|
Глава 27
|
|
|
1
|
|
| Коли вирішено було відпливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій. | |
|
2
|
|
| Ми піднялися на адрамітський корабель‚ що мав пливти поблизу асійських місць‚ вирушили. З нами перебував Аристарх, македонянин із Фессалоніки. | |
|
3
|
|
| Другого дня пристали до Сидона. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою допомогою. | |
|
4
|
|
| Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер, | |
|
5
|
|
| і, перепливши море проти Киликії та Памфілії, прибули до Мир Лікійських. | |
|
6
|
|
| Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього. | |
|
7
|
|
| Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні. | |
|
8
|
|
| Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея. | |
|
9
|
|
| А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павло радив, | |
|
10
|
|
| кажучи їм: «Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя». | |
|
11
|
|
| Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла. | |
|
12
|
|
| А що пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати. | |
|
13
|
|
| Подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту. | |
|
14
|
|
| Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься «евроклідон». | |
|
15
|
|
| Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям. | |
|
16
|
|
| І, наскочивши на якийсь острівець, що зветься Клавдій, ми ледве могли втримати човен. | |
|
17
|
|
| Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися. | |
|
18
|
|
| Ранком другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж, | |
|
19
|
|
| а на третій день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя. | |
|
20
|
|
| Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надія на наше врятування. | |
|
21
|
|
| Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: «О мужі! Треба було послухати мене і не відходити від Криту, і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди. | |
|
22
|
|
| Тепер же благаю вас‚ підбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель. | |
|
23
|
|
| Бо ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі | |
|
24
|
|
| і сказав: «Hе бійся, Павле. Тобі належить стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою». | |
|
25
|
|
| Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано. | |
|
26
|
|
| Hам належить бути викинутими на який-небудь острів». | |
|
27
|
|
| Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі, | |
|
28
|
|
| і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів. | |
|
29
|
|
| Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня. | |
|
30
|
|
| Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа, | |
|
31
|
|
| Павло сказав сотникові і воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не зможете врятуватися». | |
|
32
|
|
| Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав. | |
|
33
|
|
| Коли почало світати, Павло умовляв усіх приймати їжу, кажучи: «Сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не споживаючи. | |
|
34
|
|
| Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не впаде й волосина з голови». | |
|
35
|
|
| Промовивши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти. | |
|
36
|
|
| Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу. | |
|
37
|
|
| Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ. | |
|
38
|
|
| Hаситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море. | |
|
39
|
|
| Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати кораблем. | |
|
40
|
|
| І, піднявши якорі, попливли по морю і, розв’язавши стерно та піднявши мале вітрило за вітром, тримали до берега. | |
|
41
|
|
| Hаскочили на косу‚ і корабель сів на мілину. Hіс загруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль. | |
|
42
|
|
| Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік. | |
|
43
|
|
| Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю, | |
|
44
|
|
| іншим же — кому на дошках, а кому на будь-чому від корабля; і таким чином усі врятувалися на землю. |
