|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Тоді запитав первосвященик: «Чи справді воно так?» | |
|
2
|
|
| Він же промовив: «Мужі-браття і отці! Послухайте. Бог слави з’явився отцю нашому Авраамові у Месопотамії, до переселення його у Харран, | |
|
3
|
|
| і сказав йому: «Вийди з землі твоєї, і з роду твого, і з дому батька твого та йди в землю, яку покажу тобi». | |
|
4
|
|
| Тоді він вийшов із землі Халдейської та оселився в Харранi; а звідтіля, після смерти батька його, переселив його Бог у цю землю, в якій ви нині живете. | |
|
5
|
|
| І не дав йому на ній спадщини ані на стопу ноги, а обіцяв дати її у володіння йому і після нього нащадкам його, хоч у нього ще не було дітей. | |
|
6
|
|
| І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі і будуть поневолені і пригноблені років чотириста. | |
|
7
|
|
| «Але Я, — сказав Бог, — судитиму народ, який поневолить їх; і після того вони вийдуть і служитимуть Мені на цьому місцi». | |
|
8
|
|
| І дав йому завіт обрізання. І коли він породив Ісаака, то обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, Яків же — дванадцять патріархів. | |
|
9
|
|
| Патріархи, із заздрости, продали Йосифа в Єгипет; | |
|
10
|
|
| але Бог був із ним, і визволив його від усіх скорбот, і дав йому мудрість та благовоління царя єгипетського, фараона, який настановив його начальником над Єгиптом та над усім домом своїм. | |
|
11
|
|
| І прийшов голод на всю землю Єгипетську і Ханаанську, і велика скорбота‚ і отці наші не знаходили їжі. | |
|
12
|
|
| Почув Яків, що є хліб у Єгипті, і послав туди отців наших у перший раз. | |
|
13
|
|
| А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і став відомим фараонові рід Йосифів. | |
|
14
|
|
| І, пославши, Йосиф покликав батька свого Якова і всю родину свою, душ сімдесят п’ять. | |
|
15
|
|
| Яків прибув до Єгипту, і помер сам‚ і отці нашi; | |
|
16
|
|
| і перенесені були у Сихем, і покладені у гробі, який купив Авраам за ціну срібла у синів Еммора Сихемового. | |
|
17
|
|
| А коли наближався час здійснення обітниці, про яку клявся Бог Авраамові, народу більшало і множилося в Єгипті, | |
|
18
|
|
| до того часу, як став інший цар, який не знав Йосифа. | |
|
19
|
|
| Цей, хитруючи проти роду нашого, пригноблював отців наших, приневолюючи їх кидати дітей своїх, щоб не лишалися живими. | |
|
20
|
|
| У цей час народився Мойсей і був угодний Богові. Три місяці годувався він у домі батька свого. | |
|
21
|
|
| А коли він був покинутий, взяла його фараонова дочка і виховала його у себе як сина. | |
|
22
|
|
| І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости, і був сильний у словах та ділах. | |
|
23
|
|
| Коли ж виповнилось йому сорок років, спало йому на серце відвідати своїх братів, синів Ізраїлевих. | |
|
24
|
|
| І, побачивши одного з них скривдженого, заступився і помстився за ображеного, вбивши єгиптянина. | |
|
25
|
|
| Він думав, що зрозуміють брати його, що Бог рукою його дає їм спасіння; але вони не зрозуміли. | |
|
26
|
|
| Hаступного дня, коли дехто з них бився, він з’явився і схиляв їх до миру, кажучи: «Мужі, ви — брати; навіщо кривдите один одного?» | |
|
27
|
|
| А той, хто кривдив ближнього, відштовхнув його, кажучи: «Хто тебе настановив начальником і суддею над нами? | |
|
28
|
|
| Чи не хочеш ти вбити й мене, як учора вбив єгиптянина?» | |
|
29
|
|
| І втік Мойсей від цих слів і став пришельцем у землі Мадіамській, де народилося від нього двоє синів. | |
|
30
|
|
| А як минуло сорок років, з’явився йому в пустелі гори Синай ангел Господній у полум’ї вогню тернового куща. | |
|
31
|
|
| Мойсей, побачивши, дивувався видінню; а коли приступав роздивитися, був до нього голос Господній: | |
|
32
|
|
| «Я Бог отців твоїх, Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова». Мойсей, затремтівши, не смів дивитись. | |
|
33
|
|
| І сказав йому Господь: «Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята. | |
|
34
|
|
| Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов звільнити його; отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет». | |
|
35
|
|
| Цього Мойсея, якого вони відцуралися, сказавши: «Хто тебе настановив начальником і суддею?» — цього Бог через ангела, який з’явився йому в терновому кущі, послав начальником і визволителем. | |
|
36
|
|
| Цей вивів їх, створивши чудеса і знамення в землі Єгипетській, і на Червоному морі, і в пустелі протягом сорока років. | |
|
37
|
|
| Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: «Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших; як мене, Його слухайте». | |
|
38
|
|
| Це той, що був у пустелі в єднанні з ангелом, який промовляв до нього на горі Синай, та з отцями нашими і який прийняв живі слова, щоб передати нам, | |
|
39
|
|
| якому отці наші не хотіли коритися, а відмовилися від нього і обернулися серцем своїм до Єгипту, | |
|
40
|
|
| сказавши Ааронові: «Зроби нам богів, які б ішли перед нами; бо ми не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської». | |
|
41
|
|
| І в ті дні зробили тельця і принесли жертву ідолові, і веселилися перед витворами рук своїх. | |
|
42
|
|
| Бог відвернувся і попустив їх служити воїнству небесному, як написано в книзі пророків: «Доме Ізраїлів, хіба ви Мені приносили заколене та жертви протягом сорока років у пустелі? | |
|
43
|
|
| Ви прийняли скинію Молохову і зірку бога вашого Ремфана, зображення, зроблені вами, щоб поклонятися їм; Я переселю вас аж за Вавилон». | |
|
44
|
|
| У отців наших була в пустелі скинія свідчення, як повелів Той, Хто говорив Мойсею зробити її на зразок, бачений ним. | |
|
45
|
|
| Отці наші з Ісусом, узявши її, внесли у володіння народів, яких Бог вигнав від лиця отців наших. Так було до днів Давида, | |
|
46
|
|
| який знайшов ласку перед Богом і благав знайти оселю для Бога Якова. | |
|
47
|
|
| Соломон же збудував Йому храм. | |
|
48
|
|
| Але Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк: | |
|
49
|
|
| «Hебо — престіл Мій, і земля — підніжжя ніг Моїх. Який храм збудуєте Мені, — говорить Господь, — або яке місце для спокою Мого? | |
|
50
|
|
| Чи не Моя рука створила все це?» | |
|
51
|
|
| Жорстокосердні! Люди з необрізаним серцем та вухами, ви завжди противитеся Духові Святому, як отці ваші, так і ви. | |
|
52
|
|
| Кого ж з пророків не гнали отці ваші? Вони повбивали провісників пришестя Праведника, зрадниками та вбивцями Якого нині стали ви, — | |
|
53
|
|
| ви, які прийняли закон при служінні ангелів і не зберегли». | |
|
54
|
|
| Слухаючи це, вони розлютилися в серцях своїх і скреготали на нього зубами. | |
|
55
|
|
| А Стефан, сповнений Духа Святого, глянувши на небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв праворуч Бога, | |
|
56
|
|
| і сказав: «Ось, я бачу небеса, що розкрились, і Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога». | |
|
57
|
|
| Вони ж, закричавши гучним голосом, позатуляли вуха свої і одностайно кинулися на нього, | |
|
58
|
|
| і, вивівши за місто, стали побивати його камінням. Свідки ж поклали свої одежі біля ніг юнака на ім’я Савл. | |
|
59
|
|
| І побили камінням Стефана, який молився і говорив: «Господи Ісусе, прийми дух мій». | |
|
60
|
|
| І, ставши на коліна, викликнув гучним голосом: «Господи, не вважай їм це за гріх!» І, сказавши це, упокоївся. |
