|
Глава 22
|
|
|
1
|
|
| «Мужі, браття і отці! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами». | |
|
2
|
|
| Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав: | |
|
3
|
|
| «Я — юдеянин, народився у Тарсі киликійському, вихований у цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений у батьківському законі, ревнитель у Бозі, як і всі ви нині. | |
|
4
|
|
| Я гнав послідовників цього вчення навіть до смерті, зв’язуючи і віддаючи до в’язниці і чоловіків, і жінок, | |
|
5
|
|
| як засвідчать про мене первосвященик і всі старійшини, від котрих, узявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Єрусалима на катування. | |
|
6
|
|
| І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба. | |
|
7
|
|
| Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?» | |
|
8
|
|
| Я відповів: «Хто Ти, Господи?» Він сказав мені: «Я Ісус Hазорей, Якого ти гониш». | |
|
9
|
|
| Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули. | |
|
10
|
|
| Тоді я сказав: «Господи! Що мені робити?» Господь же сказав мені: «Устань та йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити». | |
|
11
|
|
| А оскільки я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска. | |
|
12
|
|
| Один Ананія, чоловік благочестивий за законом, про що свідчать усі юдеї, що живуть у Дамаску, | |
|
13
|
|
| прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: «Савле‚ брате! Прозри». І я негайно побачив його. | |
|
14
|
|
| Він же сказав мені: «Бог отців наших наперед обрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його, | |
|
15
|
|
| бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми у тому, що бачив і чув. | |
|
16
|
|
| Отже, чого ж ти зволікаєш? Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса». | |
|
17
|
|
| Коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, не тямлячи себе, | |
|
18
|
|
| я побачив Його‚ і Він сказав мені: «Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене». | |
|
19
|
|
| Я сказав: «Господи, їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув’язнював у темниці і бив у синагогах, | |
|
20
|
|
| і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його». | |
|
21
|
|
| І Він сказав мені: «Йди; Я пошлю тебе далеко до язичників». | |
|
22
|
|
| До цього слова слухали його; а потім підняли крик, гукаючи: «Знищ із землі такого! Бо йому не слід жити». | |
|
23
|
|
| Поки вони кричали, кидали одяг і порох у повітря, | |
|
24
|
|
| тисяцький звелів увести його в фортецю, наказав бичувати його, щоб довідатися: з якої причини так кричали проти нього. | |
|
25
|
|
| Але коли розтягли його ремінням, Павло сказав сотникові, що стояв: «Хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?» | |
|
26
|
|
| Почувши ж це, сотник пішов і доповів тисяцькому, говорячи: «Дивись, що ти хочеш робити! Цей чоловік — римський громадянин». | |
|
27
|
|
| Тоді тисяцький, підійшовши до нього, сказав: «Скажи мені, ти римський громадянин?» Він сказав: «Так». | |
|
28
|
|
| Тисяцький на те відповів: «Я за великі гроші придбав це громадянство». Павло ж сказав: «А я і народився в ньому». | |
|
29
|
|
| Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його, а тисяцький, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв’язав його. | |
|
30
|
|
| Другого дня, бажаючи достовірно дізнатися, в чому звинувачують його юдеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященикам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними. |
