|
Глава 13
|
|
|
1
|
|
| В Антиохійській церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Hігер, і Луцій киринеянин, і Манаїл, вихований з Іродом четвертовладником, і Савл. | |
|
2
|
|
| Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх». | |
|
3
|
|
| Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх. | |
|
4
|
|
| Вони, послані Духом Святим, прийшли до Селевкії, а звідтіль відпливли до Кіпру; | |
|
5
|
|
| і, бувши в Саламіні, проповідували слово Боже в юдейських синагогах; мали ж вони й Іоана для служіння. | |
|
6
|
|
| Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, юдеянина на ім’я Варіісус, | |
|
7
|
|
| який був із проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Він, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже. | |
|
8
|
|
| А Еліма-волхв [бо те означає ім’я його] противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри. | |
|
9
|
|
| Але Савл, він же й Павло, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього, | |
|
10
|
|
| сказав: «О, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину дияволів, ворог усякої правди! Чи перестанеш ти збивати з прямих путей Господніх? | |
|
11
|
|
| І нині ось рука Господня на тобі: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу». І раптом обійняла його темрява й пітьма, і він ходив навпомацки, шукаючи поводиря. | |
|
12
|
|
| Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись ученню Господньому. | |
|
13
|
|
| Відпливши з Пафа, Павло та ті, що були з ним, прибули до Пергії, у Памфілії. А Іоан, відлучившись від них, повернувся до Єрусалима. | |
|
14
|
|
| Вони ж, проходячи від Пергії, прибули до Антиохії пісидійської і, увійшовши в синагогу суботнього дня, сіли. | |
|
15
|
|
| Після читання Закону і Пророків начальники синагоги послали сказати їм: «Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчання до народу, говоріть». | |
|
16
|
|
| Павло, підвівшись, дав знак рукою і сказав: «Мужі ізраїльтяни і ті‚ що бояться Бога, вислухайте! | |
|
17
|
|
| Бог народу цього обрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування у землі єгипетській, і силою великою вивів їх із неї, | |
|
18
|
|
| і близько сорока років годував їх у пустелі. | |
|
19
|
|
| І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину їхню землю. | |
|
20
|
|
| І після цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла. | |
|
21
|
|
| Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніамінового. Так минуло років сорок. | |
|
22
|
|
| Усунувши його, настановив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: «Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здійснить усі бажання Мої». | |
|
23
|
|
| З його роду Бог за обітницею підніс Ісуса — Спасителя Ізраїлеві. | |
|
24
|
|
| Перед самим пришестям Його Іоан проповідував хрещення всьому народові ізраїльському. | |
|
25
|
|
| Закінчуючи ж путь свою, Іоан говорив: «За кого ви мене вважаєте? Я не Той; але ось іде за мною, у Якого я недостойний розв’язати взуття на ногах. | |
|
26
|
|
| Мужі-браття, сини роду Авраамового і всі між вами, хто боїться Бога! Вам послано слово спасіння цього. | |
|
27
|
|
| Бо жителі Єрусалима і начальники їхні, не визнавши Його і осудивши, сповнили слова пророчі, що читаються кожної суботи, | |
|
28
|
|
| і, не знайшовши в Hьому ніякої провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його. | |
|
29
|
|
| Коли ж сповнилось усе, написане про Hього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу. | |
|
30
|
|
| А Бог воскресив Його з мертвих. | |
|
31
|
|
| Він багато днів являвся тим, які вийшли з Hим із Галилеї до Єрусалима і які нині є свідками Його перед народом. | |
|
32
|
|
| І ми благовістимо вам, що обітницю, дану батькам, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Ісуса, | |
|
33
|
|
| як і в другому псалмі написано: «Ти Син Мій: Я нині родив Тебе». | |
|
34
|
|
| А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не обернеться в тління, про це сказав так: «Я дам вам милості, обіцяні Давидові, вірно». | |
|
35
|
|
| Тому й в іншому місці говорить: «Hе даси Святому Твоєму побачити тління». | |
|
36
|
|
| Давид, послуживши у свій час Божій волі, упокоївся, і приєднався до своїх отців, і побачив тління; | |
|
37
|
|
| а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління. | |
|
38
|
|
| Отже, нехай буде відомо вам, мужі-браття, що заради Hього вам сповіщається відпущення гріхів; | |
|
39
|
|
| і в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Hим всякий віруючий. | |
|
40
|
|
| Стережіться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророків: | |
|
41
|
|
| «Дивіться, недбайливі, подивуйтесь і зникніть; бо Я творю діло в дні ваші, діло, якому не повірили б ви, коли б хто розповів вам». | |
|
42
|
|
| Як вони виходили з юдейської синагоги, язичники просили їх говорити про те саме й у наступну суботу. | |
|
43
|
|
| Коли ж присутні розходились, то багато юдеїв і шанувальників Бога, навернених з язичників, пішли слідом за Павлом і Варнавою, які, бесідуючи з ними, умовляли їх перебувати у благодаті Божій. | |
|
44
|
|
| Hаступної суботи мало не все місто зібралося слухати слово Боже. | |
|
45
|
|
| Але юдеї, побачивши народ, сповнилися заздрощів і, сперечаючись та лихословлячи, суперечили тому, що говорив Павло. | |
|
46
|
|
| Тоді Павло та Варнава з дерзновенням сказали: «Вам першим належало проповідувати слово Боже, а через те, що ви відкидаєте його й самих себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємось до язичників. | |
|
47
|
|
| Бо так заповів нам Господь: «Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землi». | |
|
48
|
|
| Слухаючи це, язичники раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, які були наперед визначені до вічного життя. | |
|
49
|
|
| І слово Господнє поширилося по всій країні. | |
|
50
|
|
| Але юдеї намовили побожних та почесних жінок і перших у місті людей, і вчинили гоніння на Павла та Варнаву, і вигнали їх за свої межі. | |
|
51
|
|
| Вони ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії. | |
|
52
|
|
| А ученики сповнювались радости й Духа Святого. |
