
|
| який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його: | |
|
34
|
|
| рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість; | |
|
35
|
|
| він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч. | |
|
36
|
|
| Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі; | |
|
37
|
|
| без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому; | |
|
38
|
|
| і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами; | |
|
39
|
|
| але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх. |
