Глава 43
|
Главa м7г
|
1
|
1
|
Велич висоти, твердь чистоти, вигляд неба у славному явленні! | Слaва высоты2, твeрдь чистоты2, зрaкъ небесE въ видёніи слaвы. |
2
|
2
|
Сонце, коли воно являється, звіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього! | С0лнце во kвлeніи возвэщaющее во и3сх0дэ сосyдъ ди1венъ, дёло вhшнzгw. |
3
|
3
|
У полудень воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть? | Въ полyдни своeмъ и3зсушaетъ странY, и3 прsмw вaру є3гw2 кто2 постои1тъ; |
4
|
4
|
Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блискаючи промінням, воно засліплює очі. | (Ѓки) пeщь дhшущее въ дёлэхъ вaра, трегyбw с0лнце пожигaющее г0ры: воскурє1ніz џгнєннаz и3здhшущее и3 простирaющее лучи6 њмрачaетъ џчи. |
5
|
5
|
Великий Господь, Який створив його, і за словом Його воно поспішно пробігає путь свою. | Вeлій гDь сотвори1вый є5, и3 словесы2 свои1ми ўскори2 шeствіе. |
6
|
6
|
І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку: | И# лунA всBмъ во своE врeмz kвлsетъ лBта и3 знaменіе вёка. |
7
|
7
|
від місяця — вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти; | T луны2 знaменіе прaздника: свэти1ло ўмалsющеесz до концA. |
8
|
8
|
місяць називається за ім’ям його; він дивно зростає у своїй зміні; | Мцcъ по и4мени своемY є4сть, возрастaющь ди1внw во и3змэнeніи. |
9
|
9
|
це — глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній; | Сосyдъ њполчeній на высотЁ, на твeрди небeснэй сіsющь. |
10
|
10
|
краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах! | Добр0та небесE, слaва ѕвёздъ, красотA свэтsщисz на выс0кихъ гDнихъ: |
11
|
11
|
За словом Святого зірки стоять за чином і не втомлюються на варті своїй. | словесы2 с™aгw стaнутъ по чи1ну и3 не и4мутъ њслабёти въ стражбaхъ свои1хъ. |
12
|
12
|
Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму! | Ви1ждь дугY и3 благослови2 сотв0ршаго ю5, ѕэлw2 прекрaсна сіsніемъ свои1мъ: |
13
|
13
|
Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її. | њкружи2 нeбо њкружeніемъ слaвы, рyцэ вhшнzгw простр0стэ ю5. |
14
|
14
|
Повелінням Його швидко сиплеться сніг, і миттєво блискають блискавки суду Його. | Повелёніемъ є3гw2 потщaсz снёгъ, и3 ўскорsетъ м0лнію судб0ю своeю. |
15
|
15
|
Відкриваються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи. | Сегw2 рaди tверз0шасz сокрHвища, и3 парsтъ w4блацы ћкw пти6цы. |
16
|
16
|
Могутністю Своєю Він зміцнює хмари, і розбиваються камені граду; | Вели1чіемъ свои1мъ ўкрэпи2 w4блаки, и3 сокруши1шасz кaменіе грaдное: |
17
|
17
|
від погляду Його стрясаються гори, і з волі Його віє південний вітер. | и3 воззрёніемъ є3гw2 подви1жутсz г0ры, и3 в0лею є3гw2 возвёетъ ю4гъ. |
18
|
18
|
Голос грому Його приводить у тремтіння землю, і північна буря і вихор. | Глaсъ гр0ма є3гw2 порази2 зeмлю, и3 бyрz сёверова и3 ви1хорь вётра. |
19
|
19
|
Він сипле сніг подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його — як опускається сарана; | Ћкw пти6цы парsщыz сhплетъ снёгъ, и3 ћкоже прyзи садsщіисz спадє1ніz є3гw2. |
20
|
20
|
красі білизни його дивується око, і паданню його дивується серце. | Добр0тэ бёлости є3гw2 подиви1тсz џко, и3 њ дожди2 є3гw2 ўжaснетсz сeрдце. |
21
|
21
|
І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, стає гострим. | И# слaну ћкw с0ль на зeмлю сhплетъ, и3 смeрзшисz бывaетъ на концы2 nстрA. |
22
|
22
|
Подме північний холодний вітер, — і з води робиться лід: він розстилається на всякому вмістилищі вод, і вода одягається ніби у лати; | Студeнъ вётръ сёверный возвёетъ, и3 смeрзнетсz лeдъ t воды2: на всsцэмъ собрaніи воднёмъ њбитaти и4мать, и3 ѓки во броню2 њблечeтсz водA. |
23
|
23
|
покриває гори, і спалює пустелю, і, як вогонь, обпалює траву. | Поsстъ г0ры и3 пусты6ни пожжeтъ, и3 ўгаси1тъ травY ћкw џгнь. |
24
|
24
|
Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки. | И#зцэлeніе всёхъ со тщaніемъ мглA: росA срэтaющаz t вaра ўтиши1тъ. |
25
|
25
|
Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови. | Мhслію є3гw2 престA бeздна, и3 насади2 въ нeй (гDь) џстровы. |
26
|
26
|
Ті, що плавають по морю, розповідають про небезпеку на ньому, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими: | Плaвающіи по м0рю повёдаютъ бёдство є3гw2, и3 слyхомъ ўшeсъ нaшихъ чуди1мсz, |
27
|
27
|
бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ. | и3 тaмw (сyть) пресл†вна и3 ч{дна дэлA є3гw2, разли1чіе всsкагw жив0тнагw, создaніе ки1тwвъ. |
28
|
28
|
Через Нього усе успішно досягає свого призначення, і усе тримається словом Його. | И$мъ благополyчный конeцъ св0й получaютъ и3 сл0вомъ є3гw2 составлsютсz всsчєскаz. |
29
|
29
|
Багато чого можемо ми сказати, і однак же не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе. | Мн0гw и4мамы рещи2, и3 не и4мамы пости1гнути, и3 скончaніе словeсъ: всE є4сть т0й. |
30
|
30
|
Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за всі діла Свої. | Слaвzще є3го2 гдЁ ўкрэпи1мсz; т0й бо вели1къ пaче всёхъ дёлъ свои1хъ: |
31
|
31
|
Страшний Господь і дуже великий, і дивна могутність Його! | стрaшенъ гDь и3 вели1къ ѕэлw2, и3 чyдно могyтство є3гw2. |
32
|
32
|
Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим; | Слaвzще гDа вознеси1те, є3ли1кw ѓще м0жете, превзhдетъ бо и3 є3щE: |
33
|
33
|
і величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, тому що не осягнете. | возносsще є3го2 ўмн0житесz крёпостію: не труди1тесz, не и4мате бо пости1гнути. |
34
|
34
|
Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є? | Кто2 ви1дэ є3го2 и3 и3сповёсть; и3 кто2 возвели1читъ є3го2, ћкоже є4сть; |
35
|
35
|
Багато приховано, що набагато більше за це; бо ми бачимо малу частину діл Його. | МнHга сокровє1на сyть в‰щшаz си1хъ: м†лаz бо ви1дэхомъ дёлъ є3гw2. |
36
|
36
|
Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість. | Вс‰ бо сотвори2 гDь и3 бlгочести1вымъ дадE премyдрость. |