|
Глава 14
|
|
|
1
|
|
| В Іконії вони увійшли разом у юдейську синагогу і говорили так, що увірувало дуже багато юдеїв і еллінів. | |
|
2
|
|
| А невіруючі юдеї розпалили і розлютили проти братії серця язичників. | |
|
3
|
|
| Проте вони пробули тут досить часу, сміливо проповідуючи Господа, Який на свідчення слова благодаті Своєї творив їх руками знамення і чудеса. | |
|
4
|
|
| Тим часом народ у місті розділився: одні були на боці юдеїв, а інші — на боці апостолів. | |
|
5
|
|
| Коли ж язичники та юдеї зі своїми начальниками кинулися на них, щоб осоромити і побити їх камінням, | |
|
6
|
|
| вони, довідавшись про це, відійшли в лікаонські міста Лістру та Дервію і околиці їх | |
|
7
|
|
| і там благовістили. | |
|
8
|
|
| У Лістрі сидів один чоловік, слабий на ноги, кривий від утроби матері своєї, і ніколи не ходив. | |
|
9
|
|
| Він слухав, що говорив Павло, який, поглянувши на нього і побачивши, що він має віру для одержання зцілення, | |
|
10
|
|
| сказав гучним голосом: «Тобі говорю в ім’я Господа Ісуса Христа: стань прямо на ноги твої». І він відразу скочив і почав ходити. | |
|
11
|
|
| Hарод же, побачивши, що зробив Павло, підніс голос свій, говорячи по-лікаонськи: «Боги в образі людському зійшли до нас». | |
|
12
|
|
| І назвали Варнаву Зевсом, а Павла — Єрмієм, бо він передував у слові. | |
|
13
|
|
| А жрець ідола Зевса, що знаходився перед їхнім містом, пригнавши до воріт волів і принісши вінки, хотів разом із народом принести жертву. | |
|
14
|
|
| Почувши це, апостоли Варнава та Павло роздерли одяг свій, кинулися між народ і гучно говорили: | |
|
15
|
|
| «Мужі! Що це ви робите? І ми такі самі люди, як і ви, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих неправдивих до Бога Живого, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них; | |
|
16
|
|
| Який у минулих поколіннях попустив, щоб усі народи ходили своїми шляхами, | |
|
17
|
|
| хоч і не переставав свідчити про Себе благодіянням, подаючи нам з неба дощі і часи плодоносні та сповнюючи поживою і веселістю серця нашi». | |
|
18
|
|
| І, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви і йти кожному додому. | |
|
19
|
|
| Тим часом як вони, залишившись там, учили, з Антиохії та Іконії прийшли деякі юдеї і, коли апостоли сміливо проповідували, переконали народ відійти від них, кажучи: «Вони не говорять нічого істинного, а все обманюють». І, підбуривши народ, побили Павла камінням і витягли за місто, вважаючи його мертвим. | |
|
20
|
|
| Коли ж ученики зібрались біля нього, він устав і пішов до міста. | |
|
21
|
|
| А другого дня пішов із Варнавою до Дервії. Проповідавши Євангеліє цьому місту і навчивши багатьох, вони повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії, | |
|
22
|
|
| зміцнюючи душі учеників, благаючи перебувати у вірі і навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увійти в Царство Боже. | |
|
23
|
|
| Рукоположивши ж їм пресвітерів для кожної церкви, вони помолилися з постом і передали їх Господеві, в Якого [ті] увірували. | |
|
24
|
|
| І, перейшовши Пісидію, прийшли до Памфилії, | |
|
25
|
|
| і, проповідавши слово Господнє в Пергії, прийшли до Атталії; | |
|
26
|
|
| а звідтіль відпливли до Антиохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали. | |
|
27
|
|
| Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними і як Він відкрив двері віри язичникам. | |
|
28
|
|
| І перебували там з учениками чимало часу. |
