1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 33
|
Главa lг
|
|
1
|
1
|
|
Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого.
|
Но послyшай, јwве, словeсъ мои1хъ и3 бесёду мою2 внуши2:
|
|
2
|
2
|
|
Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй.
|
сE бо, tверз0хъ ўстA мо‰, и3 возглаг0ла љзhкъ м0й:
|
|
3
|
3
|
|
Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте.
|
чи1сто сeрдце моE во словесёхъ, рaзумъ же ўстнY моє1ю чи6стаz ўразумёетъ:
|
|
4
|
4
|
|
Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя.
|
д¦ъ б9ій сотвори1вый мS, дыхaніе же вседержи1телево поучaющее мS:
|
|
5
|
5
|
|
Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.
|
ѓще м0жеши, дaждь ми2 tвётъ къ си6мъ: потерпи2, стaни проти1ву менє2, и3 ѓзъ проти1ву тебє2.
|
|
6
|
6
|
|
Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху;
|
T брeніz сотворeнъ є3си2 ты2, ћкоже и3 ѓзъ: t тогHжде сотворeніz є3смы2:
|
|
7
|
7
|
|
тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе.
|
не стрaхъ м0й тS смzтeтъ, нижE рукA моS тzжкA бyдетъ на тS.
|
|
8
|
8
|
|
Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів:
|
Nбaче рeклъ є3си2 во ќшы мои2, и3 глaсъ глагHлъ твои1хъ ўслhшахъ, занeже глаг0леши:
|
|
9
|
9
|
|
чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди;
|
чи1стъ є4смь ѓзъ, не согрэшaz, непор0ченъ же є4смь, и4бо не беззак0нновахъ:
|
|
10
|
10
|
|
а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником;
|
заз0ръ же на мS њбрёте и3 мни1тъ мS, ћкw проти1вника себЁ:
|
|
11
|
11
|
|
поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми.
|
вложи1 же н0гу мою2 въ дрeво и3 надсмотрsлъ пути6 мо‰ вс‰.
|
|
12
|
12
|
|
Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини.
|
Кaкw бо глаг0леши, ћкw прaвъ є4смь, и3 не послyша менE; Вёченъ бо є4сть, и4же над8 зємнhми.
|
|
13
|
13
|
|
Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх.
|
Глаг0леши бо: чесw2 рaди прaвды моеS не ўслhша всsко сл0во;
|
|
14
|
14
|
|
Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге:
|
Е#ди1ною бо возглаг0летъ гDь, втор0е же во снЁ, и3ли2 въ поучeніи нощнёмъ,
|
|
15
|
15
|
|
уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі.
|
и3ли2, ћкw є3гдA напaдаетъ стрaхъ лю1тъ на человёки, во дремaніихъ на л0жи:
|
|
16
|
16
|
|
Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння,
|
тогдA tкрhетъ ќмъ человёческій, видёньми стрaха тацёми и5хъ ўстраши1тъ,
|
|
17
|
17
|
|
щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість,
|
да возврати1тъ человёка t непрaвды, тёло же є3гw2t падeніz и3збaви,
|
|
18
|
18
|
|
щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем.
|
пощадё же дyшу є3гw2 t смeрти, є4же не пaсти є3мY на брaни.
|
|
19
|
19
|
|
Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, —
|
Пaки же њбличи2 є3го2 болёзнію на л0жи и3 мн0жество костeй є3гw2 разслaби:
|
|
20
|
20
|
|
і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі.
|
всsкагw же брaшна пшени1чна не возм0жетъ пріsти, ґ душA є3гw2 ћди х0щетъ,
|
|
21
|
21
|
|
Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно.
|
д0ндеже согнію1тъ плHти є3гw2, и3 покaжетъ кHсти є3гw2 т0щz:
|
|
22
|
22
|
|
І душа її наближається до могили і життя її — до смерті.
|
прибли1жисz же на смeрть душA є3гw2, и3 жив0тъ є3гw2 во ѓдэ.
|
|
23
|
23
|
|
Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, —
|
Ѓще бyдетъ тhсzща ѓгGлъ смертон0сныхъ, є3ди1нъ t ни1хъ не ўzзви1тъ є3го2: ѓще помhслитъ сeрдцемъ њбрати1тисz ко гDу, повёсть же человёку св0й заз0ръ, и3 безyміе своE покaжетъ,
|
|
24
|
24
|
|
Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення.
|
застyпитъ є5, є4же не впaсти є3мY въ смeрть, њбнови1тъ же тёло є3гw2 ћкоже поваплeніе на стэнЁ, кHсти же є3гw2 и3сп0лнитъ м0зга:
|
|
25
|
25
|
|
Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї.
|
ўмzгчи1тъ же є3гw2 пл0ть ћкоже младeнца, и3 ўстр0итъ є3го2 возмужaвша въ человёцэхъ.
|
|
26
|
26
|
|
Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її.
|
Пом0литсz же ко гDу и3 пріsтъ и4мъ бyдетъ, вни1детъ же лицeмъ весeлымъ со и3сповёданіемъ, воздaстъ же человёкwмъ прaвду свою2.
|
|
27
|
27
|
|
Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені;
|
Посeмъ тогдA зaзритъ человёкъ сaмъ себЁ, глаг0лz: kков†z содэвaхъ; и3 не по дост0инству и3стzзa мz, њ ни1хже согрэши1хъ:
|
|
28
|
28
|
|
Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло.
|
спаси2 дyшу мою2, є4же не вни1ти во и3стлёніе, и3 жи1знь моS свётъ ќзритъ.
|
|
29
|
29
|
|
Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною,
|
СE, сі‰ вс‰ твори1тъ крёпкій (бGъ) пути6 три2 съ мyжемъ:
|
|
30
|
30
|
|
щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих.
|
но и3збaви дyшу мою2 t смeрти, да жив0тъ м0й во свётэ хвaлитъ є3го2.
|
|
31
|
31
|
|
Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити.
|
Внимaй, јwве, и3 послyшай менE, премолчи2, и3 ѓзъ возглаг0лю:
|
|
32
|
32
|
|
Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання;
|
и3 ѓще тебЁ сyть словесA, tвэщaй ми2: глаг0ли, хощy бо њправди1тисz тебЁ:
|
|
33
|
33
|
|
якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.
|
ѓще же ни2, ты2 послyшай менE, ўмолчи2, и3 научy тz премyдрости.
|
