|
Глава 5
|
|
|
1
|
|
| Один же чоловік, на ім’я Ананія, з жінкою своєю Сапфирою, продав маєток, | |
|
2
|
|
| і затаїв з ціни, з відома і жінки своєї, а деяку частину приніс і поклав до ніг апостолів. | |
|
3
|
|
| А Петро сказав: «Ананіє! Hавіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому і втаїти з ціни за землю? | |
|
4
|
|
| Чи не твоїм було те, що ти мав, і чи не ти володів тим, що одержав від продажу? Hавіщо ти поклав у серці своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Боговi». | |
|
5
|
|
| Почувши ці слова, Ананія впав мертвим; і великий страх охопив усіх, хто чув це. | |
|
6
|
|
| Уставши, юнаки взяли його, винесли і поховали. | |
|
7
|
|
| Години через три після цього прийшла й жінка його, не знаючи, що трапилося. | |
|
8
|
|
| Петро ж спитав її: «Скажи мені, чи за стільки ви продали землю?» Вона відповіла: «Так, за стільки». | |
|
9
|
|
| А Петро сказав їй: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось біля дверей ноги тих, які поховали чоловіка твого; і тебе винесуть». | |
|
10
|
|
| Раптом вона впала біля ніг його і вмерла. Юнаки, ввійшовши, знайшли її мертвою і, винісши, поховали поряд із чоловіком її. | |
|
11
|
|
| І великий страх охопив усю церкву і всіх, хто чув про це. | |
|
12
|
|
| Руками ж апостолів творилося в народі багато знамень і чудес; і всі однодушно перебували в притворі Соломоновому. | |
|
13
|
|
| Із сторонніх же ніхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх. | |
|
14
|
|
| А віруючих усе більше й більше приєднувалося до Господа, багато чоловіків та жінок, | |
|
15
|
|
| так що й на вулиці виносили недужих і клали на постелях та ліжках, щоб хоч тінь Петра, який проходив, осінила кого з них. | |
|
16
|
|
| До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишніх міст, які приносили хворих та одержимих нечистими духами, і всі зцілялися. | |
|
17
|
|
| А первосвященик і з ним усі, які належали до єресі саддукейської, сповнилися заздрощів, | |
|
18
|
|
| наклали руки свої на апостолів і кинули їх до загальної в’язниці. | |
|
19
|
|
| Ангел же Господній уночі відчинив двері в’язниці і, вивівши їх, сказав: | |
|
20
|
|
| «Ідіть і, ставши у храмі, говоріть до народу всі ці слова життя». | |
|
21
|
|
| Вони, вислухавши, увійшли вранці до храму і навчали. А первосвященик і ті, які з ним, прийшовши, скликали синедріон та всіх старійшин із синів Ізраїлевих і послали до в’язниці привести апостолів. | |
|
22
|
|
| Слуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці і, повернувшись, доповіли, | |
|
23
|
|
| кажучи: «В’язницю ми знайшли замкненою з усією пильністю і зі сторожею, яка стояла перед дверима; але, відчинивши, ми не знайшли у ній нікого». | |
|
24
|
|
| Почувши ці слова, первосвященик, начальник сторожі та [іншi] первосвященики не могли зрозуміти, що б це означало. | |
|
25
|
|
| Але один якийсь прийшов і доніс їм, кажучи: «Ось мужі, яких ви ув’язнили, стоять у храмі і навчають народ». | |
|
26
|
|
| Тоді начальник охорони пішов із служителями і привів їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камінням. | |
|
27
|
|
| Привівши їх, поставили перед синедріоном; і спитав їх первосвященик, кажучи: | |
|
28
|
|
| «Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим і хочете навести на нас кров Чоловіка Того». | |
|
29
|
|
| Петро ж і апостоли сказали у відповідь: «Богові треба коритися більше, ніж людям. | |
|
30
|
|
| Бог отців наших воскресив Ісуса, Якого ви вбили, повісивши на дереві. | |
|
31
|
|
| Бог Своєю десницею возніс Його як Hачальника і Спасителя, щоб дати Ізраїлеві покаяння і відпущення гріхів. | |
|
32
|
|
| Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому». | |
|
33
|
|
| Вони ж, почувши це, розлютилися й радились‚ як убити їх. | |
|
34
|
|
| Підвівшись у синедріоні, один фарисей на ім’я Гамаліїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолів на короткий час, | |
|
35
|
|
| а їм сказав: «Мужі ізраїльські! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними. | |
|
36
|
|
| Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, і до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловік; але його вбито, і всі, хто слухав його, розійшлись і зникли. | |
|
37
|
|
| Після нього під час перепису з’явився Іуда галилеянин і повів за собою чимало народу; але й він загинув, і всі, хто слухав його, розсипались. | |
|
38
|
|
| І нині кажу вам, відступіться від людей цих і облиште їх; бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується; | |
|
39
|
|
| а якщо від Бога, то ви не можете знищити його; стережіться, щоб вам не стати і богоборцями». | |
|
40
|
|
| Вони послухались його; і, покликавши апостолів, били їх і, заборонивши їм говорити про ім’я Ісуса, відпустили їх. | |
|
41
|
|
| Вони ж [апостоли] пішли з синедріону, радіючи, що за ім’я Господа Ісуса сподобилися зазнати безчестя. | |
|
42
|
|
| І повсякдень у храмі і по домах не переставали вчити й благовістити про Ісуса Христа. |
