|
Глава 19
|
|
|
1
|
|
| Під час перебування Аполлоса в Коринфі, Павло, пройшовши верхні країни, прибув до Ефеса і, знайшовши там деяких учеників, | |
|
2
|
|
| сказав їм: «Чи прийняли ви Святого Духа, увірувавши?» Вони ж сказали йому: «Ми навіть і не чули, чи є Дух Святий». | |
|
3
|
|
| Він сказав їм: «У що ж ви хрестились?» Вони відповідали: «В Іоанове хрещення». | |
|
4
|
|
| Павло сказав: «Іоан хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вірували у Грядущого за ним, тобто у Христа Ісуса». | |
|
5
|
|
| Почувши це, вони хрестилися в ім’я Господа Ісуса, | |
|
6
|
|
| і, коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони стали говорити іншими мовами і пророкувати. | |
|
7
|
|
| Усіх же їх було чоловік близько дванадцяти. | |
|
8
|
|
| Прийшовши до синагоги, він безбоязно проповідував три місяці, навчаючи та переконуючи про Царство Боже. | |
|
9
|
|
| Але оскільки деякі розлютилися і не вірили, злословлячи шлях Господній перед народом, то він, залишивши їх, відділив учеників і щоденно проповідував в училищі якогось Тирана. | |
|
10
|
|
| Це тривало майже два роки, так що всі жителі Асії слухали проповідь про Господа Ісуса: як юдеї, так і елліни. | |
|
11
|
|
| Бог же творив немало чудес руками Павла, | |
|
12
|
|
| так що на хворих клали хустки і пояси з його тіла, і вони зцілялися від хвороби, і злі духи виходили з них. | |
|
13
|
|
| Hавіть деякі з мандрівних юдейських заклинателів почали призивати ім’я Господа Ісуса над тими, що мали злих духів, говорячи: «Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павло проповідує». | |
|
14
|
|
| Це робили якісь семеро синів юдейського первосвященика Скеви. | |
|
15
|
|
| Але злий дух сказав у відповідь: «Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?» | |
|
16
|
|
| І кинувся на них чоловік, у якому перебував злий дух, і, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того. | |
|
17
|
|
| Це стало відоме всім юдеям і еллінам, що проживали в Ефесі, і напав страх на всіх них, і звеличувалося ім’я Господа Ісуса. | |
|
18
|
|
| Багато з тих, що увірували, приходили, сповідаючи і відкриваючи діла свої. | |
|
19
|
|
| А досить багато з тих, що займалися чародійством, зібравши свої книги, спалили перед усіма, і склали ціну їх, і виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм. | |
|
20
|
|
| З такою силою зростало і міцніло слово Господнє. | |
|
21
|
|
| Коли ж це скінчилося, Павло задумав, пройшовши Македонію і Ахаю, йти до Єрусалима, сказавши: «Коли буду там, то я маю побачити і Рим». | |
|
22
|
|
| І‚ пославши в Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія та Ераста, сам залишився на деякий час в Асії. | |
|
23
|
|
| Того часу стався чималий заколот проти путі Господньої, | |
|
24
|
|
| бо один срібляник, на ім’я Димитрій, який робив срібні храми Артеміди і давав митцям чималий заробіток, | |
|
25
|
|
| зібравши їх та інших ремісників, сказав: «Друзі! Ви знаєте, що від цього ремесла залежить наш добробут; | |
|
26
|
|
| проте ви бачите і чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Асії цей Павло своїми переконаннями відвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги. | |
|
27
|
|
| Але це нам загрожує тим, що не тільки наше ремесло зазнає зневаги, але й храм великої богині Артеміди не вартий буде нічого, і знищиться велич тієї, котру шанує вся Асія і всесвіт». | |
|
28
|
|
| Вислухавши це, вони розлютилися і почали кричати, говорячи: «Велика Артеміда Ефеська!» | |
|
29
|
|
| У всьому місті зчинився заколот. Схопивши македонян Гая і Аристарха, супутників Павлових, вони однодушно кинулися на видовище. | |
|
30
|
|
| Коли ж Павло хотів увійти в народ, ученики не допустили його. | |
|
31
|
|
| Також і деякі з асійських начальників, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищі. | |
|
32
|
|
| А тим часом одні кричали одне, а інші — друге, бо збори були безладні, і більша частина тих, що зійшлися, не знали, для чого вони зібралися. | |
|
33
|
|
| За пропозицією юдеїв, з народу був обраний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотів говорити до народу. | |
|
34
|
|
| Довідавшись, що він юдей, усі закричали в один голос і близько двох годин викрикували: «Велика Артеміда Ефеська!» | |
|
35
|
|
| Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: «Мужі ефеські! Який чоловік не знає, що місто Ефес — служитель великої богині Артеміди і Діопета? | |
|
36
|
|
| Якщо ж у цьому немає суперечок, то треба нам бути спокійними і нічого не робити необачно. | |
|
37
|
|
| А ви привели цих мужів, які ні храму Артеміди не обікрали, ні богині нашої не ганили. | |
|
38
|
|
| Якщо ж Димитрій та інші з ним митці мають скаргу на когось, то є суди і є проконсули і нехай скаржаться один на одного. | |
|
39
|
|
| А коли ви домагаєтесь чогось іншого, то це буде вирішено на законному зібранні; | |
|
40
|
|
| бо ми перебуваємо в небезпецi; за те, що сталося нині, нас звинуватять у заколоті, оскільки нема ніякої причини, якою ми змогли б виправдати таке зборище». Сказавши це, він розпустив зібрання. |
