1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
| Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його? | Почт0 же гDа ўтаи1шасz часы2, |
|
2
|
2
|
| Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе. | нечести1віи же предёлъ преид0ша, стaдо съ пaстыремъ разгрaбивше; |
|
3
|
3
|
| У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола; | Под8zрeмника си1рыхъ tвед0ша и3 волA вдови1ча въ зал0гъ взsша: |
|
4
|
4
|
| бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися. | ўклони1ша немощнhхъ t пути2 првdнагw, вкyпэ же скрhшасz кр0тцыи земли2: |
|
5
|
5
|
| Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх; | и3зыд0ша же, ћкw nсли2 на село2, на мS, и3зступи1вше своегw2 чи1на: слaдокъ бhсть хлёбъ и5мъ рaди ю4ныхъ. |
|
6
|
6
|
| жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця; | Ни1ву прeжде врeмене не свою2 сyщу пожaша, немощнjи же віногрaдъ нечести1выхъ без8 мзды2 и3 без8 брaшна воздёлаша: |
|
7
|
7
|
| нагі ночують без покрова і без одягу на холоді; | наги1хъ мн0гихъ ўспи1ша без8 ри1зъ, nдeжду же души2и4хъ tsша: |
|
8
|
8
|
| мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі; | кaплzми г0рскими м0кнутъ, занeже не и3мёzху покр0ва, въ кaменіе њблек0шасz: |
|
9
|
9
|
| відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу; | восхи1тиша сиротY t сосцA, пaдшаго же смири1ша: |
|
10
|
10
|
| змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям; | наг‡z же ўспи1ша непрaведнw, t ѓлчущихъ же хлёбъ tsша: |
|
11
|
11
|
| між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають. | въ тэсни1нахъ непрaведнw засэд0ша, пути1 же првdнагw не вёдэша. |
|
12
|
12
|
| У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того. | И%же и3з8 грaда и3 и3з8 домHвъ свои1хъ и3згони1ми бывaху, душa же младeнцєвъ стенsше вельми2: бGъ же почто2 си1хъ посэщeніz не сотвори2; |
|
13
|
13
|
| Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його. | На земли2 сyщымъ и5мъ, и3 не разумёша, пути1 же првdнагw не вёдэша, ни по стезsмъ є3гw2 ходи1ша. |
|
14
|
14
|
| Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм. | Разумёвъ же и4хъ дэлA, предадE и5хъ во тмY, и3 въ нощи2 бyдетъ ћкw тaть. |
|
15
|
15
|
| І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице. | И# џко прелюбодёz сохрани2 тмY, глаг0лz: не ќзритъ мS џко: и3 покрывaло лицY наложи2. |
|
16
|
16
|
| У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла. | ПрокопA въ нощи2 хр†мины, во днeхъ же запечатлёша себE, не познaша свёта: |
|
17
|
17
|
| Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні. | ћкw ѓбіе заyтра и5мъ сёнь смeрти, понeже познaетъ мzтeжъ сёни смeртныz. |
|
18
|
18
|
| Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних. | Лег0къ є4сть на лицы2 воды2: проклzтA бyди чaсть и4хъ на земли2, да kвsтсz же садHвіz и4хъ на земли2 с{ха: |
|
19
|
19
|
| Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників. | рукоsтіе бо си1рыхъ разгрaбиша. |
|
20
|
20
|
| Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник, | Пот0мъ воспомzнeнъ бhсть є3мY грёхъ, и3 ћкоже мглA росы2 и3зчезE: воздан0 же бyди є3мY, є4же содёz, сокрушeнъ же бyди всsкъ неправди1въ ћкw дрeво неизцёльно: |
|
21
|
21
|
| який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра. | непл0днэй бо не добро2 сотвори2 и3 жены2 не поми1лова. |
|
22
|
22
|
| Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє. | Ћростію же низврати2 немwщнhz: востaвъ u5бо не и4мать вёры ћти њ своeмъ житіи2. |
|
23
|
23
|
| А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні. | Е#гдa же разболи1тсz, да не надёетсz здрaвъ бhти, но падeтъ недyгомъ. |
|
24
|
24
|
| Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються. | МнHги бо њѕл0би высотA є3гw2: ўвzдe же ћкw ѕлaкъ въ зн0и, и3ли2 ћкоже клaсъ t стеблA сaмъ tпaдъ. |
|
25
|
25
|
| Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою? | Ѓще же ни2, кт0 є3сть глаг0лzй лжY ми2 глаг0лати, и3 положи1тъ ни во чт0же глаг0лы мо‰; |
