|
Глава 15
|
|
|
1
|
|
| Деякі, прийшовши з Юдеї, учили братів: «Якщо не обріжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися». | |
|
2
|
|
| Коли ж виникла незгода і чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло і Варнава і дехто інший з них пішли в цій справі до апостолів і пресвітерів у Єрусалим. | |
|
3
|
|
| Отже, послані церквою, вони проходили через Фінікію та Самарію, розповідаючи про навернення язичників, і творили велику радість усім браттям. | |
|
4
|
|
| Прийшовши до Єрусалима, вони були прийняті церквою, апостолами і пресвітерами і сповістили про все, що Бог учинив з ними і як відкрив двері віри язичникам. | |
|
5
|
|
| Тоді встали деякі з фарисейської єресі, які увірували, і говорили, що треба обрізувати язичників та заповісти їм додержувати закон Мойсеїв. | |
|
6
|
|
| Апостоли й пресвітери зібралися для розгляду цієї справи. | |
|
7
|
|
| Після тривалого обговорення Петро встав і сказав їм: «Мужі-браття! Ви знаєте, що Бог із перших днів обрав з-поміж нас мене, щоб із моїх уст язичники почули слово Євангелія і увірували; | |
|
8
|
|
| і Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши їм Духа Святого, як і нам; | |
|
9
|
|
| і не поклав ніякої різниці між нами і ними, вірою очистивши серця їхні. | |
|
10
|
|
| Що ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию учеників ярмо, яке ні батьки наші, ні ми не могли понести? | |
|
11
|
|
| Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, як і вони». | |
|
12
|
|
| Тоді замовкли всі, що зібралися, і слухали Варнаву і Павла, які розповідали про знамення й чудеса, створені Богом через них серед язичників. | |
|
13
|
|
| Коли ж вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: «Мужі-браття! Послухайте мене. | |
|
14
|
|
| Симон розповів, як Бог спершу зглянувся на язичників, щоб зібрати з них народ в ім’я Своє. | |
|
15
|
|
| І з цим згідні слова пророків, як написано: | |
|
16
|
|
| «Потім повернуся і відбудую скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відновлю і виправлю її, | |
|
17
|
|
| щоб шукали Господа інші люди і всі народи, серед яких звіститься ім’я Моє», — говорить Господь, Який творить усе це. | |
|
18
|
|
| Відомі Богові споконвіку всі діла його. | |
|
19
|
|
| Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, які навертаються до Бога, | |
|
20
|
|
| а написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушенини і крови і щоб не робили іншим того, чого не бажають собі. | |
|
21
|
|
| Бо закон Мойсеїв з давніх родів має по всіх містах тих, які проповідують його‚ і читається в синагогах кожної суботи». | |
|
22
|
|
| Тоді апостоли і пресвітери з усією церквою розсудили, обравши з свого середовища мужів, послати їх до Антиохії з Павлом і Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужів, які начальствували між браттями, | |
|
23
|
|
| написавши і вручивши їм таке: «Апостоли, і пресвітери і браття — браттям з язичників, які знаходяться в Антиохії, Сирії та Киликії: радійте. | |
|
24
|
|
| Оскільки ми почули, що деякі, що вийшли від нас, стурбували вас своїми словами і похитнули ваші душі, кажучи, що треба обрізуватися і дотримувати закон, чого ми їм не доручали, | |
|
25
|
|
| то ми, зібравшись, однодушно розсудили: обрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою і Павлом, | |
|
26
|
|
| чоловіками, які віддали душі свої за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа. | |
|
27
|
|
| Отже, ми послали Юду та Силу, котрі пояснять вам те саме і словами. | |
|
28
|
|
| Бо вгодно Святому Духові і нам не покладати на вас більше ніякого тягаря, крім цього необхідного: | |
|
29
|
|
| утримуватися від ідоложертовного, і крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здорові!» | |
|
30
|
|
| Отже, посланці прийшли до Антиохії і, зібравши людей, вручили послання. | |
|
31
|
|
| Вони ж, прочитавши, зраділи цьому повчанню. | |
|
32
|
|
| Іуда і Сила, будучи самі пророками, щедрими словами наставляли братію і утвердили її. | |
|
33
|
|
| Пробувши там якийсь час, вони з миром були відпущені браттями до апостолів. | |
|
34
|
|
| Але Силі захотілося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима). | |
|
35
|
|
| Павло ж і Варнава жили в Антиохії, навчаючи і благовістячи разом з багатьма іншими слово Господнє. | |
|
36
|
|
| Через деякий час Павло сказав Варнаві: «Ходімо знов і відвідаємо братів наших по всіх містах, де ми проповідували слово Господнє, як вони живуть». | |
|
37
|
|
| Варнава ж захотів узяти з собою Іоана, званого Марком, | |
|
38
|
|
| але Павло вважав, що не слід брати з собою того, хто відстав від них у Памфилії і не пішов з ними на діло, на яке вони були послані. | |
|
39
|
|
| Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру; | |
|
40
|
|
| а Павло, обравши собі Силу, пішов, ввірений братією благодаті Божій, | |
|
41
|
|
| і проходив через Сирію і Киликію, утверджуючи церкви. |
