1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 30
|
Главa l
|
|
1
|
1
|
| А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх. | Нн7э же поругaшамисz малёйшіи: нн7э ўчaтъ мS t чaсти, и4хже nтцє1въ ўничтожaхъ, и4хже не вмэнsхъ дост0йными псHвъ мои1хъ стaдъ. |
|
2
|
2
|
| І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час. | Крёпость же рyкъ и4хъ во что2 мнЁ бhсть; ў ни1хъ погибaше скончaніе. |
|
3
|
3
|
| Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений; | Въ скyдости и3 глaдэ безпл0денъ: и5же бэжaху въ безв0дное вчерA сотэснeніе и3 бёдность: |
|
4
|
4
|
| щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх. | и5же њбхождaху бhліе въ дeбрехъ, и5мже бhліе бsше брaшно, безчeстніи же и3 похулeнніи, скyдни всsкагw блaга, и5же и3 корeніе древeсъ жвaху t глaда вели1кагw. |
|
5
|
5
|
| Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв, | Востaша на мS тaтіе, |
|
6
|
6
|
| щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях. | и4хже д0мове бёша пещє1ры кaмєнны: |
|
7
|
7
|
| Ревуть між кущами, туляться під терням. | t среды2 доброглaсныхъ возопію1тъ, и5же под8 хврaстіемъ ди1віимъ живsху: |
|
8
|
8
|
| Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі! | безyмныхъ сhнове и3 безчeстныхъ, и4мz и3 слaва ўгашeна на земли2. |
|
9
|
9
|
| Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх. | Нн7э же гyсли є4смь ѓзъ и5мъ, и3 менE въ при1тчу и4мутъ: |
|
10
|
10
|
| Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм. | возгнушaлисz же мн0ю tступи1вше далeче, ни лицA моегw2 пощадёша t плюновeніz. |
|
11
|
11
|
| Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм. | Tвeрзъ бо тyлъ св0й ўzзви1 мz, и3 ўздY ўстaмъ мои6мъ наложи2. |
|
12
|
12
|
| З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене. | На деснyю tрaсли востaша, н0зэ свои2 простр0ша и3 путесотвори1ша на мS стєзи2 пaгубы своеS. |
|
13
|
13
|
| А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника. | Сотр0шасz стєзи2 мо‰, совлек0ша бо ми2 nдeжду. |
|
14
|
14
|
| Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене. | Стрэлaми свои1ми ўстрэли1 мz: сотвори1 ми, ћкоже восхотЁ: въ болёзнехъ скис0хсz, њбращaютсz же ми2 скHрби. |
|
15
|
15
|
| Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара. | Tи1де ми2 надeжда ћкоже вётръ, и3 ћкоже w4блакъ спасeніе моE. |
|
16
|
16
|
| І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене. | И# нн7э на мS и3зліeтсz душA моS: и3 њдержaтъ мS днjе печaлей: |
|
17
|
17
|
| Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою. | н0щію же кHсти мо‰ смzт0шасz, жи6лы же мо‰ разслабёша. |
|
18
|
18
|
| Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене. | Мн0гою крёпостію ћтсz за ри1зу мою2: ћкоже њжерeліе ри1зы моеS њб8s мz. |
|
19
|
19
|
| Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл. | Вмэнsеши же мS рaвна брeнію, въ земли2 и3 пeпелэ чaсть моS. |
|
20
|
20
|
| Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене. | Возопи1хъ же къ тебЁ, и3 не ўслhшалъ мS є3си2: стaша же и3 смотри1ша на мS. |
|
21
|
21
|
| Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене. | Наид0ша же на мS без8 ми1лости, рук0ю крёпкою ўzзви1лъ мS є3си2: |
|
22
|
22
|
| Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене. | вчини1лъ же мS є3си2 въ болёзнехъ и3 tвeрглъ є3си2 мS t спасeніz. |
|
23
|
23
|
| Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе. | Вёмъ бо, ћкw смeрть мS сотрeтъ: д0мъ бо всsкому смeртну землS. |
|
24
|
24
|
| Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування? | Ѓще бы возм0жно бhло, сaмъ бhхъ себE ўби1лъ, и3ли2 моли1лъ бhхъ и3н0го, дабы2 ми2 то2 сотвори1лъ. |
|
25
|
25
|
| Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних? | Ѓзъ же њ всsцэмъ немощнёмъ восплaкахсz, воздохнyхъ же ви1дэвъ мyжа въ бэдaхъ. |
|
26
|
26
|
| Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма. | Ѓзъ же ждaхъ благи1хъ, и3 сE, срэт0ша мS пaче днjе ѕHлъ. |
|
27
|
27
|
| Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі. | Чрeво моE воскипЁ и3 не ўмолчи1тъ: предвари1ша мS днjе нищеты2. |
|
28
|
28
|
| Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу. | СтенS ходи1хъ без8 њбуздaніz, стоsхъ же въ соб0рэ вопіS. |
|
29
|
29
|
| Я став братом шакалам і другом страусам. | Брaтъ бhхъ сjринамъ, дрyгъ же пти1чій. |
|
30
|
30
|
| Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки. | К0жа же моS помрачи1сz вельми2, и3 кHсти мо‰ сгорёша t зн0z. |
|
31
|
31
|
| І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає. | Њбрати1шасz же въ плaчь гyсли мо‰, пёснь же моS въ рыдaніе мнЁ. |
