|
Глава 24
|
|
|
1
|
|
| Через п’ять днів прийшли первосвященик Ананія зі старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржилися правителеві на Павла. | |
|
2
|
|
| Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи: | |
|
3
|
|
| «Завжди і повсюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов’язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу. | |
|
4
|
|
| Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю. | |
|
5
|
|
| Знайшовши цього чоловіка губителем суспільства, підбурювачем заколоту між юдеями, що живуть по всьому світі, і представником Назорейської єресі, | |
|
6
|
|
| який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом. | |
|
7
|
|
| Але тисяцький Лісій, прийшовши з великою силою, взяв його з рук наших і послав до тебе, | |
|
8
|
|
| звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його». | |
|
9
|
|
| І юдеї підтвердили, сказавши, що це так. | |
|
10
|
|
| Павло ж, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: «Знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу. | |
|
11
|
|
| Ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів минуло, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння. | |
|
12
|
|
| Hі в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає розбрат у народі, | |
|
13
|
|
| і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене. | |
|
14
|
|
| Але признаюся тобі в тому, що, згідно вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх і вірую всьому, що написано в Законі і Пророках, | |
|
15
|
|
| маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведників і грішників, чого і самі вони сподіваються. | |
|
16
|
|
| Тому і сам дбаю я завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми. | |
|
17
|
|
| По багатьох роках я прийшов, шоб доставити моєму народові милостиню і приношення. | |
|
18
|
|
| При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом. | |
|
19
|
|
| Це були деякі асійські юдеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене. | |
|
20
|
|
| Або самі ті нехай скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном, | |
|
21
|
|
| хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи поміж ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині приймаю суд від вас». | |
|
22
|
|
| Вислухавши це, Фелікс відклав їхню справу і сказав: «Розгляну вашу справу, коли прийде тисяцький Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення». | |
|
23
|
|
| А Павла наказав сотникові стерегти, але не утискувати його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього. | |
|
24
|
|
| Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, юдеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Ісуса. | |
|
25
|
|
| І коли він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: «Тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе». | |
|
26
|
|
| До того ж він сподівався, що Павло дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним. | |
|
27
|
|
| Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла в кайданах. |
