1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 45
|
Главa м7є
|
|
1
|
1
|
| улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна. | Возлю1бленный бGомъ и3 челwвёки мwmсeй, є3гHже пaмzть во благословeніихъ. |
|
2
|
2
|
| Він зрівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам; | Ўпод0билъ є4сть є3го2 слaвэ с™hхъ и3 возвели1чи є3го2 во стрaсэ врагHвъ. |
|
3
|
3
|
| Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї. | Во словесёхъ є3гw2 знaмєніz ўстaви и3 прослaви є3го2 пред8 лицeмъ царeй: заповёда є3мY къ лю1демъ свои6мъ и3 показA є3мY слaву свою2: |
|
4
|
4
|
| За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей, | въ вёрэ и3 кр0тости є3гw2 њс™и2 є3го2, и3збрA є3го2 t всsкіz пл0ти. |
|
5
|
5
|
| сподобив його чути голос Його, увів його у морок | Слhшанъ сотвори1лъ є4сть є3мY глaсъ св0й и3 введE є3го2 во мглY, |
|
6
|
6
|
| і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля — постановам Його. | и3 дадE є3мY пред8 лицeмъ зaпwвэди, зак0нъ жи1зни и3 вёдэніz, є4же научи1ти їaкwва завёту и3 судбaмъ є3гw2 ї}лz. |
|
7
|
7
|
| Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, — | ҐарHна возвhси с™а, под0бна є3мY брaта є3гw2 t колёна леvjина, |
|
8
|
8
|
| уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави; | постaви є3мY завётъ вёченъ и3 дадE є3мY їерeйство людjй, ўблажи2 є3го2 благоукрашeніемъ и3 препоsса є3го2 nдeждою слaвы, |
|
9
|
9
|
| Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг: | њблечE є3го2 въ совершeніе хвалeніz и3 ўтверди2 є3го2 сосyдами крёпости, |
|
10
|
10
|
| у спідній одяг, в подир та ефод; | њстeгнми и3 поди1ромъ и3 є3пwмjдою, |
|
11
|
11
|
| і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його; | и3 њкружи2 є3го2 шипки6 златhми и3 звонцы6 мн0гими w4крестъ, глашaти глaсъ во ступaніихъ є3гw2, слhшанъ твори1ти глaсъ въ цeркви въ пaмzть сынHмъ людjй свои1хъ: |
|
12
|
12
|
| наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, уримом і тумимом, | nдeждою с™0ю, со злaтомъ и3 v3акjнfомъ и3 порфЂрою, дёломъ пестродёлца, сл0вомъ судA, kвлeньми и4стины, |
|
13
|
13
|
| червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих; | и3сткaнною багрsностію, дёломъ худ0жничимъ, кaмєніи многоцёнными, и3зваsньми печaти, въ свzзaніи злaта, дёломъ каменнодёлателz, на пaмzть въ писaніи и3звazннэмъ по числY колёнъ ї}левыхъ: |
|
14
|
14
|
| на кидарі його — золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей. | вэнeцъ злaтъ верхY кідaра, и3з8wбражeніе печaти с™hни, похвалA чeсти, дёло крёпости, вожделBніz nчeсъ краси6ма прекр†сна. |
|
15
|
15
|
| Раніше нього не було цього від віку: | Прeжде є3гw2 не бhша такwвaz до вёка. |
|
16
|
16
|
| хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи. | Не њблечeсz и3ноплемeнникъ, т0чію сhнове є3гw2 и3 внyчата є3гw2 пrнw. |
|
17
|
17
|
| Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі. | Жє1ртвы и4хъ приноси6мы бsху по вс‰ дни6 непрестaннw двaжды. |
|
18
|
18
|
| Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм: | И#сп0лни мwmсeй рyцэ и3 помaза є3го2 є3лeемъ с™hмъ. |
|
19
|
19
|
| йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його; | Бhсть є3мY въ завётъ вёченъ, и3 сёмени є3гw2 во днeхъ нeба, служи1ти є3мY вкyпэ и3 свzщeнствовати, и3 благословлsти лю1ди є3гw2 и4менемъ є3гw2. |
|
20
|
20
|
| Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій; | И#збрA є3го2 t всёхъ живhхъ принести2 жeртву гDеви, fmміaмъ и3 благоухaніе на пaмzть, на њчищeніе лю1демъ свои6мъ. |
|
21
|
21
|
| Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його. | ДадE є3мY зaпwвэди сво‰, влaсть въ завётэхъ судeбъ, научи1ти їaкwва свидёніємъ и3 въ зак0нэ є3гw2 просвэти1ти ї}лz. |
|
22
|
22
|
| Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві; | Востaша нaнь чуждjи, и3 возревновaша є3мY въ пустhни мyжіе, и4же при даfaнэ и3 ґвірHнэ, и3 с0нмъ корeовъ въ ћрости и3 гнёвэ. |
|
23
|
23
|
| Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву. | Ви1дэ гDь и3 не бlговоли2, и3 скончaшасz ћростію гнёва: |
|
24
|
24
|
| Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого. | сотвори2 въ ни1хъ знaмєніz, погуби1ти | nгнeмъ плaмене. |
|
25
|
25
|
| І примножив славу Аарона і дав йому спадщину — відділив їм початки плодів: | И# приложи2 ґарHнови слaву и3 дадE є3мY наслёдіе: начaтки пeрвыхъ жи6тъ раздэли2 є3мY. |
|
26
|
26
|
| насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його; | Хлёбъ въ пeрвыхъ ўгот0ва на сhтость: и4бо жє1ртвы гDни ћсти бyдутъ, ±же дадE є3мY и3 сёмени є3гw2. |
|
27
|
27
|
| але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його. | Nбaче въ земли2 людjй не наслёдствитъ, и3 въ лю1дехъ не бyдетъ є3мY чaсти: сaмъ бо чaсть є3гw2 и3 наслёдіе. |
|
28
|
28
|
| Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля; | И# фінеeсъ сhнъ є3леазaровъ трeтій во слaвэ, є3гдA ревновaше стрaху гDню, и3 стA въ превращeніи людjй блaгостію ўсeрдіz души2 своеS, и3 ўмоли2 њ ї}ли. |
|
29
|
29
|
| тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки. | Сегw2 рaди постaвленъ є3мY бhсть завётъ ми1ренъ, предстaтелемъ бhти с™hхъ и3 лю1демъ є3гw2, да бyдетъ є3мY и3 сёмени є3гw2 свzщeнства вели1чество во вёкъ. |
|
30
|
30
|
| Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його. | И# завётъ давjду, сhну їессeову t колёна їyдова, наслёдство царS сhна t сhна є3ди1нагw: достоsніе свzщeнства ґарHну и3 сёмени є3гw2. |
|
31
|
31
|
| Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх. | Да дaстъ нaмъ премyдрость въ сердцaхъ нaшихъ суди1ти лю1демъ є3гw2 въ прaвду, да не потребsтсz благ†z и4хъ и3 слaва и4хъ въ р0ды и4хъ. |
